Новоодеський районний суд Миколаївської області
м. Нова Одеса, вул. Леніна, 190, 56600, (05167) 2-13-62
Справа №2 «а»-1194/2011
Іменем України
30 березня 2011 року
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Гажі О.П.
при секретарі Шведовій Я.О.
з участю: представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УДАІ ГУМВС України в Миколаївській області про скасування постанови ВЕ1 №092403 від 14.03.2011 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП, -
17.03.2011 року позивач звернувся в Новоодеський районний суд з вищевказаним адміністративним позовом до відповідача.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 14.03.2011 р. посадовою особою відповідача на нього складено адміністративний протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв'язку з порушенням пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, що нібито допущене ним в цей же день при керуванні автомобілем «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме, в перевищенні 14.03.2011 року 0 17.26 год. ОСОБА_2 дозволеної швидкості руху більш ніж на 20 кмгод. на 225 км. автодороги Ульянівка-Миколаїв в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту».
В цей же день відповідною постановою його визнано винним у вчиненні цього адміністративного правопорушення і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.
Вважає дії працівника міліції незаконними, а тому просить скасувати спірну постанову, виходячи з того, що він правил дорожнього руху не порушував, оскільки дотримувався швидкісного режиму в м. Миколаїв, що свою незгоду з інкримінованим йому правопорушенням відразу виклав в протоколі. Його зупинили працівники ДАІ, які звинуватили його в перевищенні швидкості. Зазначив, що радаром були зняті показники іншого автомобіля, що здійснив обгін його транспортного засобу з великою швидкістю. Також, позивач зазначив, Крім того працівники ДАІ стояли на відстані більше 1000 метрів від дорожнього знаку 5.46. ПДР України, який визначає кінець населеного пункту. Тому працівники ДАІ порушили п. 1.4. Розпорядження МВС України від 21.05.2009 року № 466 «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» у відповідності до якого працівниками ДАІ, повинні бути виключенні випадки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від дорожнього знаку.
У судовому засіданні представник позивача вимоги свого довірителя підтримав та просив їх задовольнити, скасувавши вищевказану постанову, як незаконну.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи у судове засідання представника не надіслав. Про причини неявки суду не повідомив. Письмову заяву про розгляд справи без його участі не надавав.
Неявка представника відповідача до суду визнана без поважних причин.
Справа розглянута у відсутність представника відповідача, відповідно до вимог ст.128 КАС України, приймаючи до уваги наявність у справі достатніх даних про права та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2011 р. о 17.26 год. працівником міліції, було складено протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме, за порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, що виразилося в тому, що він рухаючись на автомобілі «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Миколаїв, у порушення вимог п. 12.4 ПДР України перевищив дозволену швидкість більш ніж на 20 кмгод., в населеному пункті рухався зі швидкістю 84 кмгод.
В цей же день цією ж посадовою особою винесено постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху, в населених пунктах рух транспортних засобів дозволено зі швидкість не більше 60 кмгод.
Представник позивача суду пояснив, що ОСОБА_2 не здійснював перевищення дозволеної швидкості своїм транспортним засобом на вказаній ділянці дороги.
Пояснення представника позивача підтверджується і письмовими поясненнями позивача в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому він власноручно записав, що не згоден з протоколом і просив, щоб його справа розглядалася в присутності його правозахисника.
Суд зазначає, що працівником ДАІ при розгляді постанови про адміністративне правопорушення порушені вимоги ст.. 268 КУпАП, оскільки особа при розгляді справи має право користуватися допомогою фахівця чи адвоката. Інспектором було грубо порушено статті 3, 59 Конституції України, статті 268, 271 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувався не в присутності захисника. У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року (справа про правову допомогу), підозрюваним, обвинуваченим й іншим фізичним особам гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших відносин. Кожен громадянин має право вільно отримувати правову допомогу у разі дачі пояснень в державних органах, суді, досудовому слідстві. У відповідності до вище вказаного Рішення Конституційного Суду, правова допомога - це гарантована державою можливість особи отримати таку допомогу в обсязі і формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Для надання правової допомоги в усіх органах влади та судах України діє адвокатура.
Таким чином інспектором ДАІ було грубо порушено одне з основних прав, право на правову допомогу при розгляді адміністративної справи. Дані дії є неприпустимими, що підтверджується практикою Європейського Суду. У відповідності до ст. 17 З.У. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Практика Європейського Суду з прав людини та Конституція України, також передбачає принцип презумпції невинуватості особи, поки її винна не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто посадова особа мала керуватися достатніми доказами (ст. 251 КУпАП) які мали міститися в матеріалах справи на час винесення постанови та надати змогу позивачу безперешкодно користуватися правовою допомогою адвоката. Позбавлення права на правову допомогу, негативно вплинуло на розгляд справи.
В мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року за Справа № 1-40/2010 вказується, що в адміністративному судочинстві‚ на відміну від цивільного судочинства‚ діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (частини четверта, п'ята статті 11, частина друга статті 69, частина п'ята статті 71 КАС України).
У відповідності до вимог ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в
п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, в той час, коли працівником ДАІ справа була розглянута в той же день, коли був винесений протокол про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи і оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина позивача в порушенні ним п.12.4 ПДР України не доведена належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не скористався правом участі у розгляді справи та не спростував пояснень позивача, не надав суду доказів правомірності своїх дій.
За таких умов, суд приходить до висновку про безпідставність винесення постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, і вбачає правові підстави для скасування спірної постанови.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 11, 69-71, 86, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати постанову як незаконну по справі про адміністративне правопорушення від 14 березня 2011 року (ВЕ1 № 092403) про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 у виді штрафу в сумі 255 грн.
Постанова суду являється остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: