Справа № 521/16552/15-ц
Провадження № 2/521/6355/15
28 грудня 2015 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Леонова О.С.,
при секретарі Малиш О.Л.
за участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Одеської універсальної біржі «ВІТЯЗЬ» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 23.05.1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діяв від її, ОСОБА_1, імені та в її інтересах, на підставі довіреності № 3862 від 22.04.1998 року було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 98-599М, а саме квартири № 3 в будинку №21, корпус №1 по вул. Космонавтів у м. Одесі.
Договір було укладено на Одеській універсальній біржі «Вітязь» та зареєстровано в «Журналі реєстрації договорів по об'єктам нерухомості» за реєстраційним номером №98-599М від 23.05.1998 року.
Відповідно до п.6 Договору зазначена квартира продана з торгів за 4300 гривень, які були отримані «Продавцем» до підписання цього договору та її новим власником стала вона, ОСОБА_1.
Квартира №3 в будинку №21, корпус №1 по вул. Космонавтів у м. Одесі загальною площею 27,4 кв.м. складається з однієї кімнати житловою площею 16,2 кв.м., а також коридору, санвузлу, кухні.
08.06.1998 року договір купівлі-продажу нерухомого майна №98-599М було зареєстровано в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості за №270 на сторінці 54 кн. 263 пр.
Продавець - ОСОБА_3 та покупець виконали повністю умови договору, а саме вона, ОСОБА_1, як покупець сплатила раніше узгоджену грошову суму, а відповідач звільнила квартиру від своїх речей та передала ключі.
Під час укладання біржового договору їй та її представникові не було відомо про те, що договір купівлі-продажу нерухомості необхідно укладати саме в нотаріальній формі.
На теперішній час вона, ОСОБА_1 не може реалізувати свої права власника по розпорядженню своїм майном, а саме квартирою, оскільки нотаріусами не визнається правомірність договору купівлі-продажу, укладеного на біржі договору купівлі-продажу нерухомості.
Вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу ними, сторонами договору, були виконані всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме ОСОБА_3 продала, а вона придбала квартиру №3 в будинку №21, корпус №1, по вул. Космонавтів у м. Одесі.
Просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна №98-599М від 23.05.1998 року, а саме квартири №3 в будинку №21, корпус №1 по вул. Космонавтів у м. Одесі, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діяв від її ОСОБА_1, імені укладеного на Одеській універсальній біржі «ВІТЯЗЬ» та зареєстрованого в «Журналі реєстрації договорів по об'єктам нерухомості» за реєстраційним номером №98-599М від 23.05.1998 року дійсним.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Суд, у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав законної сили з 01.01.2004 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таким чином, до правовідносин, які є предметом даного позову, суд вважає необхідним застосовувати норми, як ЦК України 1963 року, так і ЦК України 2004 року.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 23.05.1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1 та в її інтересах, на підставі довіреності №3862 від 22.04.1998 року, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна №98-599М квартиру №3 в будинку №21 корпус №1 по вул. Космонавтів у м. Одесі (а.с. 5-6)
Даний договір був укладений на Одеській універсальній біржі «Витязь» і 23.05.1998 року зареєстрований за ОСОБА_1 в КП «ОМБІ та РОН» (зв.б.а.с.6).
Як вбачається з довідки № 46326867.15 від 04.11.2015 року виданої КП «БТІ» ОМР, станом на 31.12.2012 р. АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору № 98-599М купівлі-продажу, зареєстрованого ОУБ «Витязь» від 23.05.1998 року. 08.06.1998 року зареєстровано в кн. 263 пр. стр. 54 р.№270 (а.с.30)
Покупець і продавець цілком виконали умови договору купівлі-продажу відповідно до норм, установлених цивільним законодавством.
Яких-небудь суперечок між покупцем і продавцем судом не встановлено, протизаконних умов угода не містить та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Однак порушена форма угоди, тому що при її оформленні не була дотримана нотаріальна форма договору, передбачена ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року.
Як видно із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3, померлої 17 грудня 2013 р., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 червня 2014 року, копія якого є у справі.
На підставі ст.15 ЗУ «Про товарну біржу» зазначена угода на час її укладення не потребувала нотаріального посвідчення. Правовідносини, що склалися між сторонами біржової угоди, мали місце до набрання чинності ЦК України в редакції 2004 року, тому відповідно до п.4 Прикінцевих положень підлягають застосуванню положення ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ст.47 ЦК УРСР, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Факт домовленості позивачів та відповідачів щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 підтверджується наданими позивачкою письмовими доказами, зокрема договором купівлі-продажу квартири, копія якого зберігається в матеріалах справи (а.с.5-6), копією реєстраційного посвідчення КП «ОМБІ та РОН», згідно з яким за позивачами зареєстровано право власності на квартиру (зв.б.а.с.6).
Оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, але порушена її форма, суд вважає, що порушене право позивачів підлягає відновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,10,60,213,215,224-225 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Одеської універсальної біржі «ВІТЯЗЬ» про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №98-599М від 23.05.1998 року, а саме квартири №3 в будинку №21, корпус №1 по вул. Космонавтів у м. Одесі, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1, укладеного на Одеській універсальній біржі «ВІТЯЗЬ» та зареєстрованого в «Журналі реєстрації договорів по об'єктам нерухомості» за реєстраційним номером №98-599М від 23.05.1998 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: