"16" грудня 2015 р. справа № 337/5130/15-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2015 року у справі №337/5130/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення,-
встановив:
В серпні 2015 року позивач звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік та без нарахування визначеного чинним законодавством підвищення протиправними;
- скасувати розпорядження відповідача від 06.08.2015 року №173156;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та у 2015 році становить 2 960,79 грн. із підвищенням її розміру відповідно до ч.3 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 19.07.2015 року з урахуванням різниці, що була виплачена раніше.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2015 року адміністративний позов залишено без задоволення. Постанова мотивована тим, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме - частина 4 статті 42 та частина перша статті 40, частина третя статті 45 даного Закону, які не містять обов'язку відповідача при проведенні перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням стажу застосовувати показники середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в
апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позовних вимог. Заявник апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 з 23.07.1998 року отримувала пенсійне забезпечення (пенсію за вислугу років), передбачену ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", за рахунок коштів Державного бюджету України (ст.8 цього Закону). Після звільнення з органів внутрішніх справ позивач продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законодавством порядку страхові внески до солідарної системи Пенсійного фонду України на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
18.07.2015 року їй виповнилося 57 років, на цей час вона мала 39 років 6 місяців 15 днів загального стажу, та необхідний страховий стаж, і відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", набула право на призначення пенсії за віком за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, що передбачена п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058.
Вказує, що з аналізу норм права вбачається, що особи, що отримують пенсійне забезпечення не за рахунок коштів пенсійного фонду в солідарній системі, не є її суб'єктами. Пенсія за вислугу років, призначена за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не є видом пенсійного забезпечення за рахунок коштів пенсійного фонду в солідарній системі, передбачена Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а особа яка отримувала пенсію за вислугою років не є суб'єктом солідарної системи. Таким чином, застосування ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про переведення з одного виду пенсії на інший можливо тільки і виключно до тих видів пенсій, які передбачені цим Законом і до осіб, які є суб'єктами даного Закону як за попереднім видом пенсії так і за наступним її видом, на який здійснюється переведення.
Відповідач надіслав апеляційному суду заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Повідомлений належним чином про місце, дату і час судового засідання, представник відповідача до суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, що підтверджується посвідченням (а.с. 7), отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 23.07.1998 року.
29.07.2015 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 24).
За результатами вказаного звернення розпорядженням від 06.08.2015 року №173156 відповідач замість нового призначення пенсії за віком, провів позивачу переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно із ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.
В подальшому, 04.08.2015 року позивач звернулася до відповідача із письмовою заявою з проханням призначити пенсію за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати за три останні роки 2012, 2013, 2014 роки, враховуючи, що пенсія за вислугу років виплачувалась їй з державного бюджету України, і своє право на отримання пенсії за віком згідно із Законом №1058 раніше вона не реалізувала.
Однак, листом відповідача від 18.08.2015 року №180/С-9 їй було відмовлено в проведенні призначення пенсії у відповідності до її вимог, оскільки було здійснено переведення з одного виду пенсії на інший.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.15 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії. У цьому разі заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за календарний рік, який враховується при призначенні (перерахунку) пенсії, виплата якої відновлюється. У такому самому порядку за бажанням пенсіонера здійснюється переведення з одного виду пенсії на інший.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У частині четвертій ст.42 Закону №1058 визначено, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не зазначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників.
Отже, зі змісту частини другої ст.40 цього Закону слідує, що цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
Врахував те, що положення ч.4 ст.42 Закону №1058 у редакції, що діяли до скасування змін, внесених у дану статтю Законом України від 28.12.2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та були і залишаються чинними на час виникнення спірних правовідносин та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон №1058, а саме - частина 4 статті 42 та частина перша статті 40, частина третя статті 45 даного Закону, які не містять обов'язку відповідача при проведенні перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням стажу застосовувати показники середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхову внески та яка, відповідно до Закону, враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Тобто, суд першої інстанції виходив з того, що заява ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за віком є фактично заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, у зв'язку з чим, відповідачем правильно застосовано до спірних правовідносин норма ч.3 ст45 Закону №1058, а не норма ч.2 ст.40 цього Закону.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Статтею 9 Закону №1058 визначено - за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Суб'єктами солідарної системи є відповідно до ч.1 ст.3 цього Закону застраховані особи.
Статтею 10 Закону №1058 передбачено, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсій (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.
Частиною 3 ст.45 Закон №1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що особи, що отримують пенсійне забезпечення не за рахунок коштів пенсійного фонду в солідарній системі, не є її суб'єктами.
Пенсія за вислугу років, призначена за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не є видом пенсійного забезпечення за рахунок коштів пенсійного фонду в солідарній системі, передбачена Законом №1058, а особа яка отримувала пенсію за вислугою років не є суб'єктом солідарної системи.
Таким чином застосування ч.3 ст.45 Закону №1058 про переведення з одного виду пенсій на інший можливо тільки і виключно до тих видів пенсій, які передбачені цим Законом і до осіб, які є суб'єктами даного Закону як за попереднім видом пенсії так і за наступним її видом, на який здійснюється переведення.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі №21-612а14.
Відповідно до ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Отже, на думку колегії суддів, у випадку позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який передбачає інші підстави та інший порядок призначення пенсії, за призначенням пенсії за Законом №1058 вона звернулася вперше.
Отже, до спірних відносин в даному випадку застосовується не положення ст.10, ст.45 Закону №1058, а положення ст.6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - особам, які мають одночасне право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058 заробітна плата для обчислення пенсії за віком призначається з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року признання нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Частиною 3 ст.29 Закону №1058 визначено, що жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.
Колегія суддів зазначає, що вказана стаття визначає право особи, яка набула право на пенсію за віком на підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення. Тобто, зазначене підвищення визначається з урахуванням часу, з якого особі призначено пенсію за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивач має право на підвищення розміру пенсії на 2,5 %.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.
Керуючись ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2015 року у справі №337/5130/15-а скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік та без нарахування визначеного чинним законодавством підвищення протиправними.
Розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя від 06.08.2015 року №173156 скасувати.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та у 2015 році становить 2 960,79 грн. із підвищенням її розміру відповідно до ч.3 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 19.07.2015 року з урахуванням різниці, яка була виплачена раніше.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун