Справа № 359/10473/15-п Головуючий у І інстанції Левченко А.В.
Провадження № 33/780/23/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 429 06.01.2016
Іменем України
06 січня 2016 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, за участю представника Київської митниці ДФС ОСОБА_2, представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу останього на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року щодо ОСОБА_3,-
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина США, проживаючого за адресою: США, штат ОСОБА_5, м. Ралі, вул. Парк Мерітон, буд. 5218
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією в доход держави вилученої згідно протоколу від 13 жовтня 2015 року №0614/125000017/2015 валюти в розмірі 51570 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят) доларів США. Також з ОСОБА_3 судом в доход держави стягнуто 243 грн. 60 коп. судовий збір та на користь Київської митниці ДФС витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення у розмірі 27 грн. 74 коп.
Вказане вище правопорушення ОСОБА_3 вчинив, як зазначено в постанові суду, за наступних обставин.
13 жовтня 2015 року, о 13 год. 30 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу ,,Приліт” терміналу ,,Д” ДП МА "Бориспіль" ОСОБА_3, який прилетів з США, м. Чікаго транзитом через Австрію, м. Відень до України, літаком а/к ,,Австрійські авіалінії”, рейсом № 661, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - ,,зелений коридор”, тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром ,,білої лінії”, яка позначає початок зони спрощеного митного контролю ,,зелений коридор”, пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 8 000 доларів США. Після цього пасажира було запрошено до службового приміщення митниці залу ,,Приліт” терміналу ,,Д” ДП МА ,,Бориспіль”, де ним була видана готівка в розмірі 62943 доларів США. З виявленої суми пасажиру було пропущено 11373 доларів США (еквівалент 10 000 євро згідно курсу НБУ на 13 жовтня 2015 року). За протоколом про порушення митних правил було тимчасово вилучено 51570 доларів США.
Представник ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить постанову суду щодо ОСОБА_3, в частині накладання на нього стягнення у вигляді конфіскації вилученої валюти змінити та повернути останьому 51 570 доларів США, вилучених згідно протоколу про порушення митних правил від 13 жовтня 2015 року №0614/125000017/15, в іншій частині постанову залишити без змін. В обґрунтування апеляційної скарги її автор посилається на таке. Постанова суду першої інстанції винесена без всебічного, повного і об'єктивного з”ясування всіх фактичних обставин справи, суд підійшов формально до їх вивчення та не в повній мірі дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що потягло за собою необґрунтоване та надто суворе застосування стягнення. Судом першої інстанції не взято до уваги положення ст. 33 КУпАП, зокрема суд при накладанні стягнення не врахував та не зазначив у постанові про обставини, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність, а саме те, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаюється, проаналізував і усвідомив протиправність своїх дій, розуміє необхідність і обов'язковість їх дотримання та те, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався. Також суд не врахував, що правопорушення було вчинене з необережності, готівку, що перевищує 10 000 євро ОСОБА_3 ввозив в Україну вперше, про обмеження щодо розміру ввезення готівки без письмового декларування він не знав, а тому не задекларував валюту, самі готівкові кошти він не приховував. Також судом не враховано відомості про особу правопорушника та його майновий стан, а саме те, що конфіскація вилученої валюти, яка є його заробітною платою, буде для нього надмірним тягарем і не є пропорційним (співмірним) вчиненому правопорушенню. Судом також не звернуто увагу на те, що правопорушник має на утриманні неповнолітню доньку та дружину і допомагає матеріально своїй матері, яка є пенсіонеркою та страждає на ішемічну хворобу серця, емфізему легенів та пневмосклероз, а також те, що він оплачує будівництво літньої кухні та господарських споруд за місцем проживання своєї матері. Жодних намірів щодо використання коштів в незаконній діяльності у ОСОБА_3 не було. Апелянт вважає, що наведені вище дані свідчать про виключність обставин, що є підставою для застосування при вирішенні даної справи положень ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини”.
Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, приймаючи до уваги доводи апелянта, з метою всебічного, повного та об'єктивного з”ясування обставин справи, перевірки доводів автора апеляційної скарги, заслухавши пояснення: представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, який підтримав апеляційну скаргу; представника Київської митниці ДФС, яка заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані під час апеляційного розгляду документи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.
Апеляційним судом, як і судом першої інстанції було встановлено, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_3 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор” не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10 000 євро, що підлягає обов'язковому декларуванню.
За вказаних вище даних слід погодитись з висновком суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.
Що ж до призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_3, то апеляційний суд приходить до такого.
Так, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що кошти, які знаходились у ОСОБА_3 під час проходження митного контролю мають законне походження - є його заробітною платою, не мали ознак приховування. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, затримані кошти мали бути використані ним на витрати, пов'язані з отриманням його сім”ї та матері - пенсіонерки, яка страждає на ряд захворювань, а також на оплату будівництва літньої кухні та господарських споруд за місцем проживання своєї матері.
Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.
З огляду на наведене, враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини”, практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним вчиненому ОСОБА_3, оскільки покладає на нього ,,надмірний індивідуальний тягар”.
За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_3 від додаткового стягнення у вигляді конфіскації валютних цінностей, повернувши їх останньому.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від від 27 листопада 2015 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №0614/125000017/15 від 13 жовтня 2015 року валюту в сумі 51570 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят) доларів США повернути громадянину ОСОБА_3.
В решті постанову залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Київської області підпис ОСОБА_1