Справа № 232/2937/12
1/127/15/16
11.01.2016 року м.Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора: ОСОБА_5 ,
підсудних: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей , непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчинені злочинів передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, проживаючого у АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 26.03.2006 року Барським РВ УМВС України у вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,
- у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, мешканця АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 19.11.2001 року Роменським МРВ УМВС України в Сумській області, раніше не судимого,
- у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -
ОСОБА_6 , розраховуючи на грошову винагороду, маючи на меті сприяти підсудному ОСОБА_14 уникнути призначення покарання у вигляді позбавлення волі, організував викрадення колишньої співмешканки останнього - ОСОБА_12 для того, щоб примусити написати розписку про відсутність у неї претензій до ОСОБА_14 .
Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_6 у 20 - х числах червня 2012 року під час зустрічі запропонував ОСОБА_8 за винагороду спільно здійснити викрадення ОСОБА_12 , на що останній погодився. Отримавши згоду ОСОБА_8 , ОСОБА_6 запропонував йому підшукати ще одного співучасника з автомобілем для викрадення ОСОБА_12 .
Для виконання їх спільного злочинного умислу ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_7 , який погодився прийняти участь у викраденні ОСОБА_12 і, достовірно знаючи, що для цього необхідний автомобіль, надав згоду на використання під час викрадення належного його батькові автомобіля "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_4 .
Під час подальшої зустрічі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , останній визначив дату викрадення - 26.06.2012 року, обумовивши місце зустрічі о 08 годині неподалік помешкання ОСОБА_12 - на перехресті вулиць Острозького і Артема у м. Вінниці. Згідно розробленого ОСОБА_6 плану, з яким погодились ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , для захоплення ОСОБА_12 та перевезення її у безлюдне місце буде використано автомобіль "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_7 , для уникнення можливості упізнати в подальшому автомобіля, заздалегідь зніме з нього державні номерні знаки. З метою унеможливлення упізнання їх самих сторонніми особами, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 під час захоплення потерпілої будь-яким способом мали приховати власні обличчя, а для унеможливлення їх упізнання ОСОБА_12 , надіти їй на голову непрозорий поліетиленовий пакет. Для подолання опору та залякування ОСОБА_12 , їй на руки передбачалось вдягнути наручники. Крім того, планом передбачалось, що під час перевезення ОСОБА_12 також буде використано автомобіль ОСОБА_8 .
З метою реалізації їх спільного злочинного наміру, 26.06.2012, близько 08 години, ОСОБА_8 власним автомобілем "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_5 , прибув у місце біля будинку № 1 по вулиці Червоних Курсантів у м. Вінниці, куди також прибув ОСОБА_7 автомобілем "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_4 . Згідно заздалегідь розробленого плану, з метою полегшення викрадення та унеможливлення впізнання автомобіля сторонніми особами, ОСОБА_7 зняв з керованого ним автомобіля "Fiat Doblo" державні номерні знаки. Залишивши свій автомобіль у вказаному місці, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 автомобілем останнього під'їхали на перехрестя вулиць Острозького і Артема, навпроти кафе "Молодіжне" по вул. Артема, 8, у м. Вінниці, куди за попередньою домовленістю підійшов ОСОБА_6 . Знаходячись в автомобілі, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 стали очікувати ОСОБА_12 біля перехрестя вулиць Острозького та Артема.
ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , 26.06.2012, близько 08 год. 30 хв., перебуваючи разом із ОСОБА_8 в автомобілі "Fiat Doblo", державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_7 , з метою викрадення під'їхав до ОСОБА_12 , яка знаходилась разом із своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_13 між будинками АДРЕСА_4 . Під'їхавши до потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , приховуючи власні обличчя, застосовуючи фізичну силу, протиправно, відкрито захопили ОСОБА_12 та неповнолітню ОСОБА_13 і проти їх волі помістили до багажного відділення автомобіля, при цьому вилучивши особисті речі потерпілих.
Для усунення протидії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , знаходячись в багажному відділенні, наділи на голови потерпілих непрозорі поліетиленові пакети та вдягли ОСОБА_12 спецзасіб - наручники, закрутивши руки за спину, а ОСОБА_13 перемотали руки клейкою стрічкою, завдавши потерпілим фізичного болю.
Внаслідок застосування ОСОБА_6 і ОСОБА_8 фізичної сили ОСОБА_12 спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна на слизовій оболонці нижньої губи справа, синців на правому плечі, в правій ліктьовій ямці, на лівому стегні, саден на тильній поверхні правої кисті, які згідно висновку експерта № 1590 від 29.06.2012 року належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), давністю утворення у межах двох діб до обстеження можливо, 26.06.2012 року.
Під час протиправного відкритого захоплення ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , не передбачаючи, що своїми діями може спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_13 , хоча враховуючи її вік, тілобудову та намагання вирватись і втекти від нападників, повинен був і міг передбачити, застосовуючи фізичну силу у відношенні до ОСОБА_13 з метою поміщення її в автомобіль, різко схопив за руку та спричинив останній тілесне ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового уламкового перелому внутрішнього виростку правої плечової кістки, який виник від дії тупого твердого предмету (предметів) та згідно висновку експертів № 2031 від 07.09.2012 не являвся небезпечним для життя в момент спричинення і не супроводжувався загрозливими для життя явищами, потяг за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, тому належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Після цього ОСОБА_7 , діючи за попередньою домовленістю, під'їхав до залишеного по вул. Червоних Курсантів автомобіля "Fiat Doblo", належного ОСОБА_8 , де пересівши у власний автомобіль, ОСОБА_8 супроводжував автомобіль без номерних знаків під керуванням ОСОБА_7 . При цьому ОСОБА_8 поїхав у напрямку виїзду з міста Вінниці до вул. Тарногродського, а за ним рухався автомобіль "Fiat Doblo" під керуванням ОСОБА_7 , який перевозив захоплених ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .
Приїхавши у безлюдне місце, розташоване у полі перед об'їзною дорогою м. Вінниці, неподалік ДПЗ - 18 по вул. Тарногродського, ОСОБА_7 , виконавши згідно плану частину своїх обов'язків щодо перевезення ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , залишився за кермом свого автомобіля. Згідно розробленого плану ОСОБА_8 , вивів з автомобіля ОСОБА_13 та відвів її від автомобіля. У цей час ОСОБА_6 , доводячи їх спільний злочинний намір до завершення, погрожуючи застосуванням насильства та фізичною розправою, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , змусив ОСОБА_12 написати дві заяви на користь її колишнього співмешканця ОСОБА_14 , який у кримінальній справі, що перебувала в провадженні Замостянського районного суду м. Вінниці, був підсудним за ч. 2 ст. 156 КК України у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_13 . Внаслідок психічного насильства ОСОБА_12 написала заяви про отримання коштів, відсутність претензій до ОСОБА_14 та про його звільнення з під варти.
Отримавши необхідні їм заяви, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , з метою полегшити приховання викрадення, змусили ОСОБА_12 та неповнолітню ОСОБА_13 випити горілки із заздалегідь привезеної пляшки, після чого разом із ОСОБА_7 залишили потерпілих у полі, а самі з вказаного місця зникли.
Під час протиправного відкритого захоплення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_6 відібрав у останніх їхні особисті речі мобільні телефони марки «Nokia 2626» і «Alkatel one touch 112», з метою унеможливлення їх опору та виклику працівників міліції чи іншої допомоги, які в подальшому викинув.
Крім того, з метою полегшити приховання викрадення потерпілих, ОСОБА_6 , погрожуючи застосувати фізичне насильство, виходячи за межі домовленості з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , умисно заволодів належними потерпілим паспортами громадян України та іншими важливими особистими документами: паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 ОСОБА_12 , паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 ОСОБА_13 , свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 ОСОБА_13 , свідоцтвом про народження ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розпорядившись привласненим на власний розсуд.
Підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся та суду пояснив, що ОСОБА_6 був начальником дільничних інспекторів, зокрема і ОСОБА_16 . ОСОБА_8 сказав йому, що ОСОБА_17 потрібна допомогти. Разом вони зустрілись, ввечері, біля будинку ОСОБА_18 й останній розповів, що перебуваючи в СІЗО познайомився з чоловіком якому потрібна допомога. Вони мали посадити жінку у автомобіль а, ОСОБА_19 мав з нею поспілкуватись, на що він і погодився.
Вранці 26.06.2012 року приблизно о 07.30 годині ранку він приїхав на автомобілі марки «Fiat Doblo» синього кольору з вантажним відсіком (будою), який належав його батькові, на вулицю Артема в м. Вінниці. Кабіна водія в автомобілі була відгороджена від вантажного відсіку, металевою перегородкою з віконцем. Вони з ОСОБА_8 довго чекали ОСОБА_6 , якого забрали на сусідньому перехресті, останній був з пакетом. Що було в пакеті, йому не відомо. ОСОБА_6 , сів на переднє сидіння, а ОСОБА_20 у вантажний відсік. Коли вони їхали по дорозі ОСОБА_19 вказав на жінку та сказав йому під'їхати до неї, потім вибіг, відкрив двері вантажного відсіку з пасажирського боку. Що саме відбувалося далі, він не бачив, чув лише звуки. Через кілька секунд в салон на пасажирське сидіння сів ОСОБА_21 та вони під'їхали до автомобіля ОСОБА_8 , який був запаркований вулицею вище, де ОСОБА_8 пересів у власне авто. ОСОБА_8 поїхав за місто першим, а він слідував за ним, оскільки в місті не орієнтувався.
ОСОБА_21 їхав вулицею Тарногродського, а потім повернув, загалом недовго й доїхали до поля, де припаркували авто одне за одним. ОСОБА_22 спілкувався з жінкою в салоні, проте розмови він не чув.
Він зрозумів, що здійснюються протиправні дії, коли жінок посадили в автомобіль, а тому на прохання ОСОБА_6 відвезти жінок назад в місто відмовився, та поїхав на роботу. Чи проводив він на роботі того дня прийом громадян, пригадати не може. З поля він виїхав приблизно о 08.20 -08.30 годині. Під час розмови ОСОБА_6 з жінкою в автомобілі, в полі з іншою жінкою був ОСОБА_8 .
Того ж дня, в обідній час, він зателефонував ОСОБА_6 і запропонував зустрітися біля Макдональдсу, оскільки останній забув в його автомобілі планшетку.
Крім того повідомив, що був затриманий через тиждень після події, а саме 10 липня 2012 року, проводилося впізнання автомобіля, який належить його батькові. Перші свої свідчення надавав в прокуратурі. Після події гуму на автомобілі він не змінював, потерпілим не телефонував. Під час викрадення він був в цивільному одязі, на обличчі жодних масок чи пов'язок в нього не було, у ОСОБА_18 маски він теж не бачив. ОСОБА_23 свого автомобіля він не залишав та увесь час перебував на місці водія, буда (багажне відділення) його автомобіля не освітлювалася. Пояснив, що показання, які він надає в судовому засіданні відповідають дійсності, повідомив, що жодного тиску з боку правоохоронних органів чи суду з приводу дачі ним зізнавальних показань в суді не чинилось.
Підсудний ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся та суду пояснив, що з ОСОБА_24 вони товаришують, ОСОБА_6 був його начальником, проте на час вчинення злочину останній був звільнений з правоохоронних органів та проти нього слухалась кримінальна справа в суді, й він співчував ОСОБА_19 .
Влітку 2012 року, точної дати не пам'ятає, ОСОБА_6 зателефонував йому та просив про допомогу у спілкування з якоюсь жінкою, щоб остання написала розписку про відсутність будь-яких претензій до чоловіка. ОСОБА_22 наголошував, що все робитиме сам, а від нього йому потрібна лише присутність, в якості погрози, та автомобіль. Він зазначив ОСОБА_6 , що фізичної сили застосувати ні до кого не буде.
Про необхідність допомогти ОСОБА_19 він розповів ОСОБА_7 на що останній погодився.
26.06.2012 року біля 7год 30 хв. він на власному автомобілі марки «Fiat Doblo» білого кольору, під'їхав до автомобіля ОСОБА_7 , куди і пересів. На машині ОСОБА_25 вони зустріли ОСОБА_6 . ОСОБА_6 сказав йому, щоб він пересів у багажне відділення, а сам сів на переднє пасажирське сидіння.
Коли авто виїхало на вулицю ОСОБА_26 , ОСОБА_22 відкрив двері, вибіг та крикнув, щоб він також вийшов з автомобіля. Коли він відчинив двері, то ОСОБА_6 штовхнув в його сторону жінку зі словами «Тримай», після чого він з тією жінкою впали в всередину вантажного відділення авто, а ОСОБА_22 заштовхав туди ж іншу жінку і сам теж сів в до них. Жінки чинили опір, щось викрикнули. У ОСОБА_18 під час викрадення на обличчі була марлева пов'язка, білого або світло-блакитного кольору, а в нього на голові капюшон.
Після того, як жінок помістили в авто, ОСОБА_22 показав, щоб він вийшов та сів спереду. Далі автомобілем ОСОБА_25 вони попрямували до його автомобіля, де він пересів до свого автомобіля та за вказівкою ОСОБА_6 поїхав на об'їзну дорогу, намагаючись знайти малолюдне місце. Він зупинився біля лісосмуги та поля, вийшов з автомобіля. В полі ОСОБА_6 вивів молодшу жінку з машини та привів до нього, в неї на голові був пакет, а руки зв'язані скотчем. Пакет він трохи послабив, щоб остання могла вільніше дихати, відійшов від автомобілів та чекав вказівки ОСОБА_19 . Про що ОСОБА_6 розмовляв з іншою жінкою в автомобілі, йому невідомо, жінка щось писала. Через 10-15 хвилин ОСОБА_22 наказав їм повертатися. Жінкам ОСОБА_22 дав пляшку горілки та наказав пити. Всього в полі вони пробули біля 15-20 хвилин. На пропозицію ОСОБА_19 відвезти жінок в місто він відмовився, оскільки розумів, що вони вчинили незаконні дії, а тому ОСОБА_22 вивів жінок з авто та залишив в полі. Він же з ОСОБА_6 поїхав в місто. Проїжджаючи по вулиці Фрунзе біля сміттєвого бака, ОСОБА_22 через вікно викинув якісь речі. Того ж дня він був на робочому місці та проводив нараду з колегами.
Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому досудовим слідством злочинах не визнав, суду пояснив, що 26.06.2012 року він зранку знаходився вдома з своєю малолітньою донькою, оскільки остання захворіла, а його дружина заступила на чергування. Старший син поїхав з батьками дружини на відпочинок на море. До обіду він з донькою гуляв в дворі, донька гралася з іншими дітьми на ігровому майданчику, перед обідом він розмовляв з дружиною, після обіду знову гуляв з дитиною в дворі. На той час він користувався телефон з номером НОМЕР_9 , сім-карта, якого знаходиться в матеріалах кримінальної справи. З ОСОБА_24 і ОСОБА_27 він того дня не спілкувався, і взагалі після звільнення з правоохоронних органів він з ними відносини не підтримував. З ОСОБА_28 і ОСОБА_29 він раніше знайомий не був. Вперше побачив ОСОБА_30 під час впізнання, з ОСОБА_31 він теж не був знайомий. З ОСОБА_32 він познайомився в камері СІЗО, під час того, коли відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в іншій кримінальній справі, жодних домовленостей між ним і ОСОБА_32 не було, ОСОБА_33 його ні про що не просив. З ОСОБА_32 в камері взагалі ніхто не спілкувався, зважаючи на злочин, який останній вчинив. 07.02.2012 року йому було змінено запобіжний захід на підписку про невиїзд, після того з ОСОБА_32 він більше не бачився. Під час перебування під вартою стан його здоров'я погіршився, тому він проходив лікування в кардіовідділенні. В ніч з 11 на 12 липня 2012 року, його незаконно затримали, в ординаторській в нього незаконно вилучили телефон і гроші.
Свою причетність до злочину він заперечує, посилаючись, на те, що потерпілі його візуально не впізнали, а лише в судовому засіданні 23.01.2013 року вперше заявили про його причетність. Просив показання потерпілих не враховувати. з ОСОБА_24 і ОСОБА_27 у них були робочі відносини, але після звільнення з правоохоронних органів з ними не спілкувався. За час роботи в правоохоронних органах ОСОБА_34 і ОСОБА_21 притягувалися до дисциплінарної відповідальності , про що свідчать посередні характеристики, які є в матеріалах справи. ОСОБА_34 і ОСОБА_21 під час досудового і судового слідства неодноразово змінювали свої показання, що свідчить про їх нещирість. Вказав, що кримінальна справа відносно нього сфальсифікована правоохоронними органами для помсти через його небажання визнавати вину в іншій кримінальній справі, а ОСОБА_34 і ОСОБА_21 його оговорюють на прохання працівників правоохоронних органів.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів, його вина у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 3 ст. 357 КК України, так само як і вина ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, які свою вину визнали, доводиться окрім показань допитаних в судовому засіданні підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , показаннями потерпілих, свідків, а також дослідженими та перевіреними судом в судовому засіданні доказами, зібраними під час досудового слідства.
Так, потерпіла ОСОБА_12 суду пояснила, що вона проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_32 , ОСОБА_35 вчинив розпусні дії відносно її доньки, тому вона звернулася в міліцію, слідчий порушив кримінальну справу, ОСОБА_36 посадили в СІЗО. В травні 2012 року на її домашній номер телефонував незнайомець, представлявся працівником прокуратури, просив підписати якісь документи, на що вона не погоджувалася, проте невідома особа продовжувала телефонувати. 26.06.2012 року вона разом із старшою донькою ОСОБА_29 завела молодшу - ОСОБА_37 в дитячий садочок, повертаючись з якого, приблизно о 08.30 -08.35 годин, коли вони перейшли вулицю ОСОБА_26 , ззаду під'їхав автомобіль синього кольору. З машини вийшов ОСОБА_22 та почав тягнути її доньку ОСОБА_38 в машину, потім кинув доньку ОСОБА_39 , а далі взяв її та кинув в авто. Їй і ОСОБА_40 надягнули пакети на голови, ОСОБА_41 руки перемотали скотчем, а їй одягнули наручники. В салоні автомобіля разом із ними було ще двоє людей, згодом автівка зупинилася, хтось вийшов, і вони продовжили рух. Вона запитувала викрадачів, що їм від неї потрібно та за що їх викрали, на що їй відповіли, що «є за що». Пізніше вона побачила, що машина стояла біля лісу. ОСОБА_38 забрали з салону, а їй ОСОБА_22 сказав, що треба щоб ОСОБА_33 вийшов із СІЗО, оскільки він винен йому гроші. ОСОБА_6 сказав їй писати заяву, що вона не має до ОСОБА_36 претензій і що отримала компенсацію від нього, та сказав їй занести цю заяву сестрі ОСОБА_36 - ОСОБА_42 . Вона писала дві заяви. ОСОБА_22 забрав у неї документи та речі, сказавши, що через кілька днів поверне їх. Пізніше ОСОБА_22 дав їй та дочці пляшку горілки та примусив випити. Наказував, щоб вона нікому про те, що сталося не розповідала, в міліцію не дзвонила та все зробила як він від неї вимагає. Потім їх з донькою відпустили та наказали йти не озираючись. Вони разом із донькою йшли до будинків та вийшли в районі м. Вінниці «ДПЗ», на маршрутному таксі доїхали до вулиці Коцюбинського. Вдома, коли знімали брудний одяг, виявили, що у доньки ОСОБА_43 перелом руки. Особисто вона була налякана, а тому зателефонувала і розповіла усе своїй сестрі. Уже вдома вона написала ще одну заяву та разом із ОСОБА_44 віднесла заяви ОСОБА_45 на роботу, поряд з педагогічним університетом З дому на швидкій її та доньку відвезли в дитячу обласну лікарню, де вона і розповіла все лікарю, а той в свою чергу одразу викликав міліцію.
Крім того, повідомила, що її колишній співмешканець ОСОБА_33 на час викрадення перебував СІЗО і неодноразово їй погрожував. Авто, у якому її везли викрадачі, вона раніше не бачила, однак повідомила, що це був автомобіль марки FIAT синього кольору, з будою - багажним відділенням. Їй та її доньці ОСОБА_13 пакети на голову одягав підсудний ОСОБА_6 , перемотував руки скотчем та вдягав наручники також він. Через деякий проміжок часу, один з викрадачів, як вона дізналася пізніше - ОСОБА_8 , пересів на переднє сидіння, а підсудний ОСОБА_6 залишився у багажному відділенні. Увесь час вона спілкувалася лише з підсудним ОСОБА_6 . Водій автомобіля взагалі не виходив з машини та нічого не говорив. Через щілину вона бачила його волосся та потилицю. Додому вона потрапила приблизно 12.00 години, однак точно вона не пам'ятає. До ОСОБА_46 разом зі своєю донькою ОСОБА_47 прийшла о 14 год. 30 хв. З ОСОБА_48 вона була раніше знайома,оскільки це була сестра ОСОБА_36 , знала де та працює, однак з нею не спілкувалась та будь-яких стосунків не підтримувала. Заяву в міліцію вона написала того ж дня, приблизно о 17.00 годині вечора. Після того як їх вивели машини, вона зрозуміла, що її сумочка залишилась в машині, а там був гаманець, паспорт, свідоцтва, телефони, пропуск з роботи. Автомобіль, на якому її та доньку ОСОБА_13 везли викрадачі був без номерних знаків. Коли проводили впізнання автомобіля викрадачів їй було представлено 5-6 автомобілів. На впізнанні особи, вона впізнала ОСОБА_25 по волоссю та по потилиці, саме ОСОБА_34 був за кермом.
Потерпіла ОСОБА_13 суду пояснила, що 26.06.2012 року вона разом із своєю матір'ю ОСОБА_28 вийшла з дому приблизно о 08.00 години ранку, щоб завезти молодшу сестру в садочок. З садочка вийшли приблизно о 08.20, коли вони йшли вулицею ОСОБА_26 , до них ззаду під'їхав автомобіль «Фіат» синього кольору, відкрилися бокові двері, вискочив чоловік, який схопив її за руку та відкинув іншому чоловікові та кинув в машину її маму. Коли чоловік схопив її то заломав руку за спину і вона відчула сильний біль від перелому, тому вона закричала від болю. Вони з мамою обидві опиралися та кричали, в машину їх поміщали проти їхньої волі. Вона встигла побачити, що в машині було брудно. В машині їм на голови надягнули пакети. Вона особисто лежала біля стіни, машина проїхала, потім зупинилася, хтось вийшов, й знову поїхала. Їхали кілька хвилин, а потім знову зупинилися, коли ОСОБА_22 вивів її з авто, вона зрозуміла, що вони були в полі, далі від машини її вів ОСОБА_21 і посадив на траву. Її мама залишилась в автомобілі, що там відбувалося вона не знає. Потім ОСОБА_22 забрав її і привів в машину, де змусив випити горілки. Потім ОСОБА_6 вивів її разом з мамою з авто зняв пакети та наручники та пригрозив йти вперед і не озиратися. Так вони пішки дійшли до транспорту та поїхали додому. Її турбував біль в руці, уже вдома з мамою вони виявила, що рука зламана. Щоб виконати вказівки ОСОБА_18 вона з мамою занесла ОСОБА_31 заяву, було видно, що остання її чекала. Забравши молодшу сестру з садочка, направилися в лікарню, щоб отримати медичну допомогу, однак лікарі їм відмовили та порадили викликати швидку медичну допомогу, що вдома вони і зробили. По приїзді лікарі негайно її прооперували та вона залишилась в лікарні на деякий час. Також повідомила, що в одного з нападників, а саме у ОСОБА_18 була маска на обличчі, яка постійна спадала. Від слідчих їй стало відомо, що нападниками були працівники міліції. В буді автомобіля вона перебувала в положенні лежачи, з авто самостійно вийти не могла.
Свідок ОСОБА_49 в судовому засіданні пояснила, що 26.06.2012 року вона поверталася з садочка, приблизно 08.30 чи 08.40 годині на перехресті вулиць Острозького - ОСОБА_26 почула крики людей та коли повернула голову побачила синю машину і чоловіка, який сідав на пасажирське місце. Зовнішності чоловіка не розгледіла. Працівникам міліції повідомила назву машини, оскільки встигла її прочитати та побачила, що на передньому сидінні сиділо двоє людей. Номерних знаків на автомобілі не було, інших позначень на автомобілі не було. На впізнані їй надавалося кілька автомобілів, машину впізнала за кольором та дисками на колесах.
Свідок ОСОБА_48 в судовому засіданні пояснила, що вона дійсно в червні 2012 року працювала на ксероксі в магазині канцтоварів по вулиці Острозького. ОСОБА_33 її брат, але з ним вона жодних стосунків не підтримує, а з потерпілими ОСОБА_28 і ОСОБА_29 вона не знайома. Через часті стреси вона погано себе почуває, та багато чого не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_50 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_6 , з 2001 року. У них 2 дітей, син 2001 р.н., донька 2006 р.н, вона працює слідчим у міському відділі міліції Замостянського району, станом на червень 2012 року її чоловік перебував вдома, оскільки не працював. 26.06.2012 року з 08.00 ранку вона перебувала на чергуванні у слідчому відділі, а ОСОБА_22 залишався вдома з молодшою дитиною - донькою ОСОБА_51 , оскільки остання хворіла та відвідувати садочок не могла. Син поїхав з її батьками на відпочинок в Херсонську область. Перед обідом ОСОБА_22 телефонував їй, та повідомляв, що з він з донькою на прогулянці, в слухавці телефону вона чула звуки з ігрового майданчика. Того ж дня надійшло повідомлення про викрадення двох невідомих жінок, один із очевидців події мешкав на її території обслуговування, тому в кабінеті для прийому громадян відібрала у ОСОБА_52 пояснення, в яких вона повідомила, що на перехресті вулиць Артема-Острозького, прямуючи в напрямку хлібзаводу, вона почула крики, обернувшись побачила автомобіль синього кольору, коли останній проїжджав повз неї, вона побачила двох чоловіків на передньому сидінні. Ввечері їй зателефонував слідчий з іншого району та повідомив, що поїхав в лікарню, куди звернулися жінки, яких вранці викрадали.
Свідок ОСОБА_53 в судовому засіданні суду пояснила, що ОСОБА_22 її зять. В червні 2012 року вони з чоловіком та внуком поїхали відпочивати на море, молодша внучка поїхати не змогла, оскільки захворіла. 26.06.2012 року ОСОБА_54 був вдома з донькою, оскільки садочок вона через хворобу не відвідувала, а її донька - ОСОБА_55 була на чергуванні на роботі. На сторонніх людей молодшу внучку ніколи не залишали.
Свідок ОСОБА_56 в судовому засіданні дав аналогічні показання показанням свідка ОСОБА_57 .
Свідок ОСОБА_58 в судовому засіданні суду пояснив, 26.06.2012 року він стояв біля кіоску, щоб придбати хліб, збоку від вулиці Коцюбинського він почув крики жінок та обернувшись побачив автомобіль, який стояв під кутом на тротуарі та побачив, як двоє чоловіків затягували двох жінок в багажне відділення автомобіля, одна хотіла вискочити, але її знову заштовхали. Коли двері зачинилися, автомобіль одразу поїхав. Обидва були середнього зросту, в темному одязі. Автомобіль був марки «Фіат», відстань між ним та автомобілем була невелика, тому він бачив, що обличчя були прикриті масками. Після побаченого одразу зателефонував в міліцію за номером «102» та повідомив про подію очевидцем якої він став.
Свідок ОСОБА_59 в судовому засіданні пояснив, що він є інвалідом з дитинства, хворіє на ДЦП. Вранці 26.06.2012 року він гуляв із собакою. В той час як він відкривав хвіртку до свого домоволодіння за адресою АДРЕСА_5 , побачив двох жінок, які йшли тротуаром та машину синього кольору, яка під'їхав до жінок. З автомобіля вийшов чоловік в панамці, шортах і тапочках та почав поміщати жінок в авто, вони пручалися та кричали. Чоловік був високий, міцної тілобудови. Він спостерігав за подією на відстані біля 25 метрів, тому добре усе бачив. Коли повернувся додому, то розповів матері, про те, що трапилось. Повідомив також, що скло в машині було затемнене, хто ще був в машині він не бачив. В руках чоловіка він нічого не бачив.
Свідок ОСОБА_60 в судовому засіданні суду пояснила, що є сестрою дружини ОСОБА_6 , де знаходилася 26.06.2012 року повідомити не може, оскільки це було давно та вона не пам'ятає. На даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною. 26.06.2012 року ОСОБА_22 перебував вдома зі своєю молодшою донькою, оскільки батьки поїхали на відпочинок зі старшим внуком, ОСОБА_55 була на роботі, а їхня донька ОСОБА_61 хворіла і ОСОБА_22 доглядав за нею.
Також, вина обвинувачених доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами:
- даними протоколів огляду місця події від 26.06.2012 року по вулиці Артема в м. Вінниці та плану-схеми до протоколу і фототаблиці до нього (т.1 а.с. 13-21, 28-32, 36, 37-39);
- даними протоколу огляду місця події від 27.06.2012 року та фототаблиці до нього (т.1 а.с. 144-146, 147-148);
- даними протоколу виїмки від 27.06.2012 року, яким було вилучено розписку від імені ОСОБА_12 про відсутність претензій до ОСОБА_14 по кримінальній справі відносно нього, у судді Замостянського районного суду м. Вінниці ОСОБА_62 з штампом реєстрації вхідної кореспонденції Замостянського районного суду м. Вінниці з вхідним № 13979 від 26.06.2012 року (Т1 а.с. 150-151);
- даними протоколу відтворення обстановки та обставин місця події від 27.06.2012 року за участю ОСОБА_12 та фото таблиці до нього (т.1 а.с. 173-178, 180-184);
- даними протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 09.07.2012 року під час якого ОСОБА_12 впізнала заяви, одна з яких була написана під примусом викрадача на території поля за м. Вінниця та заяву, яку вона за вказівкою викрадача написала 26.06.2012 року вдома та в подальшому віддала ОСОБА_46 (Т.2 а. с. 121-124);
- даними протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 10.07.2012 року під час якого ОСОБА_12 впізнала автомобіль марки “FIAT DOBLO”, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , у який її разом з дочкою ОСОБА_13 26.06.2012 року проти їхньої волі заштовхали викрадачі та вивезли у невідомому напрямку поле за м. Вінницю, як вона дізналася пізніше, в район “ГПЗ 18” (Т.2 а. с. 137-139, Т.4 а. с. 24-37);
- даними протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 10.07.2012 року, під час якого ОСОБА_63 впізнала автомобіль викрадачів марки “FIAT DOBLO”, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , який вона описала під час свого допиту, та який бачила 26.06.2012 року приблизно о 08.30 чи 08.40 годині години ранку на перехресті вулиць Артема-Острозького (Т. 2 а. с. 140-142, Т.4 а. с. 24-37);
- даними протоколу виїмки від 10.07.2012 року під час якого було вилучено автомобіль марки “FIAT DOBLO”, фургон малотоннажний, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 (Т.2 а. с. 144);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 10.07.2012 року під час якого ОСОБА_12 було впізнано ОСОБА_8 , який 26.06.2012 року разом з чоловіком трохи повнішим ніж, той кого вона впізнала, допомагав кидати її дочку у вантажне відділення автомобіля, а при русі автомобіля знаходився поруч з водієм автомобіля (Т.2 а. с. 163-165, Т. 4 а. с. 38-39);
- даними протоколу виїмки від 18.07.2012 року автомобіля “Fiat Doblo”, державний номерний знак НОМЕР_5 , білого кольору, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, та ключів до даного автомобіля який належить на праві власності ОСОБА_8 (Т.3 а. с. 81);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 10.07.2012 року під час якого ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_7 , водія автомобіля, синього кольору (Т. 4 а. с. 38-39);
- даними висновку судово-медичної експертизи №1590 від 27.06.2012 року відповідно до якого у ОСОБА_12 виявлено садно на слизовій оболонці нижньої губи справа, синці на правому плечі, в правій ліктьовій ямці, на лівому стегні, садна на тильній поверхні правої кисті належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого предмету (предметів) давністю утворення в межах двох діб до обстеження, можливо, у строк вказаний у постанові про призначення експертизи - 26.06.2012 року (Т. 4 а. с. 60);
- даними протоколу огляду предметів, а саме: автомобіля “Fiat Doblo”, державний номерний знак НОМЕР_5 (Т. 4 а. с. 46-47);
- даними протоколу відтворення обстановки та обставин місця події від 31.08.2012 року за участю ОСОБА_8 (Т.4 а. с. 56-58);
- даними протоколу огляду предметів, а саме: автомобіля “Fiat Doblo”, державний номерний знак НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 (Т.4 а. с. 83);
- даними висновку експерта №2031 від 07.09.2012 відповідно до якого у ОСОБА_13 мало місце тілесне ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового уламкового перелому внутрішнього виростку правої плечової кістки, який виник від дії тупого твердого предмету (предметів) та не являвся небезпечним для життя в момент спричинення і не супроводжувався загрозливими для життя явищами, потяг за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я, тому належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (Т. 4 а. с. 123-124);
- даними протоколу виїмки від 12.09.2012 року та роздруківками вхідних та вихідних дзвінків з прив'язкою до базових станцій абонента НОМЕР_10 яким користувався ОСОБА_6 та відповідно до яких 20.06.2012 року, 21.06.2012 року, 22.06.2012 року, 26.06.2012 року останній зв'язувався з ОСОБА_8 23.06.2012, 24.06.2012 року, 26.06.2012 року ОСОБА_6 спілкувався з ОСОБА_7 , також на протязі дня 26.06.2012 року ОСОБА_6 спілкувався з ОСОБА_46 (Т. 5 а. с. 5-10);
- даними довідки від 30.07.2012 року №4/8401 та довідка від 04.09.2012 року №3/9671 відповідно до яких ОСОБА_6 перебував в одній камері з ОСОБА_14 (Т.5 а. с. 122-123, 125);
- Висновком експерта № 818 від 26.09.2012 відповідно до якого вартість викрадених у потерпілих мобільного телефону "Alcatel one touch 112" станом на 26.06.2012 могла складати 194,68 грн. та мобільного телефону "Nokia 2626" станом на 26.06.2012 могла складати 34,28 грн. (т. 5, а. с. 203 - 205);
- даними протоколу огляду предметів, відповідно до якого у пам'яті мобільного телефону ОСОБА_7 знаходяться номери мобільних телефонів ОСОБА_6 - НОМЕР_10 та ОСОБА_8 НОМЕР_11 (т. 7, а. с. 47 - 50);
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_14 , покази якого були оголошені на в судовому засіданні, відповідно до якого ОСОБА_14 будучи допитаним на досудовому слідстві в якості свідка пояснив, що Замостянським районним судом м. Вінниці відносно нього обрано міру запобіжного заходу у виді взяття під варту по кримінальній справі, у якій йому пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 156 КК України. У СІЗО перебував в одній камері з ОСОБА_6 , протягом грудня 2011 - січня 2012 року, якого раніше не знав. За час перебування в камері ОСОБА_6 цікавився, за якою статтею його обвинувачують. Він надав ОСОБА_6 копію обвинувального висновку, з яким той ознайомився, і сказав, що він сидить несправедливо, його безпідставно обвинувачують. Водночас ОСОБА_14 не повідомляв, що жодних прохань щодо ОСОБА_12 у нього не було. Під час розмови з ОСОБА_6 повідомив, що його сестру ОСОБА_48 на роботі побили особи, що було зафіксовано на відеокамері, і справу не порушили. На це ОСОБА_6 повідомив, що його жінка працює чи слідчим чи на якійсь іншій важливій посаді, і може надати допомогу з цими питаннями, тому що сестру побили на території Замостянського району, який знаходиться в зоні обслуговування його дружини. ОСОБА_6 сказав, що зможе допомогти зрушити справи з місця, тому і повідомив ОСОБА_6 , де працює його сестра. За час перебування в камері усі, хто там перебував, залишали свої номери телефонів. ОСОБА_6 також залишив свій номер мобільного телефону, пам'ятає, що останні цифри були 751, інших не пам'ятає. Коли ОСОБА_6 в черговий раз відвезли на суд, то назад його не привезли, він вийшов з СІЗО. По цій причині, коли його возили на суд, передав номер мобільного телефону ОСОБА_64 своїй сестрі ОСОБА_65 для того, щоб вона звернулась до нього по питаннях спричинення їй тілесних ушкоджень. В подальшому під час побачення з матір'ю та сестрою дізнався, що порушена справа щодо отримання його сестрою - ОСОБА_48 тілесних ушкоджень. Чи спілкувалась його сестра ОСОБА_48 по його справі з ОСОБА_6 , йому невідомо, вона про це не повідомляла (т. 5, а. с. 130-132);
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_66 покази даного свідка були оголошені в судовому засіданні. Так відповідно до протоколу, у неї є рідна сестра ОСОБА_67 та рідний брат ОСОБА_14 , який на даний час знаходиться у СіЗО по кримінальній справі за розбещення неповнолітньої ОСОБА_13 - доньки його співмешканки ОСОБА_12 . Крім того, 26.06.2012 року в обідній час коли вона їхала у тролейбусі її мобільний телефон “Нокіа” чорного кольору, моделі не пам'ятає, хтось викрав його з кишені її сумки. Номер сім-карти у старому телефоні вона не пам'ятає, однак він є записаний у телефонній книзі її чоловіка та сестри. Даний телефон яким вона на даний час користується “Нокіа” з номером НОМЕР_12 , їй ще раніше подарував її батько, ще перед його смертю у серпні 2011 року. Про те, що у неї викрали мобільний телефон, вона нікому не розповідала, в тому числі і чоловіку. 26.06.2012 з 8 год. 15 хв. вона знаходилась на робочому місці у Інтернет - салоні “Зіон”, що по вул. Острозького, м. Вінниці номеру будинку вона не пам'ятає, який розташований у підвальному приміщені гуртожитку від Педагогічного університету. Так, в дообідній час до неї на старий мобільний телефон подзвонила ОСОБА_68 та сказала, що протягом дня занесе їй на роботу заяву, що немає ніяких моральних та матеріальних претензій до її брата ОСОБА_14 . Причини та підстави написання даної заяви вона у неї не запитувала. У після обідній час до неї на роботу прийшла ОСОБА_68 разом зі своєю донькою ОСОБА_44 , яка занесла їй письмову заяву, написану та підписану нею власноручну, у якій зазначила, що немає ніяких претензій до її брата. Детального змісту заяви вона не пам'ятає, однак вона її відразу занесла до Замостянського районного суду м. Вінниці. Після того вона ОСОБА_69 та її дочку того дня не бачила. 27.06.2012 року від працівників міліції дізналась про те, що 26.06.2012 року зранку невідомі особи в масках викрали ОСОБА_69 та її дочку ОСОБА_38 . Хто міг вчинити вищевказані злочинні дії відносно ОСОБА_70 та ОСОБА_43 , їй не відомо. Також вона не знає, де на даний час знаходиться її старий мобільний телефон, який зник вчора у неї з сумки в тролейбусі. Номер мобільного телефону її чоловіка НОМЕР_13 , сестри ОСОБА_71 НОМЕР_14 , чоловіка сестри ОСОБА_72 НОМЕР_15 , інших номерів вона не пам'ятає, так як вони збереглись у пам'яті старого мобільного телефону. (Т.1 а. с. 158 - 160);
- даними протоколу від 03.10.2012 року про результати здійснення оперативно-технічного заходу №2953Т та протоколу від 03.10.2012 року про результати здійснення оперативно-технічного заходу №2954Т відповідно до яких ОСОБА_6 пам'ятає усі обставини викрадення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 достатньо добре. Крім того, відповідно до даних протоколів ОСОБА_6 мав отримати від ОСОБА_14 винагороду, проте зробити він цього не встиг. Здійснював тиск на підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо дачі неправдивих ними показів. Крім того, ОСОБА_6 зазначив, що для того, щоб уникнути відповідальності за вчинений злочин потрібно відправити дану кримінальну справу на додаткове судове розслідування (Т.7 а.с. 148-151).
Аналізуючи показання підсудних, потерпілих, свідків, інші докази, зібрані в справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вину підсудних у вчиненні злочинів, доведено повністю, а їхні дії слід кваліфікувати:
- ОСОБА_6 за ч.2 ст. 146 КК України, як викрадення людини, кваліфікуючими ознаками якого є викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого і таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань та за ч.3 ст. 357 КК України як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом;
- ОСОБА_7 за ч.2 ст. 146 КК України як викрадення людини, кваліфікуючими ознаками якого є викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого і таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань;
- ОСОБА_8 за ч.2 ст. 146 КК України як викрадення людини, кваліфікуючими ознаками якого є викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, способом, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого і таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.
Так вина підсудних ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 146 КК України, поза розумним сумнівом, доводиться чіткими та послідовними показаннями обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з приводу обставин вчинення ними вказаного злочину у співучасті з ОСОБА_6 , які повністю узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , даними підчас судового розгляду, відповідно до яких 26.06.2012 року вони були викрадені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . ОСОБА_6 застосовував до них дії які завдали їм фізичних страждань, а саме: одягнув на їх голови непрозорі поліетиленові пакети, зв'язав дочці ОСОБА_12 руки скотчем, а їй на руки він одягнув наручники, погрожував їм, вимагав написання розписок про відсутність претензій до підсудного ОСОБА_14 . Обставини викрадення потерпілих підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , які вони надали, як на досудовому так і під час судового слідства, вказавши, що 26.06.2012 року по вул. Артема в м. Вінниці були викрадено дві жінки, яких із застосуванням фізичної сили заштовхнули у багажне відділення автомобіля синього кольору, без номерів.
Свідчення потерпілих про причетність усіх підсудних, зокрема і ОСОБА_6 до вчиненого злочину підтверджується показами свідка ОСОБА_46 , які були оголошені в судовому засіданні, відповідно до яких ОСОБА_14 є її рідним братом. 26.06.2012 року ОСОБА_12 віднесла їй розписку, відповідно до якої вона не має претензій до її колишнього співмешканця ОСОБА_14 .
При цьому про організованість дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час вчинення викрадення потерпілих свідчить узгодженість їх дій, як до викрадення потерпілих так і під час викрадення, а саме те, що ОСОБА_7 завчасно зняв реєстраційний номер зі свого автомобіля марки «Fiat Doblo» перед вчиненням злочину, ОСОБА_8 залишив власний автомобіль вулицею вище та після вчинення викрадення потерпілих пересів у власне авто та супроводжував на ньому автомобіль ОСОБА_7 .
Крім того, вина підсудних у скоєнні інкримінованого злочину. передбаченого ч.2 ст. 146 КК України доводиться також даними протоколу від 03.10.2012 року про результати здійснення оперативно-технічного заходу №2953Т та протоколу від 03.10.2012 року про результати здійснення оперативно-технічного заходу №2954Т (Т.7 а.с. 148-151), з яких вбачається, що ОСОБА_6 знає усі обставини викрадення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та дійсно приймав участь у скоєному злочині, ОСОБА_6 мав отримати від ОСОБА_14 винагороду та здійснював тиск на підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо дачі неправдивих ними показів, прагнув уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
При цьому позицію підсудного ОСОБА_6 з приводу того, що він не причетний до вчинення злочинів, які інкримінують йому органи досудового слідства, так як 26.06.2012 року у першій половині дня він увесь час був з шестирічною донькою, яка у дитячий садочок не ходить та з чужими людьми не залишається, так як його дружина ОСОБА_76 у цей час перебувала на роботі, суд розцінює як природну захисну реакцію та намагання підсудним уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки така позиція ОСОБА_6 спростовується як вищевказаними показаннями підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , потерпілих, та показаннями свідків ОСОБА_73 , ОСОБА_74 та ОСОБА_77 . Разом з тим, суд бере до уваги, що нещирість показань ОСОБА_6 також підтверджується дослідженими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_78 , який всупереч показанням ОСОБА_6 , який зазначав, що в СІЗО з останнім не спілкувався, вказав, що ОСОБА_6 спілкувався з ним.
При цьому суд не вважає достовірним та допустимим доказом показання свідків ОСОБА_76 , ОСОБА_79 , ОСОБА_53 та ОСОБА_56 , які як на досудовому так і судовому слідстві у своїх показах вказували, що ОСОБА_6 26.06.2012 року залишився з малолітньою дитиною вдома, оскільки вони являються близькими родичами підсудного ОСОБА_6 і зацікавлені в покращенні його долі, а також не були поряд з ОСОБА_6 в момент скоєння злочину.
При цьому незважаючи на доводи ОСОБА_6 щодо відсутності доказів, а також недопустимості ряду доказів зібраних в кримінальній справі, зокрема протоколів слідчих дій, не вважає що вказане свідчать про недостовірність показань ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , потерпілих, свідків ОСОБА_73 , ОСОБА_74 та ОСОБА_77 , висновків судових експертиз, оскільки відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65, ч.3 ст. 67 КПК України 1960 року, процесуальними джерелами доказів, крім іншого, є показання відповідних осіб та висновки експертів і жоден доказ не має наперед установленої сили, водночас судом враховано й те, що після скоєння злочину ОСОБА_6 знищив ряд доказів з метою приховання злочину.
Крім того, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, оскільки судом встановлено, що під час викрадення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , останній з метою полегшити приховання викрадення потерпілих, погрожуючи застосувати фізичне насильство, виходячи за межі домовленості з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , умисно заволодів належними потерпілим паспортами громадян України та свідоцтвом про народження ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , розпорядившись привласненим на власний розсуд.
Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 186 КК України, а саме: у вчиненні грабежу, тобто відкритого викрадення чужого майна за наступних обставин. 26.06.2012 року під час вкрадення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . ОСОБА_6 , виходячи за межі попередньої домовленості з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , раптово, несподівано для потерпілих, відкрито та, усвідомлюючи цю обставину, умисно, з корисливих мотивів, заволодів належними потерпілим мобільними телефонами «Alkatel one touch 112», вартістю 194,68 грн. та «Nokia 2626», вартістю 34,28 грн., розпорядившись привласненим на власний розсуд.
Однак, дослідивши матеріали кримінальної справи та зібрані і дослідженні в ході судового слідства докази в їх сукупності, враховуючи роз'яснення, викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року « Про судову практику у справах про злочини проти власності» та загальні правила кваліфікації злочинів, суд враховуючи, що з суб'єктивної сторони грабіж вчинюється з прямим умислом і є злочином корисливим, при цьому винний усвідомлює, що він обертає майно на свою користь відкритим способом і бажає таких наслідків, керуючись при цьому корисливими мотивами, приходить до переконання про необхідність виправдання ОСОБА_6 за ч.1 ст. 186 КК України за відсутністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_6 під час протиправного відкритого захоплення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відібрав у останніх їхні мобільні телефони марки «Nokia 2626» і «Alkatel one touch 112», з метою унеможливлення їх опору та виклику працівників міліції чи іншої допомоги, які в подальшому викинув разом з іншими речами, тобто без мети їх викрадення та за відсутності корисливого мотиву.
При обранні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив умисні злочини середньої тяжкості проти життя та здоров'я та злочин невеликої тяжкості, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, думку потерпілих, які наполягали на застосуванні до нього суворої міри покарання, а також зважає на те, що при вчиненні злочинів останній виконував головну (домінуючу) роль, висновків після вчинення злочинів для себе не зробив, вину не визнав, у вчиненому не розкаявся.
Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують та відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання підсудного ОСОБА_6 судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного ОСОБА_6 , його ставлення до вчиненого, відсутності обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_6 не можливе без ізоляції суспільства, а покаранням необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, буде покарання за ч.2 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на максимальний строк, визначений санкцією ч.2 цієї статті та за ч.3 ст. 357 КК України у виді арешту на певний строк
Разом з тим, суд приходить до переконання про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання в зв'язку з повним відбуттям покарання, на підставі абзацу 5 ст.72 КК України, оскільки відбутий ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження перевищує фактично призначене йому основне покарання. Так, ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 року) 12.07.2012 року (т.3 а.с. 86), постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 13.07.2012 року (т.3 а.с. 102) ОСОБА_6 продовжено строк затримання до десяти діб та постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.07.2012 року (т.3 а.с. 129) йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, таким чином ОСОБА_6 станом на час винесення вироку, утримувався під вартою 3 роки 5 місяців і 29 днів, що перевищує співвідношення, визначене абзацом першим ч.5 ст. 72 КК України, для максимально можливого строку позбавлення волі, передбачене ч.2 ст. 146 КК України - у виді п'яти років позбавлення волі, а тому його слід звільнити від відбування покарання.
Водночас, суд зважаючи на вимоги ч.5 ст.74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України вважає за необхідне звільнити ОСОБА_6 від покарання передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, який відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості та був скоєний 26.06.2012 року, на час винесення вироку минуло понад три роки.
При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_8 суд враховує те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив умисний злочин середньої тяжкості, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків неодноразово нагороджувався грамотами та дипломами, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся, враховує позицію потерпілих які просили не позбавляти його волі, при вчиненні злочину не виконував головної ролі, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_8 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у викритті його зізнавальними показаннями інших учасників злочину.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудного ОСОБА_8 не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_8 , його негативного ставлення до вчиненого, обставин, які пом'якшують його покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.2 ст. 146 КК України зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.
При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_7 суд враховує те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вчинив умисний злочин середньої тяжкості, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків неодноразово нагороджувався грамотами та дипломами, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся, враховує позицію потерпілих які просили не позбавляти його волі, а також його роль під час вчинення злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини.
Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_7 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у викритті його зізнавальними показаннями інших учасників злочину.
Обставини що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудного ОСОБА_7 не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_7 , його негативного ставлення до вчиненого, обставин, які пом'якшують його покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.2 ст. 146 КК України зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого в судових дебатах клопотання захисника підсудного - адвоката ОСОБА_9 та самого ОСОБА_8 , а також ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 - про звільнення від відбування призначеного покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 146 КК України на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки відповідно до п. «є» ч.1 ст. 8 Закону України “Про амністію в 2014 році” амністія не застосовується до осіб зазначених у ст. 4 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, а також до осіб яких засуджено, зокрема, за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті людині, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть (частини друга і третя статті 146 КК України 2001 р.), що узгоджується з позицією Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висвітленою в п. 4.1. його інформаційного листа від 26.05.2014 року за №223-75704-14, згідно якого слід звернути увагу, що нова редакція п. «є» ч.1 ст.8 закону «Про амністію у 2014 році» також містить, крім іншого, передбачене уточнення, при цьому в дужках, у яких вміщено посилання на конкретну частину статті кримінального закону збережено вказівку на ч.2 ст.146 КК та ч.2 ст.123 КК 1960 р. У зв'язку з цим, незважаючи на те, що законодавець у нових редакціях відповідних статей зазначених законів передбачив, що амністія не застосовується до осіб, яких «засуджено за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому одночасно сталося заподіяння смерті людині або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть» (означені дії за наявності змішаної форми вини винної особи охоплюються ч.3 ст.146 КК), з огляду на збереження у п. «є» ч.1 ст.8 закону «Про амністію 2014 року» посилання на ч.2 ст.146 КК та ч.2 ст.123 КК 1960 р., застосування закону «Про амністію у 2014 році» до осіб, які вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК та ч.2 ст.123 КК 1960 р., не допускається.
Згідно ст. 92 КПК України 1960 року з підсудних в рівних частках підлягають стягненню і витрати за проведення криміналістичних досліджень на загальну суму 4601,40 грн. (т.4 а.с. 41, 65, 74, 99, 137; т.5 а.с. 202; т.7 а.с. 63), оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочину.
Речові докази по справі, а саме: “Fiat Doblo” д.н.з. НОМЕР_5 який зберігається у ОСОБА_80 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої АДРЕСА_3 .; “Fiat Doblo” д.н.з. НОМЕР_4 , який зберігається у ОСОБА_81 слід повернути їх власникам; фотознімок слідів протекторів шин автомобіля, 2 гіпсових зліпки слідів протекторів шин автомобіля, фрагмент металевого ланцюжка білого кольору, 2 заяви ОСОБА_12 від 25.06.2012 року на адресу Замостянського районного суду м. Вінниці, коробку та гарантійний талон від мобільного телефону марки “Alcatel onetouch”; CD-R диск Verbatim 700 Mb №429т 03.10.2012 року слід залишити при матеріалах справи; 7 кулькових ручок, дві ганчірки, 2 аркуші паперу, фрагмент аркуша паперу, 2 зразки волосся, кулькову ручку, 4 сліди пальців рук слід знищити; системний блок, вилучений в інтернет-салоні “Зіон” - повернути інтернет-салону “Зіон”; мобільний телефон “Нокіа Х2” з SIM- карткою “Лайф” та карткою пам'яті, мобільний телефон марки “Нокіа 1208” з SIM, мобільний телефон Самсунг GT-S53607 з сім карткою “Лайф” - карткою “Київстар” слід повернути їх власникам.
Міру запобіжного заходу підсудним до набрання вироком законної сили залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 321, 323, 324 КПК України 1960 року, суд -
ОСОБА_6 за ч.1 ст. 186 КК України - виправдати.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 3 ст. 357 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 146 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, звільнивши його від відбування призначеного покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в зв'язку з відбуттям строку покарання.
- за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту, звільнивши його на підставі п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України від покарання, в зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу ОСОБА_6 залишити без змін - підписку про невиїзд.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_8 залишити без змін - підписку про невиїзд.
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_7 залишити без змін - підписку про невиїзд.
Речові докази по справі, а саме: “Fiat Doblo” д.н.з. НОМЕР_5 який зберігається у ОСОБА_80 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої АДРЕСА_3 .; “Fiat Doblo” д.н.з. НОМЕР_4 , який зберігається у ОСОБА_81 повернути їх власникам; фотознімок слідів протекторів шин автомобіля, 2 гіпсових зліпки слідів протекторів шин автомобіля, фрагмент металевого ланцюжка білого кольору, 2 заяви ОСОБА_12 від 25.06.2012 року на адресу Замостянського районного суду м. Вінниці, коробку та гарантійний талон від мобільного телефону марки “Alcatel onetouch”; CD-R диск Verbatim 700 Mb -№429т 03.10.2012 року залишити при матеріалах справи; 7 кулькових ручок, дві ганчірки, 2 аркуші паперу, фрагмент аркуша паперу, 2 зразки волосся, кулькову ручку, 4 сліди пальців рук - знищити; системний блок, вилучений в інтернет-салоні “Зіон” - повернути інтернет-салону “Зіон”; мобільний телефон “Нокіа Х2” з SIM- карткою “Лайф” та карткою пам'яті, мобільний телефон марки “Нокіа 1208” з SIM, мобільний телефон Самсунг GT-S53607 з сім карткою “Лайф” - карткою “Київстар” - повернути їх власникам.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь держави Україна витрати на проведення експертиз в кримінальній справі в сумі 4601 (чотири тисячі шістсот одну) гривню 40 (сорок) копійок у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень, зумовлених розслідуванням вчиненого злочину.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: