Справа № 729/1543/14
1-кп/729/10/15 р.
14 квітня 2015 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця , громадянина України , не одруженого , не працюючого , освіта вища , раніше не судимого , в скоєному, передбаченому ч.2 ст.121 КК України , -
В обвинувальному акті , який надійшов до суду вказано , що 30.10.2014 року в період часу з 18 годин до 20 годин ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем проживання в одній з кімнат будинку , що в АДРЕСА_1 , під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин , маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, усвідомлюючи , що може заподіяти тяжку шкоду її здоров"ю та свідомо допускаючи настання її наслідків , завдав кілька ударів в область живота та грудної клітки.
01.11.2014 року о 15 год.20 хв. ОСОБА_8 була госпіталізована до лікувально-профілактичного закладу"Бобровицька центральна районна лікарня" , де їй в той день була проведена операція :лапаратомія, ушивання стінки тонкої кишки , санація, дренування черевної порожнини, але незважаючи на це ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 о 20 год.10 хв. померла.
Згідно висновку експерта № 90 від 01.11.2014 року , який проводив судово-медичну експертизу у трупа ОСОБА_8 виявлені - крововиливи на обличчі та правому плечі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, закрита травма грудної клітки : переломи ІХ-Х ребер справа по середньо-паховій лінії, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості , закрита травма органів черевної порожнини : розрив стінки тонкого кишківника, який ускладнився розлитим гнійним перитонітом та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
Смерть ОСОБА_8 настала на фоні наростаючої інтоксикації, яку викликав розповсюджений перитоніт, внаслідок розриву тонкої кишки, що підтверджується морфологічними ознаками цього захворювання ( наявність серозно-гнійного вмісту в черевній порожнині, ділянками гнійного нальоту на окремих ділянках сальника, кишківника та очеревини, наявність розриву тонкої кишки, виявленому при оперативному втручанні) та даними судово-гістологічного дослідження .
Смерть ОСОБА_8 знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями , а саме закритою травмою органів черевної порожнинами, розриву тонкої кишки.
Тілесні ушкодження , виявлені при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 , могли виникнути за обставин викладених ОСОБА_6 "наніс три удари кулаком в область живота ОСОБА_8 , яка на той момент знаходилася на ліжку у лежачому положенні , один удар долонею по обличчю та три удари кулаками обох рук в область живота ОСОБА_8 , яка сиділа на дивані, куди саме (в яку сторону) бив сказати не може".
Після отримання тілесних ушкоджень гр-ка ОСОБА_8 здатна була здійснювати самостійні дії - пересуватися, викликати допомогу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 пояснив , що з ОСОБА_8 він познайомився ще кілька років назад. Він тоді випивав, але вже більше року він не вживає алкогольні напої. Відносини в них були дружні . Іноді виникали сварки коли вона приходила п'яна. Обвинувачений лише раз побив її сильно , коли ще тільки познайомилися і він тоді вживав алкоголь. З ОСОБА_10 він не співмешкав , але періодично він мав з нею інтимні стосунки, вона іноді приносила для нього їжу, прала йому одяг, декілька раз ночувала в нього.30.10.2014 року ОСОБА_10 подзвонила та попросила зустрітися. Коли зустрілися , вона була в нетверезому стані, а обвинувачений не хотів її бачити в такому стані , тому купив їй цигарки та відправив додому. Десь після 20 год. обвинувачений ліг відпочивати , так як йому потрібно було на роботу наступного дня їхати. В цей час прийшла ОСОБА_10 та почала стукати , просити впустити її. Він не хотів, але вона кричала , стукала і він , щоб не тривожити сусідів вимушений був її пустити. Також не хотів, щоб вона пішла в бар ще пити. Він пустив її з умовою , що вона буде вести себе адекватно. Але вона притихла лише на кілька хвилин , а потім почала його доставати, крім того мати відпочивала , він не хотів , щоб вона заважала їй , не витримав та кілька раз ударив її кулаком в область живота, куди конкретно вказати не може . Вона притихла , але потім знову почала доставати його , він не витримав та переніс її на диван, проте вона і там не заспокоїлася і тому він почав відправляти її додому , а так як вона упиралася , то він вдарив її в обличчя , а далі згріб разом з одягом та викинув на двір. Коли вона одяглася , то почала стукати , щоб він віддав телефон та сумочку. Обвинувачений виніс їй ці речі, вивів за хвіртку, а вона сіла та сказала ,що не піде. Він не втримався і знову вдарив її чи в живіт чи в область нирок. Після цього вона зігнулася та пішла .Через добу він дізнався . що вона в лікарні і зразу поїхав туди, саме оперували ОСОБА_10 . Там в лікарні вона сказала , що він ударив її . Обвинувачений зразу ж розповів працівникам міліції все що сталося. Розуміє , що не повинен так був робити , він не хотів заподіяти їй будь-які тілесні ушкодження , а тим більше заподіяти смерть. Так сталося . Ще обвинувачений вказав , що покійна ОСОБА_10 вже лікувалася від розриву кишки з перитонітом в м. Чернігові і її ледве врятували , отже він не знімає своєї вини за те , що вдарив її , але вважає , що її смерті сприяв також хворобливий стан , який мав місце раніше. Він дуже жалкує , просить пробачення в рідних.
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив в судовому засіданні , що 30.10.2014 року дочка ОСОБА_10 прийшла додому та скаржилася на болі в животі, при цьому пояснила, що її вдарив ОСОБА_6 з яким вона співмешкала. В лікарню не зверталися , дружина дала їй знеболювальне, а 01.11.2014 року їй стало гірше , а тому викликали швидку, яка забрала її в лікарню, де вона і померла. В дочки залишився неповнолітній син . Сім"я понесла матеріальні витрати на поховання та отримала моральну травму , так як смерть дочки це невиправна втрата . Вважає, що обвинувачений повинен понести суворе покарання та відшкодувати всі витрати.
В судове засідання викликалися також експерт ОСОБА_11 для роз'яснення висновку, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Експерт ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він проводив судово -медичну експертизу трупа ОСОБА_8 . Йому також надавалася карта стаціонарного хворого. Розрив тонкого кишківника встановив хірург. Розрив стінки тонкого кишківника є наслідком удару , який привів до закритої травми органів черевної порожнини, розриву тонкої кишки. Удар був нанесений під прямим кутом, перпендикулярно до тіла. Коли проводився слідчий експеримент , то запрошували експерта . Свирид давав покази , пояснював механізм нанесення ударів, про який не міг знати ніхто , крім нього. Його покази повністю відповідають даним висновку. Дійсно після отриманих травми ОСОБА_8 могла самостійно рухатися. Даних щодо хвороб він яких вона лікувалася в м. Чернігові в експерта не було.
Свідок ОСОБА_14 пояснив , що він був запрошений працівниками міліції в якості понятого при проведенні слідчого експерименту. Він детально надав покази щодо проведення слідчого експерименту під час досудового розслідування , повністю їх підтримує та ще раз вказав , що в його присутності ОСОБА_6 добровільно без примусу розповідав про те коли , за яких обставин, куди та де саме він наніс удари ОСОБА_8 30.10.2014 року.
Свідок ОСОБА_16 надав аналогічні покази тим, що надав свідок ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_12 пояснила , що 30.10.2014 року ввечері до них в будинок стукала ОСОБА_8 , кричала , тому син вийшов і забрав її , щоб не заважала нікому . Свідок чула , що в них в веранді був якийсь конфлікт , але криків не було , що відбувалося в кімнаті сина та на дворі не знає . Хотіла б сказати , що ОСОБА_17 вела себе завжди непристойно, її батьки взагалі не приймали ніяких мір до дочки. Ще хотіла добавити , що ОСОБА_10 випорожнилася на їх подвір"ї і судячи по вигляду випорожнень в неї був запор , від якого можливо і стався розрив тонкої кишки.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила , що ОСОБА_6 не вперше побив її дочку . Вона постійно скаржилася на побиття. Свідок просила її покинути його, але дочка любила обвинуваченого, готувала йому , прала одяг , який приносила до них додому. 30.10.2014 року дочка прийшла додому і скаржилася на біль в животі , але в лікарню не хотіла . Свідок дала їй знеболювальне , проте коли вона зовсім погано себе почувала , то викликали швидку , їй зразу ж почали робити операцію . А десь о 20 год.00 хв. з реанімації повідомили , що дочка померла.
Заслухавши обвинуваченого, його захисника, потерпілого та його представника , прокурора, свідків , експерта , дослідивши всі матеріали кримінального провадження та письмові матеріали отримані в ході судового розгляду суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до кримінального законодавства спричинити смерть потерпілому можна лише шляхом завдання йому тілесних ушкоджень.
Тілесні ушкодження , внаслідок яких виникає такий патологічний стан як смерть поділяють на три групи:
1) всі умисні тілесні ушкодження , внаслідок яких настала смерть , якщо винний передбачав і свідомо бажав чи погоджувався з її настанням ,утворюють умисне вбивство (ст.115-118 КК України)
2) умисні тілесні ушкодження , внаслідок яких сталася смерть, якщо умисел винного був спрямований саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень , а щодо смерті умислу не було , утворюють склад злочину, передбачений ч.2 ст.121 КК України
3) всі інші види тілесних ушкоджень ( тяжкі необережні, середньої тяжкості умисні і необережні, легкі умисні , внаслідок яких сталася смерть) утворюють вбивство через необережність (ст.119 КК України).
В судовому засіданні достовірно встановлено , що 30.10.2014 року в вечірній час ОСОБА_6 в приміщенні будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , де він проживає та на вулиці біля будинку наніс декілька ударів кулаками та долонями рук в живіт та обличчя потерпілої ОСОБА_8 , в результаті чого потерпіла отримала крововиливи на обличчі та правому плечі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, закрита травма грудної клітки : переломи ІХ-Х ребер справа по середньо-паховій лінії, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості , закрита травма органів черевної порожнини : розрив стінки тонкого кишківника, який ускладнився розлитим гнійним перитонітом та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 90 від 01.11.2014 року .Дані висновку щодо наявних тілесних ушкоджень та механізму їх заподіяння узгоджуються з показами обвинуваченого. Тобто в судовому засіданні повність знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_6 протиправних дій , в результаті яких потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження , небезпечні для життя та в результаті яких настала смерть потерпілої ОСОБА_8 .. Тобто настання смерті потерпілої знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманими внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. В цій частині обвинувачення є повністю доведеним. Проте обов'язковою складовою злочину , відповідальність за яке наступає за ч.2 ст.121 КК України, як вище зазначено є умисел винного спрямований саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень .
Як пояснив обвинувачений він не мав жодного умислу на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень і ніколи не бажав їй смерті.
Тобто належного підтвердження умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень не знайшов в судовому засіданні. Неодноразове нанесення тілесних ушкоджень до вказаної події, нанесення удару під прямим кутом не є свідченням умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Отже в цій частині обвинувачення є не доведеним.
Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи , якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення , відповідно до обвинувального акту .
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення , висунути додаткове обвинувачення , відмовитися від підтримання державного обвинувачення .З метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод , суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення , зазначеного в обвинувальному акті лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення , якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
В ході судового розгляду прокурором не ставилося питання про зміну правової кваліфікації обвинувачення , а тому суд вважає з метою ухвалення законного та справедливого рішення вийти за межі висунутого обвинувачення , змінивши правову кваліфікацію , так як він вчинив кримінально каране діяння , яке за ступенем тяжкості є менш тяжким злочином , проте за яке повинен нести відповідальність.
Проаналізувавши всі зібрані по справі дані та з'ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що ОСОБА_6 вчинив злочин , відповідальність за який наступає відповідно до ч.1 ст.119 КК України , а саме вбивство через необережність.
Призначаючи покарання суд враховує всі обставини справи та обставини зазначені в ст. 65 КК України, в тому числі суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину , обставини , що пом'якшують та обтяжують покарання , особу винного.
Обставиною , що пом'якшує покарання суд визнає сприяння в розкритті злочину, щире каяття.
Обставин , що обтяжують покарання судом не встановлено.
За місцем проживання характеризується задовільно, раніше до кримінальної відповідальності притягувався , але провадження було закрито за відмовою потерпілого від підтримання приватного обвинувачення.
Суд враховує також , що виникненню неправомірної поведінки обвинуваченого сприяла і сама потерпіла , що підтверджується висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи , відповідно до якої ОСОБА_6 перебував в емоційно збудженому стані в момент вчинення злочину , який як видно з його показів та показів його матері викликаний неадекватною поведінкою потерпілої , яка перебувала в нетверезому стані .
Проте суд враховує також , що здоров"я та життя людини є найвищою соціальною цінністю , а тому особа, яка неправомірно посягає на життя та здоров"я людини повинна нести суворе покарання .
З урахуванням всіх обставин по справі суд вважає , що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання з ізоляцією від суспільства , передбачене санкцією статті у вигляді позбавлення волі.
По справі заявлявся цивільний позов , який підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до п.2) ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_4 , батько померлої ОСОБА_8 , поніс витрати на поховання, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 02.11.2014 року на суму 512,30 грн. та договором на проведення поховання ( послуги з організації похорон) , товарним чеком № 94 від 02.11.2014 року на суму 3080 грн. на придбання необхідного для погребіння , дані витрати підлягають задоволенню. Суд включає також в відшкодування суму 313,43 грн., витрачену на лікування ще за життя ОСОБА_8 . Всього на загальну суму 3905,73 грн. Вимога позивача про відшкодування витрат понесених на поминальний обід, задоволенню не підлягає, оскільки законодавцем чітко встановлено обов'язок особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого, відшкодувати витрати понесені лише на поховання.
Щодо розміру моральної шкоди, то суд враховуючи вимоги розумності і справедливості вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 100000 грн., заявлений позивачем, є співмірними з тими стражданнями, які останній переніс з трагічною загибеллю своєї дочки.
Речові докази , які зберігаються в кімнаті речових доказів Бобровицького РВ УМВС України підлягають знищенню , ДВД диск підлягає постійному зберіганню при справі, речові докази здані під зберігальну розписку Свириду залишити в його розпорядженні.
Міру запобіжного заходу не застосовували , підстав для її застосування суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 368,370, 374 КПК України , суд , -
ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 119 КК України та призначити йому покарання в вигляді позбавлення волі на строк 4 ( чотири) роки.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 3905,73 грн та моральну шкоду в сумі 100000 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Речові докази по справі після вступу вироку в законну силу - телефон «Самсунг» та гроші номіналом 50 грн. , передані під зберігальну розписку ОСОБА_6 залишити в його розпорядженні ,пакет зі зрізами нігтьових пластин з рук ОСОБА_6 , пакет зі зразками крові ОСОБА_6 , пакет зі зрізами рук трупа ОСОБА_8 , які зберігаються в кімнаті речових доказів Бобровицького РВ УМВС України знищити, електромагнітний носій ДВД з відеозаписом слідчого експерименту залишити в матеріалах справи .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення через Бобровицький районний суд.
Суддя: