Справа № 442/9513/14 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.
Провадження № 22-ц/783/3723/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. Я.
Категорія: 27
25 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Ванівського О.М., Гриновця Б.М.
при секретарі: Жукровській Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ "УкрСиббанк" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 березня 2015 року у справі за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за кредитом та пені, -
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.
Зазначене рішення оскаржило ПАТ "УкрСиббанк" в особі представника ОСОБА_3.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що, на його думку, судом першої інстанції не враховано покликання представника позивача на те, що не лише зміна фактичної адреси проживання може слугувати причиною недотримання вимог умов договору, але останнім можуть бути обумовлені й інші підстави. Вказує також, що відмітка на конверті поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» проставляється у випадку повторного неотримання рекомендованої кореспонденції, або у зв'язку із нез'явленням до поштового відділення за повідомлення працівника відділення зв'язку для отримання такої кореспонденції, а відтак вважає, що зазначена відмітка свідчить про умисність дій відповідача щодо небажання отримувати вимогу банку. Погашення заборгованості, на яку покликаються ОСОБА_2 та його представник, на переконання представника апелянта, було вчинена поза строком, вказаним у вимозі, а тому всі сплати слід вважати такими, що вчинені поза графіком, так як банком змінено, на підставі умов договору, строк виконання зобов'язання. Таким чином, вважає, що і відмова в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені є безпідставною, а відтак, а відтак вважає, що є всі підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог банку.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, сплата яких передбачена ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 липня 2005 року між АКіБ "Укрсиббанк" - правонаступник ПАТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 21 370 доларів США терміном до 10 липня 2020 року зі сплатою 10% річних. 17 червня 2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 14 липня 2005 року за умовами якої був встановлений новий метод нарахування відсотків та порядок нарахування штрафних санкцій.
Також, 13 червня 2007 року між сторонами було укладено новий кредитний договір, у відповідності до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 16000 доларів США до 13 червня 2017 року зі сплатою 9,5% річних.
В листопаді 2014 року ПАТ "Укрсиббанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами. Просили достроково стягнути всю суму заборгованості, а також штрафні санкції за несвоєчасне погашення кредиту. При цьому зазначали, що позичальник повідомлявся банком про обов'язковість повного погашення кредитів у зв'язку з виниклою поточною заборгованістю і правом банку на дострокове стягнення всіх сум.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив з положень норм ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, а також положень укладених між сторонами кредитних договорів, встановивши при цьому, що позичальник не був у встановленому договором порядку повідомлений про дострокове погашення всіх сум за кредитними договорами.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, що і не заперечується банком, на час ухвалення судового рішення позичальником в повному обсязі було погашено прострочену заборгованість за тілом кредиту і по відсотках за користування кредитними коштами. Також як на час розгляду справи в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції, сторони дотримувалися умов кредитних договорів відповідно: позичальник сплачує тіло кредиту та відсотки згідно графіку, а банк такі кошти приймав. Тобто кредитні договори діють і виконуються його сторонами.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що при таких обставинах, коли позичальник і тимчасово не дотримався графіку погашення кредиту, а в подальшому погасив заборгованість і увійшов в графік, договори діють, неспівмірним є розірвання договорів і зобов'язання позичальника погасити дострокову заборгованість по кредитах в повному обсязі.
Дані обставини були враховані і судом першої інстанції.
Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норм, передбачених ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і така задоволенню не підлягає.
Керуючись 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" - відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 березня 2015 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: