Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1402/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач Белінська І. М.
Іменем України
23.12.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
ОСОБА_2 - головуючої,
ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
при секретареві - Постоєнко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім..ОСОБА_6», третя особа без самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» - про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ТОВ «Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім..ОСОБА_6» на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 10 жовтня 2014 року,
У липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кіровоградський ремонтно-механічний завод (РМЗ) ім..ОСОБА_6» про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі договору поруки №89 від 20.09.2007 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»( далі - Банк), у забезпечення виконання зобов»язань ТОВ «Кіровоградський РМЗ ім..ОСОБА_6» за кредитним договором, укладеним 20.09.2007 року між останнім і Банком, та рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 2.06.2010 року, яким з поручителів, у тому числі і з нього, стягнуто на користь Банку заборгованість ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” за кредитним договором у сумі 1 543 050грн.66 коп. він 27.07.2011 року сплатив на користь Банку 772 700 гривень власних коштів у погашення боргу відповідача за кредитним договором ( решту боргу повернув відповідач) та звернувся до останнього із вимогою про повернення йому зазначеної суми, на яку відповіді не отримав.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 10 жовтня 2014 року позов задоволено: стягнуто з ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” на користь ОСОБА_5 772 700 гривень; вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Кіровоградський РМЗ ім..ОСОБА_6» просить скасувати рішення через порушення судом норм процесуального права, неповне з”ясування обставин справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими. Зазначає про те, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про час і місце судового засідання, внаслідок чого неповно з»ясував обставини, які мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про те, що саме ОСОБА_5 за рахунок власних коштів сплатив частину боргу за кредитним договором. Насправді відповідно до рішення загальних зборів засновників ТОВ «Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім..ОСОБА_6» від 27.07.2011 року №24/1 кошти в сумі 772 700 гривень, яких не вистачило для повного виконання рішення суду про стягнення з поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Банку, було надано дозвіл ОСОБА_7 позичити у ОСОБА_9 зазначену суму, надати ОСОБА_5 дозвіл для внесення цієї суми на рахунок Банку, що і було ним виконано. 20.12.2011 року ОСОБА_7 повернула ОСОБА_9 позичені гроші. Ці обставини підтверджуються письмовими доказами, які додані до апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 27.07.2011 року позивач, який відповідно до договору поруки від 20.09.2007 року, укладеного між ним та ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, у забезпечення виконання зобов”язань ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” за кредитним договором №98-01-07, укладеним з тим же Банком 20.09.2007 року, сплатив на повне виконання боржником зобов”язань за кредитним договором 772 700 гривень власних коштів, що згідно із чч.2, 3 ст.556 ЦК України, п.2.4 договору поруки від 20.09.2007 року є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної суми грошей.
Рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін.
Частинами 2 та 3 ст.556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов”язання забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов”язанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання. Для кожного із кількох поручителів, які виконали зобов”язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов”язку, що виконана ним.
Відповідачем не оспорюється той факт, що внесенням ОСОБА_5 на рахунок №10020200090008 Банку 772 700 гривень на погашення кредитної заборгованості ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” за кредитним договором №89 від 20.09.2007 року, були виконані у повному обсязі зобов”язання ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” за цим кредитним договором. Ця обставина підтверджується також витягом по особовому рахунку № 2067.1.08.26653.02 ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути”, поясненнями представника Банку ОСОБА_10 у суді першої інстанції щодо відсутності заборгованості боржника за кредитним договором, яким суд дав правильну оцінку, та довідкою Банку від 17.12.2015 року, наданою представником позивача під час розгляду справи в апеляційному порядку.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про час і місце судового засідання, чим допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення, є безпідставними.
Частиною 1ст.76 ЦПК України встановлено, що судові повістки, адресовані юридичним особам, вручаються відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
З матеріалів справи вбачається, що судові повістки, адресовані Ленінським районним судом м.Кіровограда ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” про виклик у судові засідання у цій справі, призначені на 29.09.2014 року та 10.10.2014 року, були направлені рекомендованим поштовим відправленням та вручені уповноваженій особі ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” - ОСОБА_11, яка розписалася про одержання повісток.
За таких обставин, суд першої інстанції, відповідно до положень ч.4ст.169 ЦПК України мав право розглянути справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_11, яка дійсно працювала секретарем, була звільнена з роботи 20.05.2013 року, не спростовує тієї обставини, що саме їй, як уповноваженій на вчинення цих дій особа, були вручені судові повістки, оскільки на підставі довіреності від 12.03.2014 року, яка була дійсною до 12.03.2015 року, ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” доручало саме ОСОБА_11 отримувати з Кіровоградської дирекції УДППЗ “Укрпошта” повідомлення на поштові відправлення, письмову кореспонденцію (просту та рекомендовану), періодичні друковані видання (копія довіреності, надіслана апеляційному суду КД УДППЗ за клопотанням представника позивача, долучена до справи).
Відповідно до абз.1ч.1, чч.2-4ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадківґ. Встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).
На спростування висновку суду першої інстанції про те, що спірна сума грошей була сплачена ОСОБА_5, як поручителем, власними коштами відповідач надав протокол №24/1 загальних зборів засновників(учасників) ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” від 27.07.2011 року, розписку ОСОБА_7 про взяття у ОСОБА_9 в борг 772 700 гривень від 27.07.2011 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 27.07.2011 року про прийняття від ОСОБА_7 772 700 гривень, розписку ОСОБА_9 від 20.12.2011 року про повернення боргу ОСОБА_7
За клопотанням представника позивача, яким заперечувалось існування зазначених обставин ( проведення загальних зборів засновників 27.07.2011 року із вказаним у протоколі №24/1 порядком денним зборів, отримання ОСОБА_7 772 700 гривень за договором позики з ОСОБА_9 27.07.2011 року, прийняття від ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 772 700 гривень ТОВ “Кіровоградський РМЗ ім.Таратути” 27.07.2011 року) апеляційним судом була призначена судова-технічна експертиза.
Відповідно до ч.1ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з”ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
У зв”язку з ненаданням відповідачем достатньої кількості оригіналів документів з наявністю необхідних для експертного дослідження реквізитів ( хоча для виконання клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів апеляційним судом було надано відповідачу достатньо часу), а також враховуючи, що відповідачем не надано належних доказів отримання ОСОБА_5 з каси підприємства спірної суми коштів 27.07.2011 року для погашення кредитної заборгованості, на що обгрунтовано посилається позивач у письмових запереченнях проти апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем своїх доводів про те, що сплачені ОСОБА_5 кошти в сумі 772 700 гривень були грошовими коштами підприємства. Крім того, у квитанції від 27.07.2011 року (а.с.11) зазначено, що призначенням платежу є погашення ОСОБА_5 кредитної заборгованості відповідно до договору поруки № 89 від 20.09.2007 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення позову. Підстав для скасування або зміни рішення суду, передбачених ч.1ст.309 ЦПК України, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, ч.1ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ТОВ “Кіровоградський ремонтно-механічний завод ім.Таратути” відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 10 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.