Справа № 755/22338/15-п
"28" грудня 2015 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної служби МВС України в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: Київської обл., непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,-
ОСОБА_1, 03 грудня 2015 року о 03 годині 20 хвилин, керував транспортним засобом «Daewoo Nexia» державний номер НОМЕР_1, по вулиці Попудренка, 52-А, в місті Києві, в стані алкогольного сп'яніння.
Стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку визначався за допомогою алкотеста «Драгер».
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В судове засідання ОСОБА_1 вдруге не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суд не повідомив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, а саме: результат алкотесту, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення, заяву, приходить до наступного.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до Глави 21 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно абз.1 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів /згідно з Постановою Верховного Суду № 18 від 19.12.2008 року/.
Згідно абз.4 п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
З письмових пояснень свідків, які містяться в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти, в установленому Законом порядку, перевірку для встановлення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Згідно результату проходження ОСОБА_1 тестування на алкоголь, в графі результати тесту стоїть показник - 1.98% /а.с.1, 4/.
Відповідно до ст.10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
В ст. 30 КпАП України, передбачена можливість позбавлення особи права керування транспортними засобами за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.
За таких обставин, відповідно до ст. 33 КпАП України, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Крім того, згідно ст. 40? КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року (зі змінами і доповненнями).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 30, 33, 40?, 130 ч. 1, 252, 283-285, 289, 291, 294 КпАП України, суд, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 /два/ роки.
Строк позбавлення права керування відраховувати з моменту примусового вилучення посвідчення водія або з моменту його добровільної здачі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що на день винесення постанови становить 243 гривні 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя: