Справа №668/13185/15-ц
Пров. №2/668/308/16
06.01.2016 року Суворовський районний суд м. Херсона в складі:
головуючого Булах Є.М.
секретаря Щербань А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Гіоргі Мурадовича про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації ,-
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації мотивуючи тим, що йому на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі зареєстрований відповідач, який не є членом його сім'ї. Реєстрація відповідача створює перешкоди позивачу у реалізації останнім в повній мірі свого права власності, а також призводить до сплати надмірних витрат за комунальні послуги. Просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири за адресою: АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку. Надав суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином (ст. 74 ЦПК України), про причини неявки суд не повідомив.
Суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням та викликом осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності(ст. 157,158 ЦПК України).
За таких обставин та враховуючи вимоги ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд вважав за можливе вирішити справу у відсутності учасників судового засідання на підставі наявних у ній даних та доказів у заочному порядку, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4, належить квартира №25, що знаходиться в м. Херсоні, по вул. Ушакова,64б, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №4923423 від 01.10.2004 р.
З довідки з КП «Центр» ХМР № 3967 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 30.11.2011 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. З вказаної довідки також вбачається, що останній є зятем позивача ОСОБА_1
Відповідно до наявного у матеріалах справи ОСОБА_3 від 30.12.2015 року, складеного уповноваженою особою КП «Центр», ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає з 2012 року.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Батумським відділом запису актів громадянського стану, запис акту № 01154002590, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірваний 06.07.2015 року.
З пояснень позивача вбачається, що в квартирі, яка належить йому на праві приватної спільної часткової власності зареєстрований відповідач, який на час звернення до суду не є його родичем та в квартирі з 2012 року не проживає. Реєстрація відповідача створює перешкоди позивачу у реалізації останнім в повній мірі свого права власності, а також призводить до сплати надмірних витрат за комунальні послуги.
Вирішуючи питання про правомірність заявлених позивачем вимог про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ст.. 156 ЖК України, члени сімї власника квартири, які проживають разом з ним, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сімї власника квартири належать: дружина власника, їх діти, батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. При цьому припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.
З огляду на наведену норму та враховуючи викладені вище обставини суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 був зареєстрований у спірній квартирі на підставі волевиявлення власників житла у зв'язку із наявним у останнього статусом члена їх сім'ї - чоловік доньки співвласників. Однак, з матеріалів, досліджених судом, встановлюється, що ОСОБА_2 у квартирі не проживає з 2012 року, а з 06.07.2015 року шлюб між ним та донькою співвласників ОСОБА_5 розірваний.
Права власника житлового приміщення визначені ст.ст.317,383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Як роз'яснено в листі Вищого Спеціалізованого Суду України від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, колишніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї колишнього власника житла. В другому випадку при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням необхідно керуватися ст. 405 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги, що відповідач у спірному житлі не проживає впродовж трьох років, інші відомості на спростування зазначених обставин у суду відсутні, з огляду на відсутність будь-яких домовленостей між позивачем та відповідачем, відсутність законодавчо закріпленого права відповідача на збереження за ним права користування спірним житлом, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із чим позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування зазначеною квартирою.
Щодо вимог про примусове зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2, суд зауважує на наступному.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Статтею 7 цього ж Закону встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семі днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином наявність рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою, для зняття відповідача з реєстраційного обліку за адресою його реєстрації, з огляду на що вимоги позивача в частині примусового зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того, позовні вимоги в частині примусового зняття з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню ще й в силу вимог ст.ст.10,11 ЦПК України, оскільки за складом осіб, позивачем не визначено ані до кого заявлені такі позовні вимоги, а ні хто на думку позивача повинен відновити порушене право позивача та здійснити визначені позивачем зобов'язання.
Керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст. 6,7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст.10,11,60,88,212,213,215,218,224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Гіоргі Мурадовича - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 Гіоргі Мурадовича, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СуддяОСОБА_6