Справа № 755/11621/15-ц
"03" листопада 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гончарука В.П.
з секретарем Красновою І.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргук за договором позики,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Просить суд стягнути з відповідача загальну суму боргу у розмірі 17 586,98 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн.
Свої вимоги мотивувала тим, що перебувала у близьких стосунках із сином відповідача, на прохання останньої надала їй на довіритель них умовах за усним договором позики безпроцентну грошову позику на ремонт квартири на загальну суму 10 000,00 грн. Однак в подальшому відповідач прострочила свої зобов'язання у зв'язку з невиконанням зазначеної домовленості. Таким чином, з простроченої суми три відсотка річних складає 156,98 грн., інфляційні втрати складають 4 430,000 грн. В супереч домовленості відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань, також в наслідок їх невиконання позивачу була завдана моральна шкода, яка виражається у завданих душевних стражданнях у зв'язку з неможливістю скористатися особистими коштами в своїх цілях.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, додатково надала пояснення викладені в запереченнях на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила суд в позові відмовити в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що дійсно перебував у близьких стосунках з позивачем та спростував позовні вимоги позивача, щодо надання відповідачу позики в розмірі 10 000,00 грн.
Дослідив в судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається з матеріалів справи договір позики між позивачем та відповідачем в письмовій формі не укладався, а грошові кошти, як зазначає позивач були переданні відповідачу на довіритель них умовах.
При цьому, суд розяснює, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян визначений п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» розміром у 17 гривень та застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах.
Оскільки сума позики перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то договір позики повинен бути укладений в письмовій формі.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно пояснень позивача та доказів, які були долучені до матеріалів справи, не встановлюється факт передачі позивачем грошових коштів відповідачу.
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження передачі грошових коштів позивачем відповідачеві сторони не надали.
Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_4, який підтвердив той факт, що дійсно перебував у близьких стосунках з позивачем ОСОБА_1, однак спростував ті обставини, які викладені позивачем в позовній заяві, щодо передачі грошових коштів відповідачу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження виконання умов договору позики а саме, факту передачі грошових коштів відповідачеві, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Також позивач, посилаючись на протиправну поведінку відповідача, а саме через відмову останнього від виконання взятих на себе зобов"язань по поверненню позичених коштів, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 3 000 грн.
Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз"яснено п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року від № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами носять договірний характер і відшкодування моральної шкоди у такому випадку умовами укладених між позивачем та відповідачем правочинів не передбачено. Крім того, позивач не надала суду будь-яких доказів, які підтверджують факт заподіяння їй моральних страждань діями відповідача.
На підставі вище викладеного суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргук за договором позики слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 533, 625, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-64, 74, 79, 80, 81, 88, 208, 209, 212,213, 214, 215, 218, ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргук за договором позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: