ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 грудня 2015 року письмове провадження № 826/8181/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України,
Міністерства юстиції України,
третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва
про визнання протиправними та скасування рішень
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідачів в якому просить:
- визнати противоправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини № 12895/08 від 09.01.2014 року;
- визнати незаконними рішення Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 12895/08 від 09.01.2014 року;
- скасувати Постанову № 42340712 Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Про закінчення виконавчого провадження.
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконати рішення Європейського суду з прав людини № 12895/08 від 09.01.2014р. в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем закінчено виконавче провадження, проте, рішення суду по справі №2-3062/2010 фактично не виконано, оскільки розрахунок державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю зроблений пенсійним органом є невірним, а нарахована пенсія є значно менша, ніж зобов'язано нарахувати пенсійні орган за судовим рішенням, що свідчить про неповне виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Представник відповідача 1,2, в судових засідання, проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Як на підставу заперечень проти позову, посилався на прийняття оскаржуваного рішення у межах компетенції відділу без порушення приписів законодавства, що жодним чином не порушує права, свободи чи інтереси позивача.
В судовому засіданні 21.10.2015 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року по справі 2-3062/2010 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в місті Києві по перерахунку та призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в мінімальному розмірі та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в місті Києві призначити ОСОБА_1 та провести перерахунок її пенсії по інвалідності в мінімальному розмірі та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, (встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01. 2007 року по 04.11.2010 року.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації нарахувати, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009р.р. у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 5-х мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги, за виключенням виплаченої суми допомоги.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року по справі № 22-19142/11 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2010 змінено.
В абзаці другому резолютивної частини рішення змінено Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва.
Абзац третій резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 та провести перерахунок її пенсії по інвалідності в мінімальному розмірі та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року. В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2012 року К/9991/56892/11 постанову апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року по справі № 22-19142/11 та змінене нею рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2010 року залишено без змін.
У зв'язку із невиконанням вказаних рішень суду, позивач звернулася до Європейського суду з прав людини.
Судом встановлено, що 09.01.2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі «Хайнацький та інші проти України» (заява № 12895/08 та 249 інших заяв) де одним із заявників є ОСОБА_1, відповідно до якого суд постановив:
(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які досі підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
На підставі вказаного рішення Європейського суду з прав людини державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України постановою від 05.03.2014 відкрив виконавче провадження ВП № 42340712 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини на користь ОСОБА_1
З матеріалів виконавчого провадження № 42340712 з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 12895/08 від 09.01.2014 року вбачається, що з метою виконання рішення Суду, на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України - для виконання, Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - для здійснення контролю, заявнику та Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України - до відома, направлено вимогу державного виконавця від 11.06.2014 за № 1403-5/11 про сплату ОСОБА_1 заборгованості по виконанню рішення національного суду та вимогу державного виконавця від 12.11.2014 за № 14-1403-2/11, з метою сплати на користь ОСОБА_1 пені за несвоєчасне виконання рішення Суду.
02 квітня 2015 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 42340712 з підстав повного фактичного виконання рішення. Як вбачається з постанови, державний виконавець встановив, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом, грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 3000 від 12.09.2013 у розмірі 33554,89 грн. (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 8962 від 21.11.2014 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 3 122,11 грн. та платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 4469 від 17.09.2014 перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 171 028,60 грн.
У рішенні також зазначено, що листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 03.10.2014 № 43500-0-61-14/12.0.1 повідомлено, що Європейський суд у своїй ухвалі у справі «Великода проти України», у якій заявниця скаржилась на невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01.12.2008, визнав заяву неприйнятною як повністю необґрунтовану.
Європейський суд дійшов висновку «що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 1 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав».
Також зроблено посилання на статтю 9 Конституції України, статтю 13 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статтю 32 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України», а також на те, що Конвенція є живим організмом.
З приводу виконання Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року по справі № 2-3062/2010, що змінено постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року суд встановив наступне.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року по справі 2-3062/2010 суд зобов'язав Управління Пенсійного фонду в місті Києві призначити ОСОБА_1 та провести перерахунок її пенсії по інвалідності в мінімальному розмірі та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, (встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01. 2007 року по 04.11.2010 року.
Також, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації нарахувати, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009р.р. у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 5-х мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги, за виключенням виплаченої суми допомоги.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року по справі № 22-19142/11 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2010 змінено.
Абзац третій резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 та провести перерахунок її пенсії по інвалідності в мінімальному розмірі та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року. В решті рішення залишено без змін.
На виконання вказаної постанови Святошинський районний суд м. Києва 29.06.2011 року видав виконавчий лист.
13 липня 2011 року головний державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві постановою від 13.07.2011 відкрив виконавче провадження ВП № 27545138 з примусового виконання вказаного виконавчого листа в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 та провести перерахунок її пенсії по інвалідності в мінімальному розмірі та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
29 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2013 по справі № 759/4006/13-а зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та відновити виконавче провадження № 27545138.
Постановою державного виконавця від 07.10.2013 року вищевказане виконавче провадження відновлено.
02.06.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на адресу управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва направлено вимогу № 713/5 щодо виконання рішення суду.
Листом від 06.06.2014 року № 9411 управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва повідомила виконавчу службу, що ними в межах своїх повноважень рішення суду виконано, а саме: проведено перерахунок пенсії з 01.01.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, нарахована сума до виплати становить 162675,60 грн. Також повідомлено, що виплата пенсії здійснюється Головним управлінням пенсійного фонду України в м. Києві.
Будь-яких інших виконавчих дій в рамках даного виконавчого провадження виконавчою службою станом на час розгляду справи не вживалося. Доказів протилежного сторони не надали.
Також судом встановлено, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 29.11.2011 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-3062/2010 виданого Святошинським районним судом м. Києва 29.06.2011 року з підстав повного фактичного виконання рішення суду в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації нарахувати, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 р.р. у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 5-х мінімальних заробітних плат на момент виплати допомоги, за виключенням виплаченої суми допомоги.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства (ст. 129 Конституції України), відтвореною у КАС України як принцип адміністративного судочинства (ст. 7 КАС України).
Правосуддя не може вважатися ефективним, якщо судові рішення не виконуватимуться.
За визначенням у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За нормами пункту 9 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Підстави закінчення виконавчого провадження закріплені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких, зокрема, фактичне виконання під час виконання рішення Європейського суду з прав людини відповідного рішення.
Абзацом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV визначено, що виконання рішення - це а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:
а) надсилає стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;
б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV встановлено, що виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
Частиною 5 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV передбачено, що підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, додатковими заходами індивідуального характеру є:
а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum);
б) інші заходи, передбачені у Рішенні.
Таким чином, обов'язок виконати рішення національного суду, передбачений у рішенні Європейського суду з прав людини, по своїй суті, є додатковим заходом індивідуального характеру в розумінні Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV.
В свою чергу, частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV передбачені наступні дії щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру - протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:
а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;
б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.
Частиною 2 статті 11 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV встановлено, що контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.
Абзацом 10 частини 1статті 11 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV визначено, що Органом представництва є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.
В силу вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року №784, функції Органу представництва виконує Міністерство юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.
Тому, органом, що уповноважений повідомляти органи, які є відповідальними за виконання передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів, а також контролювати вжиття цих заходів такими органами є Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.
У частині 1 статті 12 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV закріплено, що органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані:
а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру;
б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру;
в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва;
г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.
З аналізу вищенаведеного суд зазначає, що законодавством визначено, що вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо виконання рішення національного суду, повинно здійснюватись органами відповідальними за їх вжиття.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем матеріали виконавчих проваджень № 27545138, № 28250662 не досліджувалися, розрахунки державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю зроблені пенсійним органом не перевірялися, відповідні розрахунки визначення розміру пенсії позивача за судовими рішеннями суду також не надано.
Позивач наголошує на тому, що рішення національного суду виконано не повністю, оскільки УПФУ в Святошинському районі м. Києва було зроблено перерахунок пенсії, сума доплати в розмірі- 162 675,60 грн. за період з 01.01.2007р.по 31.12.2007р. було обчислено з прожиткового мінімуму, який діяв станом на 01.01.2007р. і з 22.05.2008 р.по 22.07.2011 р. було обчислено з прожиткового мінімуму, який діяв станом на 01.04.2008р. та була включена у відомості у листопаді 2011року.
У той же час згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року по справі № 22-19142/11 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва провести перерахунок пенсії позивача виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Також позивач зазначає, що з січня 2014 року до 02 серпня 2014 року Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяв без обмежень і таким чином протизаконно ігноруючи рішення суду їй нараховувалась і виплачувалась пенсія у 8 разів нижча ніж передбачена діючим законодавством.
У національному законодавстві не передбачено декілька разів звертатися до суду з одного і того ж питання (позовних вимог), що вже були вирішені і встановлена противоправна бездіяльність відповідного підрозділу пенсійного фонду України та зобов'язано нарахувати і сплачувати пенсію встановленими нормами статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд враховує вказані доводи позивача та звертає увагу відповідача 2 про обов'язковість виконання судових рішень в повному обсязі з метою недопущення повторних звернень заявників до суду з тих самих питань.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд приходить до переконання, що висновки ДВС України, викладені у Постанові від 02.04.2015р. про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із його фактичним виконанням є не обґрунтованими та передчасним, а тому позовні вимоги в частині визнання Постанови ДВС України від 02.04.15р. про закриття виконавчого провадження протиправною та скасування такої підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ДВС України виконати виконати рішення Європейського суду з прав людини № 12895/08 від 09.01.2014р. в повному обсязі, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Відповідно до абз. 3 п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року N 7 суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зобов'язання відповідача виконати рішення національного суду в повному обсязі, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Оскільки законодавчо прямо передбачені дії посадових осіб виконавчої служби у випадку надходження виконавчого документу, що підлягає виконанню, або скасування відповідної постанови про закінчення виконавчого провадження, втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги в цій частині, задоволенню не підлягають.
Вимога позивача про визнання противоправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини № 12895/08 від 09.01.2014 року, також задоволенню не підлягає, оскільки фактично виконання рішення Європейського суду з прав людини здійснювалося відповідачем.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України від 02.04.15р. ВП №42340712 про закінчення виконавчого провадження.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України здійснити необхідні заходи, щодо повного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі Хайнацький та інші проти України за заявою №9351/12 ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя Р.О. Арсірій
Судді В.А. Кузьменко
О.П. Огурцов