печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21491/14-к
29 вересня 2014 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність відповідальної особи прокуратури міста Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,
ОСОБА_3 31.07.2014 р. звернувся до слідчого судді зі скаргою, посилаючись на те, що 1.07.2014 р. звернувся до Генерального прокурора України із заявою про злочин, до цього часу до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено відомостей про порушення кримінального провадження. Заявник, посилаючись на зазначені обставини, положення ст.214 КПК України, просить зобов'язати відповідальних осіб прокуратури міста Києва внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по його заяві від 1.07.2014 р.
Слідчий суддя, вивчивши скаргу, прикладені документи, вислухавши ОСОБА_3 , дійшла наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Генерального прокурора України із заявою про злочин суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 ; листом заступника начальника відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 №06/1-13914-13 від 7.08.2014 р. ОСОБА_3 повідомлено, що його звернення, у тому числі №335 (335-С) щодо неправомірних, на його думку, дій судді Печерського та Шевченківського районних судів м. Києва та з інших питань розглянуто, повідомлено, що подане ним звернення не містить необхідних обставин, передбачених ст.214 КПК України, які б достовірно свідчили про наявність у діях вказаних осіб ознак кримінального правопорушення, які охоплюються поняттям злочину, визначеним ст.11 КК України.
Згідно ст.5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Згідно з положеннями Конституції України та Рішення Конституційного суду України 6-рп/2001 від 23.05.2001 р. оцінка законності процесуальних актів і дій суддів належить виключно до сфери правосуддя.
Чинним законодавством України органи прокуратури не наділені повноваженнями по здійсненню нагляду за діяльністю органів судової влади.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст.126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях №6-рп/99 від 24.06.1999 р. (справа про фінансування судів), №5-рп/2002 від 20.03.2002 р. (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), №19-рп/2004 від 1.12.2004 р. (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), №20-рп/2004 від 1.12.2004 р. (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), №8-рп/2005 від 11.10.2005 р. (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), №4-рп/2007 від 18.06.2007 р. (справа про гарантії незалежності суддів), №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), №3-рп/2013 від 3.06.2013 р. (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 р., та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29.11.1985 р. та 40/146 від 13.12.1985 р. Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24.05.1989 р. резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10.07.1998 р., Рекомендації №(94) 12 Комітету міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13.10.1994 р. та інших. Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України №19-рп/2004 від 1.12.2004 р. (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) про офіційне тлумачення положень ч.1,2 ст.126 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про статус суддів» визначив, що «недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом».
Відповідно до положення ч.1 ст.126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов'язків не обмежується визначеною у ч.3 цієї статті гарантією, згідно якої суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.
Разом з тим відповідно до положення ч.1 цієї статті Конституції України недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов'язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч.3 ст.126 Конституції України.
Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім вже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Згідно ч.2 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст.55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п.1.2,1.3,4.2, 4.3). Аналогічні роз'яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади».
Положення ч.1 ст. 214 КПК України зобов'язують слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24-х годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування тільки заяву або повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.
На такий обов'язок слідчого, прокурора вказують вимоги ч.3,4,5 ст.214 КПК України, згідно з якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про кримінальне правопорушення, вимагається короткий виклад обставин, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку із ч.1 ст.2 КК України, згідно якої підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Визначення приводів і підстав, як підстав для початку досудового розслідування, також наведено і в постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 4.06.2010 р. «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи».
Слідчий суддя, виходячи зі змісту звернення ОСОБА_3 та аналізу чинного законодавства, вважає, що підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення відсутні. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством, оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Керуючись ст.ст.303,306,307,309 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність відповідальної особи прокуратури міста Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1