Справа № 566/1032/15-ц
номер провадження 2/558/5/16
05 січня 2016 року смт. Демидівка
Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судових засідань Ковальській Л.С., з участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Драгана В.П., представників співвідповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, співвідповідачі - Прокуратура Рівненської області, Млинівський РВ (з обслуговування Демидівського та Млинівського районів) УМВС України в Рівненській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Держави України, в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.
Ухвалою суду до участі у даній справі як співвідповідачів було залучено Прокуратуру Рівненської області та Млинівський РВ (з обслуговування Демидівського та Млинівського районів) УМВС України в Рівненській області.
У позовній заяві позивач ОСОБА_3 вказує про те, що слідчим СВ Млинівського РВ (з обслуговування Демидівського та Млинівського районів) УМВС України в Рівненській області Лічевським В.П. в ході розслідування кримінального провадження № 12013190160000639 йому було повідомлено про підозру в тому, що 3 жовтня 2013 року приблизно о 21 годині 00 хвилин він, перебуваючи біля житлового будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, схопивши руками за плечі і передпліччя ОСОБА_10, штовхнув її на опору лінії електропередач, в результаті чого остання вдарилась потилицею в опору. Внаслідок таких дій потерпілій ОСОБА_10 було заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді помірного набряку в ділянці плеча та передпліччя зліва і гематоми в ділянці потилиці. Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України.
Також, йому було повідомлено про підозру в тому, що 3 жовтня 2013 року о 21 годині 00 хвилин, після нанесення потерпілій ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень, перебуваючи у житловому будинку по місцю її проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, діючи з раптово виниклим умислом, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном, відкрито викрав, вирвавши з рук ОСОБА_10, жіночу сумочку в якій містилися гроші в сумі 20000 доларів США, що відповідно до встановленого курсу Національного Банку України становить 159860 гривень та 63000 гривень, чотири персні, виготовлені із золота 585 проби, вагою 2 грами кожен на загальну суму 3600 гривень, ланцюжок виготовлений із золота 585 проби, вагою 10 грамів вартістю 4500 гривень та браслет із золота 585 проби, вагою 4 грами вартістю 1800 гривень. Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України.
29 жовтня 2013 року Млинівським районним судом Рівненської області було постановлено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку в житловому будинку по АДРЕСА_2, в якому він проживає, з метою відшукування і вилучення об'єктів кримінально-протиправних дій, а саме: жіночої сумочки коричневого кольору, грошей в сумі 20000 доларів США та 63000 гривень, золотих виробів (чотирьох золотих каблучок та двох золотих ланцюжків).
11 листопада 2013 року слідчим СВ Млинівського РВ (з обслуговування Демидівського та Млинівського районів) УМВС України в Рівненській області Лічевським В.П. було проведено обшук в житловому будинку по АДРЕСА_2, в якому позивач ОСОБА_3 проживає. Проте, під час обшуку не було виявлено та вилучено речей, що вказані в ухвалі слідчого судді.
Пізніше слідчим було складено обвинувальний акт та направлено вказане кримінальне провадження до суду.
1 грудня 2014 року Млинівським районним судом Рівненської області у кримінальному провадженню № 12013190160000639 про його обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України ухвалено вирок. Згідно такого вироку його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначено покарання 850 гривень штрафу. За обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України його визнано невинуватим і по суду виправдано в зв'язку з недоведеністю вчинення такого кримінального правопорушення.
30 квітня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Рівненської області апеляційне провадження відносно нього за апеляційною скаргою прокурора на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 1 грудня 2014 року було закрито за відмовою прокурора від апеляційної скарги.
Таким чином, своїми незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) держава Україна, в особі органу дізнання і досудового слідства - Млинівського РВ (з обслуговування Демидівського та Млинівського районів) УМВС України в Рівненській області та Млинівської міжрайонної прокуратури, завдала йому значної моральної (немайнової) шкоди внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та незаконного проведення обшуку в його житлі.
У позовній заяві позивач ОСОБА_3 вказує про те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та проведення обшуку в його житлі, йому було завдано значної моральної шкоди - в його життєвих стосунках сталися вимушені зміни, він був позбавлений можливості реалізувати свої звички, було необхідно витрачати час та зусилля для відновлення попереднього стану. Він неодноразово викликався на допит слідчим та прокурором, а також для проведення слідчих дій і неодноразово приймав участь в судових засіданнях Млинівського районного суду Рівненської області.
Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності вплинуло на його психічний стан, що став пов'язаний з щоденними думками та спогадами про наслідки події, страхом можливого повторення подій, переживанням незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасовою відірваністю від активного соціального життя, зниженням і нестійкістю настрою, порушенням сну, неприємними сновидіннями, емоційною напруженістю, почуттям образи, нервозності та дратівливості.
Неправомірними діями органів досудового розслідування та прокуратури принижена його честь та гідність, він був ображений та принижений в очах сусідів, родичів та близьких, був змушений виправдовуватися перед ними. Він втратив душевний спокій, зазнав значних переживань, суттєво погіршився стан його фізичного та психічного здоров'я.
У позовній заяві позивач ОСОБА_3 просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 100000 гривень завданої моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Драган В.П. позов підтримали, з підстав вказаних у позовній заяві, просили позовну заяву задовільнити в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_3 під час судового розгляду справи також пояснив, що незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності та незаконним проведенням обшуку йому було завдано значної моральної шкоди. Через часті виклики до слідчого він був змушений звільнитися з роботи, його було принижено в очах сусідів та рідних. Він втратив заробіток, переживав за стан свого здоров'я та стан здоров'я своїх рідних, оскільки на той час він доглядав батька, який, через свій вік та будучи інвалідом ІІ групи, потребував постійного стороннього догляду. Під час проведення обшуку працівниками міліції в його житлі був присутній батько, у якого після проведення обшуку погіршився стан здоров'я та він був змушений лікуватися в лікарні. Незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури було порушено його права, що викликало моральні страждання.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, подав до суду письмове заперечення проти позову позивача ОСОБА_3 в якому вказує про те, що позивачем не наведено жодних обставин, які підтверджували б незаконність дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а тому вважають, що у позивача відсутнє право на відшкодування шкоди за рахунок коштів передбачених у державному бюджеті України шляхом їх списання Державною казначейською службою України.
Крім того, у письмових запереченнях проти позову представник Державної казначейської служби України просить справу розглянути без його участі.
Представники співвідповідача Прокуратури Рівненської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, кожен окремо, в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали та пояснили, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачається відшкодування шкоди у випадку ухвалення виправдувального вироку, однак вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 1 грудня 2014 року в кримінальному провадженні № 12013190160000639 позивач ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а за ч. 4 ст. 186 КК України позивач ОСОБА_3 був визнаний невинуватим. ОСОБА_3 засуджений за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України в межах вищевказаного кримінального провадження. А тому вважають безпідставними твердження позивача ОСОБА_3 про те, що виправдування його за ч. 4 ст. 186 КК України є підставою для відшкодування шкоди. Крім того, вважають, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральних страждань і втрат немайнового характеру, не надано доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків, а сума позову в 100000 гривень моральної шкоди визначена позивачем без відповідного обґрунтування.
Представники Прокуратури Рівненської області ОСОБА_6, ОСОБА_7 у задоволенні позову просять відмовити.
Представник співвідповідача Млинівського РВ (з обслуговування Демидівського та Млинівського районів) УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5 позовні вимоги позивача ОСОБА_3 не визнав та пояснив, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12013190160000639 слідчими Млинівського РВ (з обслуговування Демидівського та Млинівського районів) УМВС України в Рівненській області дійсно відносно позивача ОСОБА_3 було вчинено процесуальні дій, які обмежують права громадян, а саме: оголошено про підозру у вчиненні злочинів та проведено обшук в його житлі. 1 грудня 2014 року вироком Млинівського районного суду Рівненської області ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та визнано невинуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. П. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Вважають, що заявлений позивачем ОСОБА_3 розмір відшкодування моральної шкоди не ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості і є явно завищеним.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Із досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 12013190160000639 встановлено, що 29 жовтня 2013 року позивача ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме: у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому у великих розмірах.
28 грудня 2013 року ОСОБА_3 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчинені злочинів передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, - умисному легкому тілесному ушкодженні, та ч. 4 ст. 186 КК України - у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому у великих розмірах.
Дослідженими матеріалами кримінального провадження № 12013190160000639 також встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Млинівського районного суду Рівненської області від 29 жовтня 2013 року, постановленої за результатами розгляду клопотання слідчого, 1 листопада 2013 року в житлі, що перебуває у користуванні позивача ОСОБА_3, було проведено обшук з метою відшукування і вилучення грошей та золотих виробів. Під час обшуку грошей та золотих виробів знайдено та вилучено не було.
Згідно вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 1 грудня 2014 року, ухваленого за результатами розгляду кримінального провадження № 12013190160000639, позивача ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Крім того, вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнаний невинуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в зв'язку з відсутністю події злочину (не доведенням того, що було вчинено кримінальне правопорушення).
Вказаний вирок суду набрав законної сили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Ч. 1 ст. 1176 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
В силу вимог ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначається Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року (з наступними змінами).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
Як встановлено із змісту позовної заяви позивача ОСОБА_3, його пояснень, висловлених у судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 просить стягнути з Держави України моральну шкоду, що була йому завдана незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та незаконним проведенням обшуку в житлі, що перебуває у його користуванні.
Ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Частинами 1, 2 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Драган В.П. пояснили, що позивач ОСОБА_3 із заявою про відшкодування моральної шкоди у порядку, передбаченому ст.ст. 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не звертався.
Відповідно до положень ст. 1, ст. 3, ст. 15 ЦПК України захистові в судовому порядку підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб...
В судовому засіданні позивачем та його представником не надано доказів того, що право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та проведенням обшуку будь-ким оспорюється чи не визнається.
За таких обставин, судом встановлено, що право позивача ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, на час розгляду справи, ніким не оспорюється. Крім того, позивач ОСОБА_3 у порядку визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» за відшкодуванням моральної шкоди із заявою не звертався та не позбавлений права звернутися з такою заявою у визначеному цим Законом порядку.
До правовідносин щодо відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури повинні застосовуватися норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», які є спеціальними правовими нормами, що регулюють відповідні правовідносини.
Разом з тим, ст. 4 ЦПК України передбачає, що суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Із змісту ч. 6 ст. 1176 ЦК України випливає, що на загальних підставах відшкодовується шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, та які (незаконні дії, бездіяльність, рішення) не передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
З урахуванням вказаних обставин справи та правових норм, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3, оскільки законодавством визначено чіткий порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Однак, позивач ОСОБА_3 у спеціально визначеному порядку за відшкодуванням моральної шкоди із заявою не звернувся, а звернувся до суду з позовною заявою у загальному порядку.
Жодних обставин, що вказували б на неможливість захисту своїх прав позивачем ОСОБА_3 у порядку передбаченому ст.ст. 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та на необхідність їх захисту в загальному судовому порядку позивачем не наведено та судом не встановлено.
В силу вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог…
Оскільки, ст. 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затв. Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 4 березня 1996 року, визначено, що сторони звільняються від сплати судових витрат в спорах про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, підстав для розподіл судових витрат немає.
Відповідно до ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 12, 13, 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 10, 11, 61, 88, 214, 215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, співвідповідачі - Прокуратура Рівненської області, Млинівський РВ (з обслуговування Демидівського та Млинівського районів) УМВС України в Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд Рівненської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.С. Феха.
Повний текст рішення складено 8 січня 2016 року.