Справа № 367/6993/14 Головуючий у І інстанції Линник В.Я.
Провадження № 22-ц/780/4838/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 26 23.12.2015
Іменем України
23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого: Мережко М.В.,
Суддів: Матвієнко Ю.О., Лівінського С.В
Секретар: Бобко О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,
У жовтні 2015 року позивач ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 19 травня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір строком до 17 травня 2024 року, за яким ОСОБА_2 отримав кредит на споживчі цілі (придбання земельної ділянки) на суму 130 000 доларів США, з нарахуванням відсотків у розмірі 17 % річних.
Крім того, 19 травня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель солідарно відповідає перед кредитодавцем за зобов'язаннями ОСОБА_2
Сторони умови договору належним чином не виконують, і тому станом на 27 жовтня 2014 року утворилась заборгованість.
Розмір заборгованості складається з наступного:
Заборгованість за тілом кредиту - 127 292 доларів США,
Заборгованість за відсотками - 115 707,51 доларів США,
Штраф, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 69 068,86 грн..
Загальна заборгованість за кредитним договором складає 3 330 343,11 грн (відповідно курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на 18 вересня 2014 року ).
Позивач просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто на користь позивача з відповідачів солідарно суму заборгованості в розмірі 3 331 343,11 грн та судовий збір в сумі 3 654 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального, ухвалити нове рішення про відмову у позові, при цьому зазначив, що поручитель - ОСОБА_3 померла 06 вересня 2014 року, і у зв'язку із смертю договір поруки припинив свою дію, а відтак висновок про солідарне стягнення заборгованості є помилковим, крім того, рішенням суду від 19 липня 2010 року з нього вже стягнута заборгованість в сумі 356 440,55 грн, і ця сума знову пред'явлена позивачем до стягнення.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк”, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав у зв'язку з цим має заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 331 343,11 грн, а ОСОБА_3 є його поручителем, тому і стягнув в солідарному порядку дану заборгованість.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
За змістом процесуальних норм (ст.ст. 3, 15 ЦПК України) об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту. Аналогічні роз'яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України «якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)».
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'зання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'зання зазначені у ст. 526 ЦК України.
Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідлно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 5, від 30 березня 2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
(Абзац другий пункту 24 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 07.02.2014).
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Як видно із матеріалів справи, 19 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк”, правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», було укладено кредитний договір № 350-15 (а.с. 6-13).
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2В було надано кредит в сумі 130 00,00 дол. США зі сплатою 17 % річних з остаточним поверненням коштів не пізніше 17 травня 2024 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. було укладено договір поруки від 19 травня 2008 року (а.с. 24), згідно якого відповідачі несуть солідарну відповідальність перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк”, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав у зв'язку з цим станом на 27 жовтня 2014 року утворилась заборгованість:
Розмір заборгованості складається з наступного:
Заборгованість за тілом кредиту - 127 292 доларів США,
Заборгованість за відсотками - 115 707,51 доларів США,
Штраф, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 69 068,86 грн.
Загальна заборгованість за кредитним договором складає 3 330 343,11 грн (відповідно курсу валют, встановленого Національним Банком України станом на 18 вересня 2014 року ).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” заборгованість за кредитним договором в розмірі 356 440,55 грн, штраф за кредитним договором в розмірі 39 545,56 грн та судові витрати в розмірі 1 820 грн. В решті позову відмовлено. (а.с. 59-61).
На час ухвалення заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2014 року ОСОБА_3 померла, що підверджується свідоцтвом про смерть серія І-ОК №317527 (а.с. 58).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, позивач не надав розрахунків заборгованості, які б підтверджували розмір заборгованості, та за який саме період вана повинна стягуватись.
Враховуючи, що відповідно до ст. 60 ЦПК України, позивачем не надано підтверджень існування зазначеної в позові суми заборгованості за кредитним договором; розрахунок заборгованості не відповідає заявленому банком розміру, в якому не зазначена детально заборгованість за кредитом із визначеними датами та сумами коштів, що не дає можливості встановити період надходження грошових коштів, механізм нарахування пені та процентів за користування кредитними коштами, як наслідок перевірити і з'ясувати їх дійсну суму заборгованості, а відтак висновок суду про задоволення позову є необгрунтованим, а рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне Ірпінського міського суду Київської області від 03 грудня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий М.В. Мережко
Судді С.В. Лівінський
ОСОБА_4