Справа № 464/8732/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/107/16 Доповідач: ОСОБА_2
05 січня 2016 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
у кримінальному провадженні № 12012150010000051 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
та
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
обох, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 197-1 КК України
з участю :
секретаря ОСОБА_7 прокурора ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12
потерпілого ОСОБА_13
представника потерпілих ОСОБА_14
розглянувши апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_8 на ухвалу підготовчого судового засідання Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні повернуто прокурору -
В апеляційній скарзі прокурор, покликаючись на безпідставність ухвали і неправильне застосування судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства, вказує, що відповідно до ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Однак таке рішення суд повинен прийняти тільки у випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду. Наведені в ухвалі районного суду обставини не можуть вважатися порушенням вимог КПК, які могли перешкодити суду призначити кримінальне провадження до судового розгляду. На його думку, у разі встановлення таких недоліків при судовому розгляді прокурор має право змінити обвинувачення в суді. Стверджує, що обвинувачення у справі сформульовано прокурором на підставі доказів зібраних під час досудового розслідування, якими підтверджуються обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ..
Покликаючись на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 зауважує, що в обвинувальному акті відсутні положення, які суперечать одне одному, акт підписаний слідчим та затверджений прокурором, до нього долучено передбачені законом додатки і відсутня недопустима натуралізація злочину.
Вважає, що зазначена в ухвалі судом першої інстанції така невідповідність обвинувального акта, як відсутність визначення меж висунутого обвинувачення, є формальною і не впливає на можливість призначення судом кримінального провадження до судового розгляду. Зважаючи на дотримання стороною обвинувачення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію скоєного з посиланням на відповідні статті кримінального закону та формулювання обвинувачення, форма викладення якого законом не передбачена, стверджує, що суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт у кримінальному провадженні прокурору.
Відтак, просить апеляційний суд ухвалу скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого про зміст ухвали і доводи апеляційної скарги, виступи прокурора ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_13 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_14 на її підтримку, думки обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та їхніх захисників ОСОБА_11 і ОСОБА_12 про відмову у задоволенні апеляційної скарги і залишення ухвали районного суду без змін, вивчивши матеріали обвинувального акта, обговоривши наведені прокурором в апеляції доводи, встановила наступне.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2015 року вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 20.01.2015 у кримінальному провадженні скасовано та призначено новий розгляд справи в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Як вбачається з ухвали апеляційного суду, при розгляді справи колегія суддів констатувала невідповідність обвинувальних актів у кримінальному провадженні вимогам ст. 291 КПК України, що не було встановлено і перевірено районним судом при розгляді справи.
Зокрема, в обвинувальних актах відносно ОСОБА_10 і ОСОБА_9 по кожному з епізодів обвинувачення їх у шахрайстві не зазначено в який саме спосіб вчинялись ними правопорушення відносно потерпілих - шляхом обману чи зловживання довірою, оскільки значна частина потерпілих на час укладання домовленостей на поставку будівельних матеріалів, техніки та виконання будівельних робіт безпосередньо з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 знайомі не були і наймались на роботу іншими особами, а по епізодах обвинувачення у вчиненні шахрайських дій відносно потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення, а саме - спосіб вчинення правопорушення, взагалі відсутні.
Скасовуючи вирок апеляційний суд в ухвалі зазначив, що при новому розгляді районному суду, крім інших питань, слід також вирішити питання відповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні вимогам ст. 291 КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 415 КПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
На виконання рішення апеляційного суду ухвалою підготовчого судового засідання Сихівського районного суду м. Львова від 31.08.2015 обвинувальний акт у кримінальному провадженні повернуто прокурору через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.
Однак, після отримання обвинувального акта, прокурор вказані недоліки не усунув і 28.10.2015 знову скерував його до районного суду у попередній редакції.
Зважаючи на це, у підготовчому судовому засіданні 11.11.2015 Сихівський районний суд м. Львова вдруге виніс ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.
В своїй ухвалі районний суд зазначив, що в обвинувальному акті при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, майже по кожному з епізодів шахрайства зазначено про спосіб вчинення обвинуваченими шахрайства шляхом обману та зловживання довірою, без наведення будь-яких обставин того, у чому саме виражається такий обман і зловживання довірою. Такий виклад обставин органом досудового розслідування лише дублює формулювання обвинувачення, не розкриваючи при цьому обставин за яких вчинено злочин, а відтак, і обов'язкових складових об'єктивної сторони шахрайства, що вказує на відсутність визначення меж висунутого обвинувачення щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , у зв'язку з чим існуючі суперечності і неузгодженості свідчать про його неконкретність.
Згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні, серед іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення ), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті має бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Однак ці вимоги, з підстав зазначених в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 15.07.2015 та в ухвалі Сихівського районного суду м. Львова від 11.11.2015, при складанні обвинувального акта у кримінальному провадженні органом досудового розслідування не дотримані.
Як правильно зазначено в ухвалі районного суду, та всупереч доводів прокурора в апеляційній скарзі, допущені при складанні обвинувального акта порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті під час судового розгляду, так як у цьому випадку буде порушено право обвинувачених на захист, оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій у визначеному законом порядку пред'явлено конкретне обвинувачення, яке правильно сформульовано і викладено в обвинувальному акті. Недотримання цих вимог закону позбавляє суд можливості роз'яснити особі суть обвинувачення, тягне за собою невірний процесуальний порядок судового розгляду і дослідження доказів в суді, неправильне й неповне встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.
Покликання прокурора в апеляції на дотримання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України й те, що викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення доведені зібраними у справі доказами на яких ґрунтується обвинувачення, є безпідставними, оскільки це спростовується висновками колегії суддів апеляційного суду в ухвалі від 15.07.2015 за наслідками розгляду вироку Червоноградського міського суду Львівської області у кримінальному провадженні від 20.01.2015.
Помилковими є й ствердження прокурора в апеляції щодо оцінки доказів судом першої інстанції, оскільки під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що при прийнятті рішення про повернення обвинувального акта прокурору районний суд правильно, у відповідності до ч. 3 ст. 415 КПК України, взяв до уваги висновки колегії суддів в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 15.07.2015 за наслідками розгляду вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 20.01.2015 у кримінальному провадженні, де апеляційним судом було надано відповідну оцінку законності вироку та зібраним доказам у справі, у тому числі й щодо дотримання органом досудового розслідування вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Що стосується покликання прокурора на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012, то такий носить лише роз'яснювальний характер щодо загального порядку здійснення підготовчого судового провадження, і не прив'язаний до даної конкретної ситуації, при вирішенні якої суд має керуватися виключно відповідними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що районний суд правильно і обґрунтовано у підготовчому судовому засіданні прийняв рішення про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні прокурору через його невідповідність вимогам закону, і підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу, ОСОБА_10 - у виді домашнього арешту, а ОСОБА_9 - у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів.
Захисником ОСОБА_20 та обвинуваченим ОСОБА_9 подані клопотання про зміну ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Обґрунтовуючи необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запобіжних заходів прокурор у клопотанні вказав, що зважаючи на тяжкість одного з кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються ( ч. 4 ст. 190 КК України ), та наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно ОСОБА_10 - знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, а також можливість впливати на свідків і потерпілих у кримінальному провадженні, відносно ОСОБА_9 - можливості переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, які не зменшилися, існує необхідність у продовженні обраних їм запобіжних заходів на шістдесят днів.
Захисник ОСОБА_20 і обвинувачений ОСОБА_9 в своїх клопотаннях зазначили, що пред'явлене органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_9 не підтверджується зібраними доказами у справі, подальше його тримання під вартою є невиправданим і забезпечення кримінального провадження можливе при застосуванні до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Прокурор в судовому засіданні свої клопотання підтримав. Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_14 та потерпілий ОСОБА_13 із клопотанням прокурора погодились.
Захисник ОСОБА_12 і обвинувачений ОСОБА_10 щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не заперечили, вважаючи, що такий є достатніми для забезпечення його належної поведінки у кримінальному провадженні.
Захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_9 клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт підтримали і пояснили, що законних підстав для подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою немає, а його належна поведінка у кримінальному провадженні може бути забезпечена і при застосуванні до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю. У задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою просили суд відмовити.
Прокурор, представник потерпілого - адвокат ОСОБА_14 та потерпілий ОСОБА_13 із клопотанням сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт не погодились і при цьому пояснили, що, на їхню думку, при наявності наведених ризиків тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити належну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні.
Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_9 перебуває під вартою з 18.04.2013.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15.07.2015 обвинувальний вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 20.01.2015 у кримінальному провадженні скасований та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвалою підготовчого судового засідання Сихівського районного суду м. Львова від 31.08.2015 обвинувальний акт у кримінальному провадженні повернуто прокурору.
Ухвалою підготовчого судового засідання Сихівського районного суду м. Львова від 11.11.2015 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який повторно скерований прокурором до суду у попередній редакції, вдруге повернуто прокурору.
Невиконання прокурором ухвали підготовчого судового засідання Сихівського районного суду м. Львова від 31.08.2015 та повторне скерування ним до суду обвинувального акта у кримінальному провадженні в попередній редакції призвело до затягування розгляду справи протягом чотирьох місяців, упродовж яких обвинувачений ОСОБА_9 продовжує перебувати під вартою.
Зважаючи на ці обставини, враховуючи що всі можливі докази органом досудового розслідування у кримінальному провадженні зібрані, приймаючи до уваги положення п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України та Закону № 838-VIII від 26.11.2015, а також наявність у ОСОБА_9 постійного місця проживання в с. Гійче Жовківського району Львівської області і його позитивну характеристику по місцю проживання, колегія суддів вважає, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою не є виправданим і його належна поведінка у кримінальному провадженні за наявності наведених прокурором ризиків може бути забезпечена при застосуванні до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово із застосуванням електронних засобів контролю та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком на два місяці із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, задовольнити.
Клопотання захисника ОСОБА_20 та обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну ОСОБА_9 запобіжного заходу задовольнити. Змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт цілодобово із застосуванням електронних засобів контролю і покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу підготовчого судового засідання Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12012150010000051 по обвинуваченню ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч. ч. 2, 3 ст 197-1, ч. 4 ст. 190 КК України прокурору - без змін.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 і захисника ОСОБА_20 про зміну ОСОБА_9 запобіжного заходу задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_21 обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю та забороною цілодобово залишати місце свого проживання в АДРЕСА_1 , строком на два місяця, тобто до 05 березня 2016 року.
На вказаний період покласти на ОСОБА_9 наступні обов'язки :
-прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора або суду ;
-не відлучатися з населеного пункту, у якому він проживає ( с. Гійче Жовківського району Львівської області ), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по справі;
-здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон;
-носити електронний засіб контролю.
Обов'язок по застосуванню електронного засобу контролю щодо обвинуваченого ОСОБА_9 покласти на орган внутрішніх справ по місцю проживання останнього.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_9 , що у випадку невиконання покладених на нього обов'язків запобіжний захід у виді домашнього арешту може бути йому змінений на більш суворий запобіжний захід.
На підставі ч. 5 ст. 202 КПК України звільнити ОСОБА_9 з-під варти в залі суду негайно.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді домашнього арешту задовольнити.
Обраний обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у виді домашнього арешту продовжити на два місяця, тобто до 05 березня 2016 року.
На вказаний період покласти на ОСОБА_10 наступні обов'язки :
-заборонити ОСОБА_10 залишати місце проживання в АДРЕСА_1 , в період часу з 22.00. до 06.00. години;
-прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора та суду ;
-утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4