Справа № 457/1890/14 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.
Провадження № 22-ц/783/7891/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. Л.
Категорія: 46
29 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючий суддя: Шумська Н.Л.
судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.
секретар: Бадівська О.О.
особи, які беруть участь у справі: не з»явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Трускавецький міський сектор ДМС ГУ ДМС у Львівської області про визнання осіб такими, що втратили право на проживання та зняття їх з реєстраційного обліку, -
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 05 листопада 2015 року у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Трускавецький міський сектор ДМС ГУ ДМС у Львівської області про визнання осіб такими, що втратили право на проживання та зняття їх з реєстраційного обліку відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необґрунтованість, на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, на невідповідність висновків обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку проте, що відповідачі перебуваю у Республіці Італія на роботі і факт роботи відповідачів за кордоном стверджується: дозволом на проживання впродовж довгого періоду ОСОБА_2, дозволом на проживання для найманої праці ОСОБА_5, який дійсно до 04.04.2016 року, дозволом на проживання та найманої праці ОСОБА_6, який дійсний до 11.05.2017 року. Проте дані документи засвідчують право ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на найману працю, але аж ніяк не можуть використані як доказ тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами та характером роботи, як це зазначено у ст.71 ЖК України, тобто як доказ фактичного працевлаштування. Видача вказаних дозволів на ім»я відповідачів незаперечно свідчить, що вони з часу видачі цих дозволів являються нерезидентами України, а резидентами Республіки Італії, що в свою чергу є незаперечним доказом того, що відповідачі зареєстровані на території іноземної держави і втратили правовий зв»язок з спірною квартирою. Крім того, судом не взято до уваги того факту,що в спірній квартирі відсутні будь-які особисті речі відповідачів і вони тривалий час не беруть участі в утриманні квартири, зокрема в проведені ремонту, оплати за комунальні послуги. Просить рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з»ясувавши обставини та перевіривши доводи скарги, колегія суддів не знаходить підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відмовляючи у позові про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин перебування відповідачів на тимчасових роботах в Республіці Італія і збереження за ними на час тимчасової відсутності права користування житлом, враховуючи відсутність іншого місця проживання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради надавалась на сім»ю з 4 осіб - позивач з чоловіком та троє дітей - відповідачі у справі (а.с.6).
Судом повно встановлено обставини, що мають значення у справі, застосовано закон, який регулює спірні правовідносини, проведено оцінку доказів, що свідчить про дотримання вимог ст.212-214 ЦПК.
Цивільне судочинство, відповідно до ст.10 ЦПК, здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак позивачем не доведено, що відповідачі не користувались спірним приміщенням понад встановлені строки без поважних причин. Натомість, судом встановлено поважність причин відсутності відповідачів за місцем проживання, які пов»язані з роботою та навчанням за кордоном.
Відповідно до ст.71 ЖК при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках, передбачених законом.
Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї - є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб. Під "збереженням жилого приміщення" слід розуміти охорону законом права на житлову площу в житловому приміщенні за тимчасово відсутніми наймачами та членами їх сімей. Причини відсутності не мають значення, якщо така відсутність продовжувалась до 6 місяців. У разі перебільшення цього строку суд повинен з'ясувати причини.
Таке роз»яснення містить постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України". У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності, суд може продовжити пропущений строк. Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки слід відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (ст. 107 ЖК). При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитись до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання. При вибутті на постійне місце проживання в інше жиле приміщення особа втрачає не тільки фактичне володіння жилим приміщенням але й намір повернутись.
Перебування в Італії на заробітках тимчасово та відсутність іншого постійного житла також засвідчує позовна заява, де позивач ОСОБА_2 вказує адресу відповідачів - м.Трускавець, вул..Стуса,9/60. Крім того, позивач не заперечує, що відповідачі проявляли свій інтерес до спірного житла, приїжджали, несли витрати на його утримання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам ст.212-214 ЦПК.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими, крім того вони не спростовують висновків суду щодо перебування відповідачів за кордоном з метою заробітку, а також відсутності іншого постійного житла.
На підставі ст.308 ЦПК апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Встановивши дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 05 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя Н.Л. Шумська
Судді: Л.Б. Струс
ОСОБА_7