18 грудня 2015 року м. Київ К/800/2050/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Луцьку Волинської області (далі - ВВДФСС) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року, -
У березні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправними дії ВВДФСС щодо відмови у перерахунку щомісячних страхових виплат (втраченого заробітку) у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати;
зобов'язати ВВДФСС здійснити перерахунок і виплату щомісячної страхової виплати (втраченого заробітку), що становить втрачений середній заробіток з урахуванням відсотку втрати працездатності та збільшений за час затримки, починаючи із лютого 2002 року, відповідно до встановленої на день виплати мінімальної заробітної плати та відповідно до частини 1 статті 29, пунктів 1,2,14 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що станом на 01 квітня 2012 року становить 2102 гривні 33 коп.;
проводити в подальшому перерахунок страхової виплати відповідно до чинного законодавства у розмірі, що не перевищує відкорегований розмір середньомісячного втраченого заробітку до каліцтва, але не менше мінімальної заробітної плати на день виплати;
зобов'язати ВВДФСС здійснити нарахування та виплату компенсації частини грошових коштів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а також встановити розмір щомісячної страхової виплати в сумі 2102 гривні 33 коп.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано ВВДФСС нарахувати та виплачувати ОСОБА_4 щомісячну страхову виплату (втрачений заробіток), починаючи з лютого 2002 року відповідно до пункту 3 частини 1 статті 29, статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» згідно із встановленої Законом України на день виплати мінімальної заробітної плати, з подальшим перерахунком у разі зміни її розміру, але не менше мінімальної заробітної плати на день виплати. Зобов'язано ВВДФСС нарахувати та виплатити ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу ВВДФСС, посилаючись на законність постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що у червні 1977 року ОСОБА_4, працюючи в Луцькій КЕЧ, отримала виробничу травму, в результаті чого є інвалідом 1 групи із 100 % втратою працездатності. Щомісячне відшкодування втраченого заробітку становить 855,29 грн.
Не погоджуючись з вказаною сумою втраченого заробітку, позивач, посилаючись на порушення відповідачем норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», звернулась до суду з вказаним позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що середньомісячний заробіток за спірний період не змінювався, однак страхова виплата не коригувалась, а перерахунок розміру страхової суми проводиться лише з підстав і в порядку, передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з правомірності дій відповідача при перерахуванні щомісячних страхових виплат позивачу, а відтак дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.
Нормами частини 2 статті 29 вказаного Закону визначено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Перерахування сум щомісячних страхових виплат регламентовано Порядком призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України і затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року №7 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 7) та Порядком призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 (далі - Порядок № 24).
Відповідно до п.п. 4.4.2-4.4.4. Порядку № 7 при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з першого березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду. При перерахуванні щомісячних страхових виплат з першого березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.
Аналогічні норми містяться в Порядку № 24, зокрема, п.п.3.8.1. 3.8.2 п. 3.8 визначають, що перерахування розміру щомісячної страхової виплати у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. Підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183, у 2008 році - 1,125, у 2009 році - 1,063, у 2010 році - 1,0, у 2011 році - 1,102, у 2012 році - 1,176.
Аналізуючи вказані норми, суд прийшов до висновку, що розмір мінімальної заробітної плати не впливає на розмір щомісячних страхових виплат у зв'язку втратою працездатності.
Встановлено, що відповідно до постанов ВВДФСС № 0310/442/442/87 від 27.03.2012, № 0310/442/442/90 від 18.04.2012 потерпілій ОСОБА_4 призначено перераховану грошову суму в розмірі 1005 гривень 83 коп. та 1281 гривня 04 коп. відповідно, а також проведено донарахування щомісячних виплат за березень 2012 року в розмірі 275 гривень 21 коп. Вказані постанови прийняті відповідно до статей 17, 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
З урахуванням зазначених обставин, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність з боку відповідача протиправних дій щодо перерахунку позивачу сум втраченого заробітку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: