Справа №2-808/10 18.11.2010 18.11.2010 18.11.2010
Провадження №22ц-7750/10
18 листопада 2010 року судова колегія в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.
суддів Шаманської Н.О., Лівінського І.В.,
при секретарі Єфіменко О.М.,
за участю позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
прокурора Круш Т.О.,
представника органу опіки та піклування ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2010 року за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про визначення місця проживання дітей та обмеження у спілкуванні
та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про визначення місця проживання дітей
У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, в якому зазначала, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з січня 1993 року. Мають двох дітей, доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача сімейні стосунки припинено, вона з дітьми проживала у своєї матері. Посилаючись на те, що у травні 2007 року відповідач викрав дітей та перешкоджає спілкуванню з ними, ОСОБА_1 просила відібрати у відповідача дітей та повернути їй.
Уточнивши позовні вимоги у квітні 2008 року, ОСОБА_1 просила визначити місцем проживання доньки та сина з нею, а також позбавити ОСОБА_2 на строк до одного року права на спілкування з дітьми. Позивачка посилалась на те, що відповідач вихованням дітей не займається, а своєю поведінкою та аморальними схильностями негативно впливає на їх розвиток та психоемоційний стан.
У вересні 2007 роки ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом, в якому, посилаючись на те, що саме позивачка не приділяла необхідної уваги здоров'ю та всебічному розвитку дітей через свої релігійні вподобання, та застосовувала невиправдане фізичне насильство, просив визначити місце проживання дітей з ним.
До участі у справі як третіх осіб залучено ОСОБА_7 (дружину відповідача) та службу у справах неповнолітніх Ленінського району м. Миколаєва, яка виконує функції ведення справ органу опіки та піклування.
Справа неодноразово розглядалась судами. Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 1 липня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з їх батьком ОСОБА_2 Вирішено питання відшкодування судових витрат.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на те , що суд порушив її права матері та залишив поза увагою моральні якості відповідача та його дружини.
Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з січня 1993 року по липень 2007 року, та є батьками малолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4. Родина проживала в окремому будинку по вул. Гоголя,9-а у м. Миколаєві.
Після припинення сімейних відносин у січні 2007 року ОСОБА_1 з дітьми проживала окремо у будинку своєї матері по пров.Новому,2 у м. Миколаєві.
У вересні 2007 року після сварки з матір'ю діти пішли від неї до батька та відтоді проживають в його родині.
У серпні 2009 року ОСОБА_2 вдруге одружився (а.с.26, т.2). Між дітьми та батьком і його дружиною ОСОБА_7 склалися добрі сімейні стосунки (а.с.23-24 том 2).
Вирішуючи спір між батьком та матір'ю щодо місяця проживання малолітніх дітей, суд взяв до уваги ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дітей до батьків та інші обставини, що мають істотне значення.
Так, в матеріалах справи є відомості про застосування позивачкою ОСОБА_1 фізичного насильства до дітей, зокрема до ОСОБА_5 ( а.с. 26, 27,44 том 1).
За висновками психологічних експертиз №№ 5240,3996 від 24 липня та 25 липня 2008 року у свідомості дітей не тільки створено негативний образ матері, але і присутній страх перед нею, що на їх віковому етапі розвитку вважається психологічною травмою ( а.с. 166-183 том 1).
Діти категорично відмовляються спілкуватися з матір'ю та бажають проживати з батьком.
Факт негативного ставлення до неї дітей не заперечує і ОСОБА_1 ( а.с. 35 зворот т.2).
За попереднім висновком служби у справах неповнолітніх адміністрації Ленінського району виконкому Миколаївської міськради від 28 лютого 2008 року (а.с. 45 том 1) доцільним є проживання дітей з батьком ОСОБА_2
За цих обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованому висновку, що залишення ОСОБА_5 та ОСОБА_8 проживати з батьком ОСОБА_2 у звичній для них обстановці буде найбільш відповідати інтересам дітей, сприяти зникненню емоційної напруги по відношенню до матері та їх нормальному гармонійному розвитку.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам статей 160, 161 СК України.
За висновком Миколаївської міської ради від 17 листопада 2010 року, який підтвердив в апеляційному суді представник органу опіки та піклування, інтересам дітей відповідає проживання малолітніх дітей з батьком ОСОБА_2
Таку ж думку в апеляційному суді підтримав і прокурор.
Посилання апелянта на аморальні особисті якості ОСОБА_2 будь-якими доказами не підтверджено, а тому відсутні і підстави для застосування правил частини 2 статті 161 СК України.
Факт порушення кримінальної справи проти ОСОБА_2 ( а.с.101 том 1) свідчить про відносини між сторонами, а не характеризує ставлення відповідача до дітей чи виконання ним батьківських обов'язків.
Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і посилання ОСОБА_1 на порушення її прав матері.
У цьому спорі пріоритет мають саме інтереси дітей, і їх інтересам не буде відповідати примусове відібрання їх від батька та передача матері поза їх волі.
Таким чином, ont-size:12pt;">колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду, чи доводили б порушення судом норм сімейного законодавства, основних засад та пріоритетів, встановлених національним та міжнародним законодавством щодо захисту інтересів дітей, а тому не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегій суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 липня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, ;але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: