Справа № 712/10159/15ц
Провадження № 2/712/2989/15
21 грудня 2015 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.
при секретарі - ТКАЧ А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визначення часток та встановлення порядку користування, -
Позивач звернулася до суду із даним позовом до відповідача про визначення часток та встановлення порядку користування, посилаючись на те, що вона з 16 вересня 2000 року по 27 січня 2015 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Перебуваючи у шлюбі, вони 14.12.2006 року придбали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка оформлена на ім'я відповідача. На даний час відповідач не сплачує витрат на утримання спільного майна, зокрема не оплачує комунальні послуги. Сторони ведуть окреме господарство, їх неповнолітній син ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю позивачкою, перебуває на її утриманні. Аліментів на утримання дитини відповідач не сплачує. Вважає, що все це дає підстави для відступлення від засад рівності часток співвласників та для збільшення частки в спільному майні позивачки. Спірна квартира є неподільною річчю, тому поділити її в натурі не можливо. За таких умов суд має припинити право спільної сумісної власності співвласників та визначити частки кожного з них в спірному майні. При цьому її частка має бути збільшена до 6/10, що в грошовому еквіваленті виходячи з ціни квартири вказаної в технічному паспорті становить 39 228 грн. А частка відповідача має бути зменшена до 4/10. Оскільки між нею та відповідачем виникають суперечки з приводу користування та розпорядження спільною квартирою, досягти згоди з цього приводу вони не можуть, тому звернулась з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю, просили суд припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в розмірі 6/10 вказаної квартири; Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку в розмірі 4/10 вказаної квартири; встановити порядок користування вказаною квартирою виділивши: ОСОБА_1 в користування кімнати № 5 площею 16,6 кв. м., № 6 площею 16,4 кв. м., ОСОБА_2 в користування кімнату №4 площею 18,5 кв. м. Кухню, ванну кімнату, коридор залишити в спільному користуванні сторін.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в частині визнання права власності за позивачкою на ? частину вищевказаної квартири, в решті позовних вимог просила відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні, з 16 вересня 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить свідоцтво про шлюб серія 1-СР № 047159. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.01.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
За час спільного проживання сторони спільно придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 14.12.2006 року. Право власності на квартиру було оформлено на відповідача та зареєстроване в реєстрі правочинів під № 1790900.
Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 1 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 69 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що спірне майно придбане подружжям під час шлюбу, суд вважає визнати за позивачкою право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до частини 3 статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути зменшена, якщо з нею, ним, проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони отримують, недостатній для забезпечення їх духовного, фізичного розвитку та лікування.
Позивачем, не надано доказів на підтвердження істотних обставин щодо відступлення від засад рівності часток подружжя.
Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_2 є трикімнатною, загальна площа якої становить 65,1 кв.м., житлова площа складає 51,5 кв. м., площа однієї кімнати - 18,5 кв. м., площа другої кімнати - 16,6 кв. м., площа третьої кімнати - 16,4 кв. м. Підсобні приміщення - ванна кімната, кухня, санвузол, коридор перебувають в загальному користуванні. Кімнати є ізольовані.
За ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, як витікає з норм цієї статті, учасники спільної часткової власності повинні погоджувати один з одним свою поведінку по володінню, користуванню і розпорядженню спільною річчю, вони здійснюють правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном за спільною згодою.
Право кожного із співвласників по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном, одночасно створює для нього і обов'язок погодити свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими співвласниками.
Якщо ж співвласники не дійдуть згоди з питання щодо здійснення повноважень по володінню і користуванню спільним майном, то спір, що виник, може бути вирішений судом.
Як роз'яснено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року за № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" /зі змінами/ судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною власністю.
Згідно з п.14 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника /учасників/ цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися, як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Оскільки спірна квартира є трикімнатною, в якій кімнати дві кімнати не є ізольованими, суд вважає, що встановити порядок користування квартирою не є можливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відповідно до наданої позивачем квитанції розмір витрат по сплаті судового збору складає 392,28 грн., а до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 196,14 грн.
За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 316,319,321, 360, 361, 383, 391, ЦК України, суд -
Позовні вимоги задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 196,14 грн.
У задоволенні позову в частині встановлення порядку користування кватирою - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.