печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23077/14-к
12 серпня 2014 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 7.08.2014 р. про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110000000948 від 31.10.2013 р.,
Адвокат ОСОБА_3 звернувся зі скаргою в інтересах ОСОБА_4 на рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110000000948 від 31.10.2013 р., посилаючись на те, що згідно даних, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді голови Державного Департаменту України з питань виконання покарань, умисно, діючи в інтересах третіх осіб, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, вчинив зловживання службовим становищем, що заподіяло тяжкі наслідки у виді збитків Державному Департаменту України з питань виконання покарань на суму 6434451 грн. Він у зв'язку із набранням чинності Закону України №746-VII (746-18) від 21.02.2014 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України щодо імплементації до національного законодавства положень ст.19 Конвенції ООН проти корупції» звернувся до прокуратури м. Києва із клопотанням в інтересах ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №42013110000000948 від 31.10.2013 р. та, відповідно, скасування відносно ОСОБА_4 заборони виїзду за кордон та інших обмежень, пов'язаних з досудовим слідством кримінального провадження. Слідчим ОСОБА_5 постановою від 7.08.2014 р. відмовлено в задоволенні клопотання. Адвокат ОСОБА_3 , вважаючи постанову незаконною, просить її скасувати, зобов'язавши слідчого ОСОБА_5 скасувати відносно ОСОБА_4 заборону виїзду за кордон та інші обмеження, пов'язані з досудовим розслідуванням кримінального провадження №42013110000000948 (досудовим слідством кримінальної справи №50-5948), вчинити у кримінальному провадженні дію, передбачену п.4 ч.1 ст.284 КПК України, з підстав, визначених ст.5 КК України.
Слідчий суддя, вивчивши скаргу, прикладені документи, дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до принципів і засад, визначених ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1,2,5,6 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом прокуратури м. Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110000000948 від 31.10.2013 р., із правовою кваліфікацією ч.2 ст.364 КК України.
Законом України №746-VII (746-18) від 21.02.2014 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України щодо імплементації до національного законодавства положень ст.19 Конвенції ООН проти корупції» визначено обов'язкову складову суб'єктивної сторони суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст.364 КК України, - наявність мети отримання неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.4 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Судовим розглядом встановлено, що постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 від 4.08.2014 р. про закриття кримінального провадження на підставі Закону України №746-VII (746-18) від 21.02.2014 р. та скасування обраних запобіжних заходів та обмежень, поданого в рамках кримінального провадження №42013110000000948, відмовлено, постанова обґрунтована ч.2 ст.94, ч.1 ст.223 КПК України та тим, що органом досудового розслідування проводяться відповідні слідчі (розшукові) дії на отримання доказів у даному кримінальному провадженню.
Статтею 58 КК України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, який скасував злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи. Кримінально-правова норма має зворотну дію в часі в тій її частині, в якій вона пом'якшує або скасовує відповідальність особи. Зазначене стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено із складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо, й Законом України №746-VII (746-18) від 21.02.2014 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України щодо імплементації до національного законодавства положень ст.19 Конвенції ООН проти корупції» в диспозиції ст.364 КК України обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину.
Зі скарги адвоката ОСОБА_3 вбачається, що відповідно до даних, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ОСОБА_4 чи то інші особи за сприяння ОСОБА_4 не отримували неправомірну вигоду в розумінні положень примітки 1 ст.354 КК України, що зазначені обставини ОСОБА_4 не інкримінуються стороною обвинувачення, й в даному випадку безумовним є застосування положень ст.5 КК України та ст.58 Конституції України; вбачається, що в рамках кримінального провадження №42013110000000948 від 31.10.2013 р. ОСОБА_4 не повідомлялось про підозру, досудове розслідування даного кримінального провадження проводиться за фактом, а не відносно особи, а тривалість досудового розслідування кримінального провадження, враховуючи досудове слідство у кримінальній справі №50-5948, триває понад три роки, що порушує право ОСОБА_4 , передбачене ч.5 ст.28 КК України, на закриття кримінального провадження, в найкоротший строк, відмова в цьому є порушенням ст.6 Європейської конвенції з прав людини, про що у своєму рішенні «Антоненков та інші проти України» зазначив Європейський суд з прав людини, констатуючи, що відповідно до тлумачення положень п.1 ст.6 Конвенції тривалість провадження у кримінальній справі для цілей цієї статті розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, затримання особи за підозрою у скоєнні злочину чи допиту її як підозрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо з протоколу допиту вбачається, що на момент допиту слідчий уже підозрював допитуваного у причетності до конкретного злочину) залежно від того, яка з указаних подій сталася раніше, і закінчується винесенням остаточного рішення у кримінальній справі, що, починаючи з 1.02.2011 р., ОСОБА_4 в рамках кримінальної справи №50-5948 заборонено виїзд за межі України, а Голосіївським районним судом м. Києва надано дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду подання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту (за правилами КПК України в редакції 1960 р.), у зв'язку з чим та як наслідок набрання чинності Законом України №746-VII (746-18) від 21.02.2014 р. «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України щодо імплементації до національного законодавства положень ст.19 Конвенції ООН проти корупції» він в інтересах ОСОБА_4 у відповідності до пп.9 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 р.) звернувся із клопотанням до органу досудового розслідування про скасування відносно ОСОБА_4 заборону виїзду за кордон та інші обмеження, пов'язані з досудовим слідством кримінальної справи №50-5948.
Відповідно до ст.283 КПК України особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відповідно до ч.1,2,3,6 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
За таких обставин кримінальне провадження №42013110000000948 від 31.10.2013 р. (кримінальна справа №50-5948) підлягало закриттю в порядку, визначеному п.4 ч.1 ст.284 КПК України.
Відповідно до визначених ст.2 КПК України завдань кримінального провадження як охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, визначених п.18 ч.1 ст.3 КПК України повноважень слідчого судді як судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, з метою дотримання у відповідності до ст.ст.7-9 загальних засад кримінального провадження, зокрема, верховенства права та законності, слідчий суддя приходить висновку про обґрунтованість скарги адвоката ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 п.7 ст.303 КПК України на досудовому слідстві можуть бути оскаржені рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання, що узгоджується із положеннями ст.13 Європейської конвенції з прав людини та позиції Європейського суду з прав людини, викладеній в рішенні «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства», згідно якого «якщо та або інша особа подає доказову заяву про те, що вона стала жертвою порушення прав, сфор мульованих у Конвенції, то вона повинна мати у своєму розпорядженні засоби правового захисту перед державними органами для того, щоб за її заявою було ви несене рішення й у випадку обґрунтованості заяви завдана шкода була відшкодова на».
Відповідно до ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст.2,3,7-9,303,304,306,307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м Києва ОСОБА_5 від 7.08.2014 р. про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110000000948 від 31.10.2013 р., - задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 07.08.2014 р. про відмову в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 від 4.08.2014 р., поданого в рамках кримінального провадження №42013110000000948 від 31.10.2013 р.
Зобов'язати старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 вчинити у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110000000948 від 31.10.2013 р., дію, передбачену п.4 ч.1 ст.284 КПК України, з підстав, визначених ст.5 КК України.
Зобов'язати старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 скасувати відносно ОСОБА_4 заборону виїзду за кордон та інші обмеження, пов'язані з досудовим розслідуванням кримінального провадження №42013110000000948 (досудовим слідством кримінальної справи № 50-5948).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя