Справа № 570/2863/15-к
номер провадження 1-кп/570/155/2015
іменем України
10 листопада 2015 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1
з участю прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
його захисника ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42015180490000073 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заградівка Високопільського району Херсонської області, громадянина України, який має базову загальну середню освіту, є військовозобов'язаним, одруженим, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, є курсантом 2-ої навчальної батареї 1-го навчального взводу 5-го навчального дивізіону військової частини польова пошта НОМЕР_1 , який вважається несудимим відповідно до ст.89 КК України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,
ОСОБА_3 , будучи призваним за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 11 березня 2015 року на військову службу в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11,16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно 14 квітня 2015 року з метою ухилитися від проходження військової служби не повернувся з відпустки до місця служби - розташування табірного збору військової частини польова пошта НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 (Рівненський загальновійськовий полігон). З 14 квітня 2015 року обов'язки військової служби не виконує, а перебуває за місцем свого проживання в с. Кропивна Золотоніського району Черкаської області.
10 листопада 2015 року між прокурором військової прокуратури Рівненського гарнізону ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_4 , укладена угода про визнання винуватості.
Суд, вивчивши обвинувальний акт, переконавшись у добровільності укладення угоди, вважає, що укладена сторонами угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам законодавства, оскільки: умови угоди не суперечать вимогам КПК України та іншим Законам; слідчими органами правильно дана правова кваліфікація дій обвинуваченого; умови угоди відповідають інтересам суспільства та принципам гуманізму; умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; є всі обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди було добровільним; обвинувачений має можливість виконати взяті на себе за угодою зобов'язання; є всі фактичні підстави для визнання винуватості, узгодженні сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_3 , які полягали в нез'явленні на службу з відпустки до місця служби розташування табірного збору військової частини з метою ухилитися від військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, за ч.3 ст. 408 КК України - дезертирство.
У підготовчому засіданні обвинувачений, якому зрозумілі права та наслідки укладення угоди, безумовно та беззастережно пояснив про повне визнання вини та всіх фактичних обставин інкримінованого йому злочину.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначено покарання за ч. 3 ст.408 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років, на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного: відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України.
Судом перевірено, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч.ч. 4, 5 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.
На підставі пояснень обвинуваченого судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Визначене сторонами покарання відповідає принципам призначення покарання та вимогам Закону.
При призначенні покарання суд враховує, що підсудний сприяв розслідуванню та судовому розгляду справи. Даних про обставини, що негативно характеризують підсудного матеріали справи не містять. Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 .
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.368, 370, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 10 листопада 2015 року між прокурором військової прокуратури Рівненського гарнізону ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_3 звільнити з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично, відповідно до ч. 3 ст. 13 КВК України, з'являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
Контроль за поведінкою засудженого на час проходження військової служби покласти на командира військової частини за місцем проходження такої служби, а у випадку звільнення з військової служби - на кримінально-виконавчу інспекцію.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.
.
Суддя ОСОБА_1