печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30062/14-к
06 листопада 2014 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,
ОСОБА_3 20.10.2014 р. звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність старшого прокурора відділу прокуратури міста Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, посилаючись на те, що 2108.2014 р. звернувся до Генерального прокурора України із заявою про злочин, до цього часу до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено відомостей про порушення кримінального провадження. Заявник, посилаючись на зазначені обставини, положення ст.214 КПК України, просить зобов'язати прокурора міста Києва внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по його заяві.
Слідчий суддя, вивчивши скаргу, прикладені документи, дійшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 21.08.2014 р. про притягнення судді до кримінальної відповідальності за винесення завідомо неправосудної ухвали; листом старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва ОСОБА_4 №06/1-20556-14 від 16.09.2014 р. ОСОБА_3 повідомлено, що відділом процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва розглянуто в межах компетенції його звернення від 21.08.2014 р., яке надійшло із Генеральної прокуратури України за №06/1-р від 29.08.2014 р., з приводу постановлення суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 неправосудного рішення, установлено, що зі змісту звернення ОСОБА_3 вбачається, що доводи про неправомірні дії судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 по суті зводяться до незгоди з постановленим 25.07.2013 р. рішенням; водночас саме лише незгода з постановленими судовими рішеннями не є підставою для притягнення судді до відповідальності; повідомлено, що подане звернення не містить жодних даних, що свідчать про наявність в діях судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 ознак вчинення кримінального правопорушення, які охоплюються поняттям злочину, визначеними ст.11 КК України, а відтак відсутні будь-які обставини, які можуть бути підставою для внесення відомостей по даному факту до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відсутні будь-які законні підстави для вжиття заходів прокурорського реагування.
Згідно ст.5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Згідно з положеннями Конституції України та Рішення Конституційного суду України 6-рп/2001 від 23.05.2001 р. оцінка законності процесуальних актів і дій суддів належить виключно до сфери правосуддя.
Чинним законодавством України органи прокуратури не наділені повноваженнями по здійсненню нагляду за діяльністю органів судової влади.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст.126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Так, у справі №19-рп/2004 від 1.12.2004 р. (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.1,2 ст.126 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про статус суддів» Конституційний Суд України визначив, що «недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом». Відповідно до положення ч.1 ст.126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов'язків не обмежується визначеною у ч.3 цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.
Разом з тим відповідно до положення ч.1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов'язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч.3 ст.126 Конституції України.
Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім вже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Згідно ч.2 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст.55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п.1.2,1.3,4.2, 4.3). Аналогічні роз'яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади».
Положення ч.1 ст. 214 КПК України зобов'язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24-х годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.
На такий обов'язок слідчого, прокурора вказують вимоги ч.3,4,5 ст.214 КПК України, згідно з якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про кримінальне правопорушення, вимагається короткий виклад обставин, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку із ч.1 ст.2 КК України, згідно якої підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Визначення приводів і підстав, як підстав для початку досудового розслідування, також наведено і в постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 4.06.2010 р. «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи».
Виходячи зі змісту заяви ОСОБА_3 та аналізу чинного законодавства, вважаю, що підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення відсутні.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Керуючись ст.ст.303,306,307,309 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1