Апеляційний суд Київської області
м. Київ, вул. Володимирська, 15, 01601, (044) 278-46-20
01 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Олійника В.І.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Панасюка С.П.
розглянувши в приміщенні Апеляційного суду Київської області матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області неправомірними та зобов'язання зробити перерахунок пенсії, -
10.03.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок розміру його пенсії, обґрунтовуючи вимоги тим, що він є інвалідом 2-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, і відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір державної пенсії, яку він отримує, повинен бути не менший 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не менший 75% від мінімальної пенсії за віком від встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» мінімальної пенсії за віком на момент виплати. Відповідачем же всупереч вищевказаних вимог закону пенсія позивачу виплачується в значно нижчому розмірі, що останній вважає порушенням гарантованих йому прав та охоронюваних інтересів, в зв'язку з чим і просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його здійснити перерахунок розміру його пенсійного забезпечення відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2010 року позов задоволено. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату основної та додаткової пенсії з 08 лютого 2010 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з урахуванням фактично виплаченої пенсії.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Києво-Святошинським районним судом Київської області норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії та є інвалідом 2-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується наявними в справі письмовими доказами.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
В ч. 4 ст. 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності ніж 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі: інвалідам 2-ої групи - 75% мінімальної пенсії за віком.
Позивач ОСОБА_1, оспорюючи дії відповідача, вважав, що він отримує державну та додаткову пенсію в розмірі, значно нижчому, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв'язку з чим і звернувся до суду за захистом своїх прав. Посилався на те, що відповідачем безпідставно при нарахуванні пенсії застосовуються не норми вищевказаного закону, а підзаконні нормативні акти, якими є постанови Кабінету Міністрів України, які звужують обсяг прав в сфері пенсійного забезпечення, гарантовані йому відповідним законом.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про порушення відповідачем норм ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України № 654 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" суперечить вимогам ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання представника відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.
Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший, немає.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп було визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», зокрема п. 28 розд. 2 зазначеного Закону, яким було внесено зміни на 2008 рік до ст.ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині визначення розміру державної та додаткової пенсії по другій групі інвалідності, пов'язаної з наслідками аварії на ЧАЕС.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Крім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо того, що позивач має право на перерахунок державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 08 лютого 2010 року по день ухвалення судового рішення, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами і при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.ст. 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При таких обставинах, коли судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області - відхилити.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: