Справа №: 398/3138/15-к
Іменем України
"12" січня 2016 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
секретарі - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у селищі Димитрове міста Олександрії Кіровоградської області, українки, громадянки України, неодруженої, проживаючої у кв. АДРЕСА_1 , маючи на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимої,
у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
20 квітня 2015 року, близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , перебувала з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1 . У цей час ОСОБА_5 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку, під час якої висловлювався грубою нецензурною лайкою до ОСОБА_6 та до ОСОБА_7 та в подальшому наніс один цілеспрямований удар долонею правої руки в область лівої часини обличчя ОСОБА_7 . ОСОБА_6 помітила, що відносно її матері безпідставно застосовується фізична сила, так як вона знаходилася поруч у коридорі квартири. Остання взяла кухонний ніж, який був на кухні та, тримаючи його у правій руці, нанесла один удар в область ребер лівого боку ОСОБА_5 . Згідно висновку судово-медичного експерта №218 від 18.05.2015 року, ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини зліва, з пошкодженням лівої легені, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент заподіяння. ОСОБА_5 особисто звернувся до МКЛПЗ Олександрійської міської лікарні №1.
Допитана в судовому засіданні, обвинувачена ОСОБА_6 визнала свою провину у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтвердила обставини злочину, як вони викладені в обвинувальному акті, та пояснила, що злякалася, коли ОСОБА_5 вдарив її матір, так як це було не вперше. Вказала, що дійсно взяла ножа та нанесла один удар, не усвідомлюючи куди його наносить. Зазначила, що щиро кається у скоєному.
Оскільки обвинувачена ОСОБА_6 визнала винуватість у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, обвинуваченій судом було роз'яснено, що в разі розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, вона позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, за згодою учасників процесу, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, і визнав можливим обмежити обсяг доказів допитом обвинуваченої, а також дослідженням доказів, що стосуються особистості обвинуваченої.
Дії ОСОБА_6 , суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Суд, вислухавши обвинувачену, яка свою провину визнала в повному обсязі, прокурора, в виду того, що обвинувачена дала згоду на розгляд справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає що - вина обвинуваченої, в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - доведена належними та допустимими доказами, які були підтвердженні самою підсудною, у зв'язку із чим суд вважає, що вина ОСОБА_6 в інкримінованому їй злочині доведена повністю та згідно ст. 337 КПК України суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
При призначенні покарання у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує, суспільну небезпеку вчиненого нею, її особистість, так як вона характеризується позитивно, раніше не судима, а так само обставини, передбачені ст. ст. 66, 67 КК України, які обтяжують та пом'якшують покарання.
До обставин, що пом'якшують провину обвинуваченого суд відносить - щире каяття, визнання провини, той факт, що вона має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не встановлено.
З урахуванням декількох пом'якшуючих обставин вини обвинуваченої, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної можливе без ізоляції її від суспільства і вважає за можливе застосувати покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Цивільний позов підлягає задоволенню щодо стягнення з ОСОБА_6 матеріальні збитки у розмірі 1 862 грн. 45 коп., оскільки обвинувачена визнала позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, потерпілий просить міру покарання віднести на розсуд суду.
Долю речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 127, 349, 366- 371, 373-374 КПК України, суд, -
НАГІБІНУ ЮЛІЮ ГЕННАДІЇВНУ визнати винною за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з встановленням іспитового строку терміном на 1 (один) рік та покладенням визначених ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Початок відбування іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 12 січня 2016 року.
Цивільний позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Олександрійського місцевого бюджету матеріальні збитки понесені у зв'язку з лікуванням потерпілого у розмірі 1 862 грн. 45 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Речові докази: 5 кухоних ножів, які були здані на зберігання ОСОБА_6 залишити їй в користування. Покривало біло-рожевого кольору, паперовий згорток з марлею та ніж які були здані на зберігання у кімнату для зберігання речових доказів в Олександрійському МВ УМВС України в Кіровоградській області, квитанція №1606, 1607 - знищити. Жіночу кофту, чоловічу куртку, чоловічі джинсові штани, які були здані на зберігання у кімнату для зберігання речових доказів в Олександрійському МВ УМВС України в Кіровоградській області, квитанція №1607 - повернути власникам.
Матеріали кримінального провадження залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням з обвинувальним актом.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області, через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СУДДЯ: ОСОБА_11 НЕРОДА