Справа № 127/24159/15-ц
Провадження № 2/127/7268/15
18.12.2015
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1, за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звільнення майна з - під арешту, -
ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звільнення майна з - під арешту.
Позовна заява мотивована тим, що 11.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № VIW3GI0000002261, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 212000грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 11.12.2007 року уклали договір іпотеки. Згідно п.33.3 умов договору іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: три кімнатну квартиру, загальною площею 45,80м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі під № 8143.
16.11.2012 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 232/267/2012 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на ? часку квартири, накладено арешт на вищезазначене майно, що є предметом іпотеки.
06.03.2013 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/4357/13-ц про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з виконанням договору доручення, накладено арешт на вищевказане майно, що є предметом іпотеки.
Договір іпотеки був укладений 11.12.2007 року, а ухвали були винесені 16.11.2012 року та 06.03.2013 року, тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки.
Просили суд звільнити з - під арешту, накладеного 16.11.2012 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 232/267/2012 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на ? частку квартири, та 06.03.2013 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/4357/13-ц про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з виконанням договору доручення, майно належне на праві власності ОСОБА_1, а саме: 3-кімнатна квартира, загальною площею 45,80 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак надав суду заяву в якій просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, зазначив, що відповідно до витягу з реєстру іпотек ПАТ КБ «Приватбанк» не є іпотекодержателем.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином, поштовими повідомленнями.
Оглянувши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляду справи було встановлено, що 11.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № VIW3GI0000002261, згідно з яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 212000грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 11.12.2007 року уклали договір іпотеки. Згідно п.33.3 умов договору іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: три кімнатну квартиру, загальною площею 45,80м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі під № 8143. (а.с. 5-14).
16.11.2012 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 232/267/2012 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на ? часку квартири, накладено арешт на вищезазначене майно, що є предметом іпотеки.
06.03.2013 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/4357/13-ц про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з виконанням договору доручення, накладено арешт на вищевказане майно, що є предметом іпотеки (а.с.15-16).
Відповідно до витягу з реєстру іпотек наданого представником відповідача, 15.03.2008 року зареєстровано обтяження на квартиру за адресою: м. Вінниця, пров. Уманський 5/7, іпотекодержатель - Державна іпотечна установа.
14.03.2008 року між Державною іпотечною установою та Закритим акціонерним товариством КБ «Приватбанк» було укладено договір відступлення прав вимоги № 409/08, відповідно до якого банк передає, а установа приймає всі права вимоги за договорами вказаними у додатку № 1 ( в тому числі договір № VIW3GI0000002261 від 11.12.2007 року, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 ) до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.1.3. установа передає, а банк приймає всі права вимоги за договорами у вимозі зворотнього відступлення прав вимоги (а.с.68-72).
Згідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 20.03.2015 року, установа визначає, що з 25.03.2015 року вважаються відступленими права вимоги за іпотечним кредитом, які були набуті установою у відповідності до договору відступлення прав вимоги № 409/08 пул. № 53 від 14.03.2008 року (а.с.67).
Відповідно до п.36 Постанови № 5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).
Тобто, після укладення договору про відступлення права вимоги від 14.03.2008 року № 409/08 Державна іпотечна установа прийняла всі права вимог за договорами вказаними у додатку, однак з 25.03.2015 року вважаються відступленими права вимоги за іпотечним кредитом, які були набуті установою відповідно до договору про відступлення права вимоги до ПАТ КБ «Приватбанк».
В даному випадку договір іпотеки був укладений 11.12.2007 року, а ухвали винесені 16.11.2012 року та 06.03.2013 року, тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 317, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 60 Закону України “Про виконавче провадження”, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
В силу вимог ст. 54 Закону України « Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувача, які не є заставодержателями. Стягнення на заставне майно може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю .
В силу вимог ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.
Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Право ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло 11.12.2007 року, а ухвали винесені 16.11.2012 року та 06.03.2013 року, тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки.
Зважаючи на наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «Приватбанк», слід задовольнити, оскільки вони обґрунтовані.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.10, 60, 81, 88, 213-218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Звільнити з - під арешту, накладеного 16.11.2012 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 232/267/2012 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на ? частку квартири, та 06.03.2013 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/4357/13-ц про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з виконанням договору доручення, майно належне на праві власності ОСОБА_1, а саме: 3-кімнатна квартира, загальною площею 45,80 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1218 грн.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення суду.
Суддя: