Справа № 2-а-570/1-10
"21" травня 2010 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Курило А. В.
при секретарі: Косенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, старшого інспектора Києво - Святошинського взводу ДПС при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 04 квітня 2010 року інспектором ДПС старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 було винесено на ім'я позивача постанову по справі про адміністративне правопорушення за порушення ним правил дорожнього руху. В постанові зазначено, що позивач 04 квітня 2010 року, керуючи автомобілем «Фольксваген Тігуан» державний номер НОМЕР_1 на 50 км а/д Київ - Чоп, в с. Калинівка, рухався зі швидкістю 105 км/год., при обмеженні швидкості руху в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту» не більше 60 км/год., перевищив встановлену швидкість руху на 45 км/год. Швидкість вимірювалась приладом «Беркут» № 0603159, чим порушив Правила дорожнього руху України. З викладеним в протоколі не згоден так як це не відповідає дійсності та не підтверджено доказами, як передбачено ст. 251, 256 КпАП України, оскільки автомобіль «Фольцваген Тігуан» обладнано системою «круїз-конролю» з допомогою якого перед в'їздом до населеного пункту Калинівка ОСОБА_1 знизив швидкість та встановив її на позначці 70 км/год. Рух в зазначений час в обох напрямках був інтенсивним, крім того в попутному напрямку в межах населеного пункту його обігнало декілька автомобілів. В момент зупинки його працівниками ДАІ він рухався позаду автобуса «Богдан» жовтого кольору за яким слідував не скорочуючи відстань з моменту в'їзду до населеного пункту.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити, надав суду свої письмові пояснення.
В судове засідання не з'явився представник відповідача, надіслав свої письмові заперечення, в задоволенні позову просив відмовити. За таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.
Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявними в справі доказам.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення від 04 квітня 2010 року позивач, керуючи автомобілем «Фольксваген Тігуан» державний номер НОМЕР_1 на 50 км а/д Київ - Чоп, в с. Калинівка, рухався зі швидкістю 105 км/год., при обмеженні швидкості руху в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 «Початок населенного пункту» не більше 60 км/год, перевищив встановлену швидкість руху на 45 км/год. Швидкість вимірювалась приладом «Беркут» № 0603159, чим порушив Правила дорожнього руху України.
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення від 04 квітня 2010 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З огляду на викладене, суд бере до уваги викладене позивачем в його позові, оскільки відповідач не надав суду доказів на спростування пояснень позивача, а дане спростування, відповідно до ст. 71 КАС України, покладено на відповідача.
На підставі наведеного, суд вважає, що постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Статтею 215 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча позовної вимоги позивачем про скасування протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності не заявлено, але для повного захисту його прав, свобод та інтересів виникла необхідність скасування також і протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності щодо ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту» ст.ст. 11, 70, 71, 159, 162, 163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Серії АІ № 230176 від 04 квітня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 300,00 грн. та протокол Серії АІ № 252950, складений 04 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1.
Постанову може бути оскаржено до Апеляційного адміністративного суду м. Києва шляхом подання протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м. Києва. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Апеляційного адміністративного суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого законодавством України, якщо таку заяву не було подано.
Суддя: