Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29 листопада 2011 р. № 2-а- 13792/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі -Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача- Ситнік О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Публічного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Харківський верстатобудівний завод» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харків та просив скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харків № НОМЕР_1 від 05.08.2011р. та № НОМЕР_2 від 05.08.2011р., прийняті на підставі акту № 1854/41-018/00223243 від 22.07.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. по правовим відносинам з ТОВ «Веста» та ТОВ «Компанія Істсервіс».
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011р. № НОМЕР_2 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 26592,00 грн. Згідно податкового повідомлення - рішення від 05.08.2011р. № НОМЕР_1 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, а також застосовано штрафні санкції всього в загальному розмірі 41550,00 грн.
Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважаючи їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, виходячи із доводів позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харків в липні 2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. по правовим відносинам з ТОВ «Веста» та ТОВ «Компанія Істсервіс».
За результатами зазначеної перевірки складено акт № 1854/41-018/00223243 від 22.07.2011р., згідно висновків якого встановлено порушення ч.5 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216 та ст., ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим позивачем з ТОВ «Веста» та ТОВ «Компанія «Істсервіс»; порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та порушення вимог п. 198.1, 198.3, 198.4 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 26 591,70 по придбанню у наступних постачальників : ТОВ «Веста» на загальну суму 25000,00 грн. , в тому числі за грудень 2010 року - 25000,00 грн.; ТОВ «Компанія «Істсервіс» на загальну суму 1 592 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 186,00 грн., травень 2010 року - 246,00 грн., червень 2010 року - 299,00 грн., вересень 2010 року - 497,00 грн.; в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, абз. «б» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, 198.3, 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 26592,00 грн., в тому числі по періодах: травень 2010 року на суму ПДВ 186,0 грн., червень 2010 року на суму ПДВ 246,0 грн., липень 2010 року на суму ПДВ 299,0 грн., вересень 2010 року на суму ПДВ 497,00 грн. , грудень 2010 року на суму ПДВ 364,0 грн., січень 2011 року на суму ПДВ 25000,00 грн.; в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження об'єкту оподаткування за 2010 рік (декларації з податку на прибуток підприємства № НОМЕР_3 від 09.02.2011р.) на суму 132 960,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 33 240,00 грн.
На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення : № НОМЕР_1 від 05.08.2011р. та № НОМЕР_2 від 05.08.2011р.
Згідно податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011р. № НОМЕР_2 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 26592,00 грн., згідно податкового повідомлення - рішення від 05.08.2011р. № НОМЕР_1 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, а також застосовано штрафні санкції всього в загальному розмірі 41550,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з того, що в перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Веста» та ТОВ «Компанія Істсервіс». В свою чергу, за даними автоматизованої інформаційної системи ДПА України у перевіреному періоді постачальниками ТОВ «Веста» були ТОВ «Аверс плюс ЛТД», ТОВ «Газопостачальна компанія «Промгаз України».
Згідно проведених податковими органами за місцем реєстрації зазначених підприємств перевірок встановлено неможливість укладення ними реальних господарських договорів.
Крім того, за даними автоматизованих систем на рівні ДПА України виявлено розбіжність за грудень 2010 року між сумами, задекларованими ТОВ «Веста» та ТОВ «Аверс плюс ЛТД» на суму ПДВ 433 333,33 грн. У ТОВ «Аверс плюс ЛТД» ДПІ в Оболонському районі м. Києва декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року та додаток 5 до неї не визнані податкової звітністю. Щодо ТОВ «Газопостачальна компанія «Промгаз України» податковими органами встановлено, що розбіжність за грудень 2010 року між сумами, задекларованими даним підприємством та ТОВ «Веста» на суму ПДВ 88178,90 грн. Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Газопостачальна компанія «Промгаз України» за грудень 2010 року та додаток 5 до неї не визнано податковою звітністю.
Відносно контрагента позивача - ТОВ «Компанія Істсервіс» ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, на обліку якої, як платник податків, знаходиться зазначене підприємство, складено акт № 603/23-05/36988381 від 09.03.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток щодо відображення правових відносин з платниками податків контрагентами за період березень-грудень 2010 року. Згідно висновків зазначеного акту встановлено, що ТОВ «Компанія Істсервіс» не знаходиться за юридичної адресою, за період з 13.03.2010р. по 31.12.2010р. ТОВ «Компанія Істсервіс» задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 31 433,76 грн., щодо якого встановлено його завищення на суму 31 433,76 грн., в тому числі за ІІ квартал 2010 року - 4962810,00 грн. , ІІІ квартал 2010 року - 10043990,00 грн., IV квартал 2010 року - 16426966,00 грн. Крім того, за період з 13.03.2010р. по 31.12.2010р. ТОВ «Компанія Істсервіс» задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 5 574333,00 грн. , щодо якого перевіркою встановлено податкових зобов'язань на суму 5 574333,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року - 213502,00 грн., травень 2010 року - 318173,00 грн., червень 2010 року - 362386,00 грн., липень 2010 року - 518350,00 грн., серпень 2010 року - 479318,00 грн., вересень 2010 року - 757749,00 грн., жовтень 2010 року - 839477,00 грн., листопад 2010 року - 901961,00 грн., грудень 2010 року - 183417,00 грн.
Також, згідно висновку спеціаліста № 80 від 09.03.2011р. підпис від імені директора ТОВ «Компанія Істсервіс» на договорі № 4386 про призначення електронних документів виконано іншою особою, в зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про те, що податкові декларації, які подавались ТОВ «Компанія Істсервіс» до органів державної податкової служби в електронному вигляді, не підписані директором (засновником) ТОВ «Компанія Істсервіс» та є недійсними. При проведенні аналізу декларацій про прибуток, які підприємство надавало до податкових органів, встановлено відсутність основних фондів, які є необхідними для здійснення господарської діяльності та виконання угод щодо поставки товарів, укладених з позивачем.
На підставі зібраної інформації відповідачем зроблено висновок про те, що угоди, укладені позивачем з контрагентами ТОВ «Компанія Істсервіс» та ТОВ «Веста» є нікчемними та такими, що не спричиняють настання реальних наслідків, які обумовлені ними, оскільки зазначені контрагенти не могли здійснювати реальну господарську діяльність відповідно до вимог закону, натомість здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди іншим учасникам господарських відносин, отже, відповідно, угоди, укладені ними з позивачем також порушують публічний порядок, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави шляхом отримання незаконного відшкодування з державного бюджету сум податку на додану вартість.
Таким чином, на думку відповідача, відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) в розумінні ст., ст. 3,4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст., с. 3,4, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, як зазначає відповідач, у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з вищезазначеними підприємствами - постачальниками в розумінні ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У відповідності до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Так само, відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Веста» укладено договір на постачання природного газу № 16/07-г від 11.12.2006 р., копію якого позивачем надано до матеріалів справи. 01.08.2010р. до договору сторонами складено додаткову угоду № 3/10.
Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Веста» (постачальник) зобов'язувався передавати позивачу (споживач) природний газ, а позивач зобов'язується прийняти його та сплатити вартість газу на умовах укладеного договору. Згідно вимог п. 2.1 вказаного договору постачальник передає споживачу в 2007 році газ в обсязі 875,0 тис. м3. Згідно зазначеної додаткової угоди вона набирає чинність з 01.08.2010р. та вона діє в частині поставки природного газу до 31.12.2010р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Як підтверджено в ході розгляду справи 20.12.2010 р. позивач здійснив передплату за поставлений газ в сумі 150000 грн. (у тому числі ПДВ - 25000,00 грн.) та отримав від ТОВ «Веста» податкову накладну №6448 від 20.12.2010р. Дана передплата зарахована в оплату за спожитий природний газ згідно актів прийому-передачі природного газу № 4528 від 31.12.2010 р. на суму 119545,84 грн. ( в тому числі ПДВ - 19924,31 грн.) та частково акту № 38 від 31.01.2011 р. на суму 176070,3 грн. (в тому числі ПДВ - 29345,05грн.) Отриманий природний газ по вищевказаним актам позивач використовував для власних виробничих потреб (обігрівання власних приміщень, для печей, які здійснюють термічну обробку деталей і т.д.)
Позивачем до суду надано копію податкової накладної, отриманої від ТОВ «Веста» в зв'язку з вище зазначеним договором, яка оформлена належним чином, копії актів прийому-передачі природного газу, з яких судом встановлено, що природний газ за укладеним договором дійсно передавався від ТОВ «Веста» до позивача, ним отримувався для використання у власній господарській діяльності.
Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів не виявлено.
Щодо правових відносин позивача з контрагентом ТОВ «Компанія Істсервіс», судом встановлено, що на протязі 2010 р. позивач придбавав у ТОВ «Компанія Істсервіс» канцтовари та промтовари згідно витратних накладних.
Зокрема, в квітні 2010 року товарів придбано на суму 928,33 грн., ПДВ 185,67 грн.(витратна накладна №КИ0/0000549 від 29.04.2010р.), у травні 2010 року на суму 1230,11 грн. ( ПДВ 246,01 грн., витратна накладна № КИ0/0001316 від 31.05.2010 р., витратна накладна №КИ0/0001337 від 31 .05.2010); в червні 2010 року на суму 1494,72 грн., (ПДВ 298,94 грн., витратна накладна № КИ0/0002008 від 23.06.2010р.), у вересні 2010 року на суму 2485,01грн. ( ПДВ 497,00 грн., витратна накладна №КИ0/0005611 від 01.10.2010 р., витратна накладна №КИ0/0005612 від 01.10.2010р., витратна накладна №КИ0/0005613 від 01.10.2010р.); у листопаді 2010 року на суму 1820,42 грн. (ПДВ 364,08 грн. , витратна накладна № КИ0/0007330 від 11.11.2010 р., витратна накладна №КИ0/0007326 від 11.11.2010р.
Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копії зазначених документів, наявність яких сторонами у справі не заперечується.
Передплату за дані канцтовари та супутні товари позивач здійснював з розрахункового рахунку 29.04.2010 р. в сумі 1114 грн., 28.05.2010 р. в сумі 1265,37 грн., 31.05.2010 р. в сумі 210,75 грн., 18.06.2010 р. в сумі 1793,66 грн., 30.09.2010 р. в сумі 298,22 грн., 30.09.2010 р. в сумі 2683,79 грн., 10.11.2010 р. в сумі 116,79 грн., 10.11.2010 р. в сумі 2067,71 грн.
В зв'язку з господарськими операціями з придбання товарів ТОВ «Компанія Істсервіс» надало позивачу податкові накладні з ПДВ № 549 від 29.04.2010 р. на суму 928,33 грн, ПДВ 185,67грн.; № 1316 від 28.05.2010 р. на суму 1054,48 грн., ПДВ 210,89 грн..; № 1337 від 31.05.2010 р. на суму 175,63 грн., ПДВ 35,12грн..; № 2008 від 18.06.2010 р. на суму 1494,72 грн., ПДВ 298,94 грн.; № 5612 від 30.09.2010 р. на суму 2041,7 грн, ПДВ 408,34грн.; №5613 від 30.09.2010 р. на суму 248,52 грн., ПДВ 49,7 грн.; № 5611 від 30.09.2010 р. на суму 194,79 грн., ПДВ 38,96грн.; № 7330 від 10.11.2010 р. на суму 97,33 грн., ПДВ 19,46 грн.; №7326 від 10.11.2010 р. на суму 1723,09 грн., ПДВ 344,62грн.
Наявність зазначених податкових накладних з ПДВ, належним чином оформлених, сторонами у справі не заперечується. Відповідно до пояснень, наданих головним бухгалтером позивача канцтовари та інші товари в зв'язку із взаємовідносинами з ТОВ «Компанія Істсервіс» постачалися у разі виробничої необхідності в невеликих обсягах, тому поставка таких товарів здійснювалась позивачем самостійно власним автотранспортом або працівником позивача, який користувався міським транспортом, що дозволяли невеликі обсяги поставок товару. Згідно довідки позивача від 25.11.2011р. № 53 юр на обліку позивача обраховуються три одиниці легкового автотранспорту.
Витрати, понесені позивачем в зв'язку з передплатою за природний газ ТОВ «Веста» та отриманими від ТОВ «Компанія Істсервіс» товарами віднесено до валових витрат та включено до декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року та 2010 рік.
В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду, нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Веста» та ТОВ «Компанія Істсервіс» не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та зазначеними контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, за наявності яких укладені угоди можливо кваліфікувати як нікчемні. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.
Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.
Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Закон України «Про податок на додану вартість», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, а також п. 198.1, 198.3, 198.4 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, яким врегульовано відносини з формування податкового кредиту починаючи з січня 2011 року, не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
ОСОБА_1 по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Крім того, відповідачем суду не надано доказів того, що за висновками актів перевірки контрагентів позивача, згідно яких виявлено порушення вимог податкового законодавства, податковими органами прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення.
Посилання відповідача на те, що у контрагента позивача - ТОВ «Компанія Істсервіс» відсутні основні фонди, необхідні для виконання укладених угод не беруться судом до уваги, оскільки податковим органом не доведено, що угоди з позивачем можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів та обладнання контрагента.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування. Висновки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у перевіреному періоді та щодо завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у перевіреному періоді є хибними.
Так само невірними з зазначених підстав є висновки відповідача щодо заниження об'єкту оподаткування за 2010 рік в зв'язку з господарськими операціями з придбання канцелярських та супутніх товарів у ТОВ «Компанія Істсервіс» за декларацією № НОМЕР_3 від 09.02.2011р. на суму 132 960,00 грн., що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток в сумі 33 240,00 грн.
При цьому суд зауважує, що відповідно до приписів п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Оскільки при розгляді даної справи встановлено необґрунтованість висновків відповідача щодо відсутності реального характеру угод з придбання товарів, витрати за якими позивачем віднесено до валових витрат виробництва та обігу, таке віднесення суд вважає законним та обґрунтованим.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем їх прийнято без врахування та належного дослідження дійсних обставин справи, при невірному застосуванні норм чинного законодавства, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харків № НОМЕР_1 від 05.08.2011р. та № НОМЕР_2 від 05.08.2011р.;
стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський верстатобудівний завод» сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 3,40 грн.
< Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 02 грудня 2011 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова