Справа № 750/85/16-к
Провадження № 1-кс/750/99/16
06 січня 2016 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові клопотання прокурора Чернігівської місцевої прокуратури про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015270010000293 від 02.12.2015р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, -
Прокурор місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter» номер шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який відповідно до наданих документів належить ОСОБА_4 , яка проживає в АДРЕСА_1 шляхом обмеження права розпоряджатися вказаним транспортним засобом, мотивуючи тим, що 02.12.2015 р. надійшла заява ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 в 2015р. шахрайським шляхом заволодів його автомобілем «Volkswagen Transporter» номерний знак НОМЕР_3 , а накладення такого арешту необхідне у зв'язку з тим, що автомобіль набуто в результаті вчиненого кримінального правопорушення, з метою недопущення подальшого відчуження транспортного засобу та забезпечення цивільного позову.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.
На підставі ч.2 ст.172 КПК України ОСОБА_4 в судове засідання не викликалась.
Заслухавши доводи прокурора, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, якими обґрунтоване клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку з такого.
Чернігівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015270010000293 від 02.12.2015р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_6 в 2015 р. автомобілем «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 .
Допитаний потерпілий ОСОБА_5 вказав, що у 2014 році він придбав автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», та передав його у користування своєму знайомому ОСОБА_6 . Підстав не довіряти ОСОБА_6 у потерпілого не було. У листопаді 2015 року ОСОБА_5 дізнався, що автомобіль переданий іншій особі у власність. Жодних документів щодо передачі права власності на автомобіль він не підписував. Вважає, що ОСОБА_6 , зловживаючи його довірою, підробив документи та перепродав автомобіль.
Відповідно до інформації НАІС ДДАІ, транспортний засіб «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», р.н. НОМЕР_3 15.09.2015 перереєстрований на ОСОБА_7 на підставі довідки-рахунку.
На даний час, відповідно до наявної у кримінальному провадженні документації, 22.09.2015 право власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», р.н. НОМЕР_3 , зареєстровано за новим власником - ОСОБА_4 , проживає АДРЕСА_1 , на підставі довідки-рахунок серії НОМЕР_4 . Документ, що засвідчує право власності - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , серії НОМЕР_5 від 24.09.2015 видане Центром ДАІ 7402.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України визначається коло осіб щодо яких може бути застосований такий захід забезпечення кримінального провадження, тобто, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Проте, жодна із вказаних осіб у клопотанні не зазначена.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
При цьому, треті особи, майно яких може бути арештоване, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижче ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вище зазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Як повідомив прокурор у судовому засіданні, в даному кримінальному провадженні на даний час підозра не пред'явлена жодній особі, будь-які відомості щодо того, що особа, у якої перебуває зазначене майно, пов'язана із вчиненням кримінального правопорушення, відсутні.
До клопотання не додано та в судовому засіданні не надано доказів, зокрема, і на підтвердження статусу особи, у володінні якої перебуває дане майно, які б з врахуванням положень ст. 170 КПК України надавали можливість накладати арешт на зазначене майно.
Отже, виходячи із змісту клопотання та доданих документів, відсутні підстави вважати, що у цьому кримінальному провадженні є така сторона кримінального провадження, виключний перелік яких передбачений зазначеними вище ч.ч.1-3 ст.170 КПК України, стосовно яких є допустимим застосування виду заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, у зв'язку з чим накладення арешту на вказане майно на даний час є неможливим, відповідно до наведених положень КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.п. 2,3 ч.2 ст. 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Тобто, у вказаній правовій нормі йдеться не лише про необхідність врахування доказів вчинення кримінального правопорушення взагалі, а про достатність доказів вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, тоді як на даний час у кримінальному провадженні такі докази відсутні та слідчому судді не надані.
Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Чернігівської області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1