печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46369/15-к
09 грудня 2015 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
в присутності підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Лисичанськ, Луганської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідчий в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами, процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення прокуратури Київської області ОСОБА_3 , вніс зазначене клопотання.
Клопотання мотивує тим, що у провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області перебуває кримінальне провадження № 42015110000000571 від 02.12.2015 за підозрою ОСОБА_5 у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У клопотанні вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що в червні 2015 року ОСОБА_7 , який зареєстрований як фізична особа-підприємець в ДПІ Києво-Святошиського ГУ ДФС у Київській області з 2003 року та займається, згідно класифікації видів економічної діяльності, виробництвом меблів зателефонували невстановлені слідством співробітники ДПІ Києво-Святошиського ГУ ДФС у Київській області, які повідомили, що останньому необхідно з'явитися до відділу погашення податкового боргу.
По прибуттю до ДПІ Києво-Святошиського ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_7 зустрівся з начальником відділу погашення заборгованостей ОСОБА_5 , яка повідомила останньому, що він, як фізична особа-підприємець, має податковий борг у зв'язку із несплатою протягом 2 років податків.
Крім того, ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_7 , що в разі несплати ним боргу, вона буде змушена звернутись до суду з позовом про реалізацію майна, яке належить йому на праві власності та, у разі задоволення позову, майно останнього буде реалізовано з метою погашення податкового боргу.
У липні 2015 року ОСОБА_5 в телефонній розмові викликала ОСОБА_7 до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та повідомила йому, що для невжиття заходів пов'язаних з забезпеченням стягнення простроченої заборгованості перед державою, шляхом реалізації його рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться у податковій заставі, через систему бірж та аукціонів, ОСОБА_7 повинен сплатити їй неправомірну вигоду у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
В свою чергу, ОСОБА_7 побоюючись настання негативних наслідків у виді реалізації рухомого та нерухомого майна, яке належить йому на праві власності та знаходиться у податковій заставі, не маючи можливості надати ОСОБА_5 всієї суми неправомірної вигоди у виді 25 000 (двадцяти п'яти тисяч) гривень, вимушений був надати ОСОБА_5 частину неправомірної вигоди в сумі 15 000 грн. з метою запобігання настання негативних наслідкам, щодо своїх прав і законних інтересів, а саме реалізації його майна.
В подальшому з періодичністю раз у місяць ОСОБА_5 телефонувала ОСОБА_7 та нагадувала йому про необхідність сплати податкового боргу, а також необхідність надання їй іншої частини неправомірної вигоди у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Під час чергової зустрічі ОСОБА_7 з ОСОБА_5 , яка відбулася 30.11.2015, остання повідомила йому, що він має до кінця тижня, тобто до 04.12.2015 надати їй неправомірну вигоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень за невжиття заходів пов'язаних з забезпеченням стягнення простроченої заборгованості перед державою, шляхом реалізацією його рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться у податковій заставі.
Таким чином, зазначеними діями начальник відділу погашення заборгованостей ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_5 умисно створила умови, за яких ОСОБА_7 вимушений був погодитись на надання їй неправомірної вигоди з метою запобігання настання негативним наслідкам, щодо своїх прав і законних інтересів, тобто вимагала неправомірну вигоду.
07.12.2015 близько 15:00 години ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_5 та домовився з нею про зустріч. Прибувши до приміщення ДПІ у Києво-Святошинському районі ДФС у Київській області за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 34, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_5 в її службовому кабінеті, яка в ході розмови повідомила ОСОБА_7 порядок погашення податкової заборгованості.
В подальшому, знаходячись поблизу адміністративної будівлі ДПІ у Києво-Святошинському районі ДФС у Київській області, ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень за невжиття останньою заходів пов'язаних з забезпеченням стягнення простроченої заборгованості перед державою, шляхом реалізації рухомого та нерухомого майна ОСОБА_7 , яке знаходиться у податковій заставі, після чого ОСОБА_5 була затримана в порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, так як згідно вимог ст. 75 КК України забороняється звільнення особи від відбування покарання з випробуванням за корупційний злочин, останній може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Підозрювана та її захисник заперечили щодо задоволення клопотання, мотивуючи тим, що стороною обвинувачення не доведена мета застосування запобіжного заходу.
Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваної, її захисника, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, а також письмові пояснення захисника разом з доданими до них документами, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченої від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи з наявних матеріалах даних, з протоколів допиту свідків, огляду документів, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, ніж до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 3 ст. 368 КК України, особу підозрюваної, вік та сімейний стан, доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, не дають достатніх підстав слідчому судді вважати, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені в судовому засіданні слідчий суддя вважає достатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а тому клопотання слідчого задоволенню не підлягає.
Окрім цього, обираючи відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на неї такі обов'язки:
1) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 202, 205, 532, 534, 309 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Лисичанськ, Луганської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту заборонивши їй у період доби з 22-00 год. до 06-00 год. наступної доби залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з - під варти в залі суду.
Зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після звільнення з-під варти негайно прибути до місця свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здати на зберігання слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконання покладених на неї обов'язків.
Покласти на ОСОБА_5 наступні передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
1) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Копію ухвали для виконання передати до органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваної.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали визначити до 09.02.2016 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1