Справа №2-38/10 15.04.2010 15.04.2010 15.04.2010
Провадження №22ц-1387/10
15 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Паліюка В.П.,
суддів Данилової О.О., Буренкової К.О.,
при секретарі Аніщенко Д.В.,
за участю відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу
представника ПАТ КБ «ПриватБанк»
на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом
публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» ( далі -ПриватБанк)
до ОСОБА_1
про звернення стягнення на предмет застави
У червні 2009 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
Позивач зазначав, що 28 травня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитно-заставний договір №NKРОАN00054286 ( далі - кредитно-заставний договір) на суму 12658 доларів США з забезпеченням вимоги заставою автомобілю ВАЗ -211540, р/н ВЕН3381 АМ, який належить відповідачу.
Посилаючись на те, що відповідачка порушує кредитні зобов'язання та має 12149,17 доларів США заборгованості ( 11403,23 доларів заборгованість за кредитом, 133,35 доларів за процентами, 3,2 доларів пені та 32,4 доларів і 576,99 доларів штрафів) позивач просив передати в заклад автомобіль та звернути стягнення на це майно шляхом продажу вказаного предмета застави банком від імені відповідача будь-яким способом іншій особі з наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2010 року у задоволенні позову ПриватБанку відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПриватБанку, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права щодо застави, просив рішення скасувати та задовольнити позов.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно статті 20 Закону України «Про заставу» (далі - Закон) заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За змістом пункту 13.1 кредитно-заставного договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється після настання, так званої, Події Дефолту та спливу строків, визначених пунктом 12.2.5 цього договору. Останньою нормою та іншими нормами розділу 12 кредитно-заставного договору передбачена низка дій, які передують зверненню стягнення на предмет застави, в тому числі і в судовому порядку.
Відповідно до правил статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог.
Отже, предмет доказування позивача складає сукупність фактів, які свідчать про виникнення у позивача права на звернення стягнення на предмет застави, в тому числі і дотримання кредитором того порядку, який дає право розпочати процедуру звернення стягнення на заставне майно.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має невиконані зобов'язання за кредитно-заставним договором № NKРОАN00054286 від 28 травня 2008 року.
Проте, позивач не надав суду жодних доказів того, що він виконав дії, передбачені пунктом 12.2 кредитно-заставного договору, та набув право звернення стягнення на предмет застави.
До того ж, надані апеляційному суду розрахунки заборгованості ОСОБА_1 свідчать про незначну заборгованість відповідачки за черговими платежами у січні, лютому та травні 2009 року. Станом на листопад 2009 року поточна заборгованість повністю погашена.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем підстав позову, а саме виникнення на час звернення до суду права звернути стягнення на предмет застави.
Посилання апелянта на порушення судом статей 526, 625, 1050 ЦК України не має правового значення, бо позовною вимогою є звернення стягнення на предмет застави, а не дострокове повернення кредиту.
Колегія суддів не може прийняти до уваги і посилання апелянта на позбавлення позивача права на подальший судовий захист, оскільки нові обставини є іншими підставами позову.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема помилковість посилання суду на відсутність реєстрації застави та недотримання позасудового способу захисту, хоча і є слушними, але ці недоліки не спростовують основний висновок суду про недоведеність позову.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити, а рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 10 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді: