Семенівський районний суд Полтавської області
Справа №547/934/15-ц
Провадження №2/547/6/16
05 січня 2016 року смт. Семенівка
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Халявки В.І.,
при секретарі - Козулі Н.П.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач звернувся до суду з цим позовом та зазначив, що з відповідачкою ОСОБА_3 він перебував в зареєстрованому шлюбі з вересня 2007 року по жовтень 2013 року. Від даного шлюбу дітей не мають. Під час перебування в шлюбі вони з відповідачкою на спільні кошти придбали різне майно, в тому числі автомобіль ВАЗ-211440, 2008 року випуску та автомобільний причіп бортовий ПВА-1, 2008 року випуску. За їх обопільною згодою обидва транспортні засоби зареєстровані на відповідачку.
Після розірвання шлюбу у 2013 році вони частиною спільного майна розділилися добровільно, а частиною в судовому порядку. Тепер у них виник спір з приводу поділу вказаних автомобіля та автомобільного причепа. На думку позивача вартість автомобіля складає 100 000 гривень, а причепа - 10 000 гривень.
Посилаючись на приписи ст. 60 Сімейного кодексу України, позивач просив здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за відповідачкою право власності на автомобіль і причіп, та стягнувши з неї на його користь грошову компенсацію у розмірі половини вартості майна, тобто 55 000 гривень.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в заявленому розмірі та прохали стягти також на користь позивача понесені ним судові витрати.
Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала зовсім та пояснила, що вказані транспортні засоби не є спільною сумісною власністю її та позивача, оскільки куплені на кошти її батька ОСОБА_4. Він же і користується автомобілем та причепом. Автомобіль було куплено в 2010 році за 54 000 гривень та зареєстровано на її ім'я. Подробиць реєстрації автомобіля на її ім'я вона не пам'ятає. Відповідачка пояснила, що вона не може надати суду доказів про те, що автомобіль куплено за кошти її батька, а також вона проти залучення батька до участі у справі в якості третьої особи. ОСОБА_3 також не погодилася із оцінкою автомобільного причепа, вважаючи її завищеною та прохала не стягувати з неї на користь позивача понесені ним судові витрати.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково з таких підстав.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з вересня 2007 року по жовтень 2013 року. Вказана обставина підтверджується рішенням Семенівського районного суду Полтавської області про розірвання шлюбу від 24 жовтня 2013 року (а.с.4).
Під час шлюбу позивач та відповідачка на спільні кошти для власного використання купили автомобіль ВАЗ-211440. 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ринкова вартість якого на час розгляду справи складає 84 673 грн. 21 коп.. та автомобільний бортовий причіп ПВА-1 ринковою вартістю 9 670 грн.51 коп. Спору щодо вартості автомобіля, визначеної експертом-оцінювачем, у сторін немає.
Автомобіль ВАЗ-211440 придбаний подружжям у 2010 році, а автомобільний бортовий причіп у 2008 році. Обидва транспортні засоби зареєстровані на відповідачку відповідно у 2010 та 2008 роках, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с.65,84).
Твердження позивача про те, що вказані транспортні засоби придбані на спільні кошти та є спільною сумісною власністю подружжя відповідачкою не спростовано. Її твердження про те, що автомобіль та автомобільний причіп були куплені для її батька і за його кошти не доведені ніякими доказами та на переконання суду є надуманими.
Відповідно приписів частини 3 статті 10 та частини 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми,хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч.1ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до приписів ч.1ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Статтею 71 визначено способи поділу спільного майна подружжя та можливість вирішення спору судом у разі недосягнення згоди щодо поділу майна.
Відповідно до приписів ч.2 цієї статті неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до висновків судової авто товарознавчої експертизи ринкова вартість автомобіля становить 84 673 грн. 21 коп., а автомобільного причепа 9 670 грн. 51 коп.
З приводу вартості автомобіля у сторін спору не виникало. Щодо вартості автомобільного причепа виник спір. Відповідачка стверджувала, що його вартість є завищеною, а експерт застосував неправильні підходи для його оцінювання.
В ході допиту експерта-оцінювача ОСОБА_5 суд переконався в його компетентності та правильності його експертного висновку, який зроблено на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів №1335/5/1159 від 24 липня 2009 року.
Вивчивши висновок експерта, вислухавши його пояснення в судовому засіданні, суд вважає висновок належним і допустимим доказом, а твердження відповідачки щодо неправильності висновку непереконливими та такими, що не заслуговують на увагу.
Таким чином вартість спірного майна, що підлягає поділу, становить 94 343 грн. 72 коп., а 1/2 частина від вартості всього майна складає 47 171 грн. 86 коп.
При вирішенні питання кому з подружжя слід присудити автомобіль і причіп, а кому грошову компенсацію, суд виходить з того, що автомобіль і причіп знаходився і знаходиться у використанні у відповідачки, що раніше в результаті поділу спільного майна подружжя позивачеві вже присуджено легковий автомобіль іншої марки.
Суд вважає за можливе і необхідне визнати за відповідачкою право власності на автомобіль і причіп, та стягти з неї на користь позивача грошову компенсацію у розмірі половини вартості спірного майна.
Відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивача складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 550 грн., оплати роботи експерта-оцінювача 800 грн., оплати правової допомоги адвоката 5 000 грн. та витрат на пальне для шести поїздок адвоката з смт. Оржиця до смт. Семенівка та у зворотньому напрямку у розмірі 907 грн. 20 коп. Загалом документально підтверджені судові витрати позивача складають 7 257 грн. 20 коп.
При розміру позовних вимог у 55 000 грн. та їх частковому задоволенні у розмірі 47 171 грн. 86 коп. позивачеві за рахунок відповідачки слід компенсувати судові витрати у розмірі 6 224 грн. 28 коп. із розрахунку :
47171,86 грн. : 55 000 грн. х 7 257,20 грн. = 6 224 грн. 28 коп.
Клопотання відповідачки ОСОБА_3 про звільнення її від сплати судових витрат на користь позивача не може бути задоволене, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 60,68,71 СК України,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Поділ спільного майна подружжя здійснити наступним чином.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на автомобіль ВАЗ-211440, 2008 року випуску, державний номерний знак - ВІ 9253 ВЕ, ідентифікаційний № ХТА 21144084686221 вартістю 84 673 (вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят три) гривні 21 копійка.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на бортовий автомобільний причіп ПВА-1, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 9 670 (дев'ять тисяч шістсот сімдесят) гривень 51 копійка.
Стягти з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, грошову компенсацію у розмірі 47 171 (сорок сім тисяч сто сімдесят одна) гривня 86 копійок.
Стягти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6224 (шість тисяч двісті двадцять чотири) гривні 28 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів шляхом подання апеляційної скарги через районний суд.
Головуючий - підпис ОСОБА_6
«З оригіналом - згідно»
Суддя Семенівського районного суду
Полтавської області ОСОБА_6
Повний текст рішення виготовлено 11 січня 2016 року.