Справа № 2-2063/1-10
"15" червня 2010 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: Курило А. В.
при секретарі: Косенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок державної (основної) пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.04.2007 року по 01.01.2010 року, з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити виплату перерахованої пенсії.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. Виконуючи свій громадянський обов'язок, втратив здоров'я. Рішенням медико-соціальної експертної комісії від 11.04.2002 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС - безстроково.
З того часу він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Проте, на думку позивача, Відповідач невірно обчислює розмір пенсії і, відповідно, сплачує її не в повному розмірі, керуючись при цьому постановами КМУ, а не на підставі Закону України, тобто всупереч Конституції України та Законів України.
На письмове звернення до Відповідача, йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, тому відмова в здійсненні перерахунку, на думку позивача, є протиправною і грубо порушує його права та законні інтереси.
Оскільки редакція ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою встановлено мінімальний розмір пенсії за віком (що встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом), набрала чинність з 12.01.2005 року згідно з Законом від 23.12.2004 року, позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови у здійсненні йому перерахунку пенсії з 12.01.2005 року неправомірними та зобов'язати Відповідача перерахувати перераховану йому пенсію з 12.01.2005 року , зобов'язавши встановити розмір державної та додаткової пенсії не нижче розміру пенсії, встановленої статтями 50, 54 Закону України з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної за правилами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", також зобов'язати Відповідача виплатити йому різницю з урахуванням проведених йому виплат за відповідний період.
Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.
Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, до судового розгляду надав письмові заперечення проти позову, зазначивши, що позов не визнає та вважає його необґрунтованим, виходячи з наступного.
На підставі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, а саме - інвалідам 1 групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком.; інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам ІІІ групи, дітям - інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірах особам віднесених до категорії 2 - у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком; особам, віднесеним до категорії 3- у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком; особам, віднесеним до категорії 4 - у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 вищезазначеного Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Тобто, в наданих до суду запереченнях на позов, відповідач не заперечує стосовно статусу позивача, який дійсно має право на отримання додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону № 796-XII, проте, посилаючись на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою КМ України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», постановою КМ України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та постановою КМ України від 16 липня 2008 р. №654, якою з 01.07.2008 р. був встановлений мінімальної розмір пенсій, вважає, що підстав для виплати пенсії в інших розмірах немає.
Крім того, відповідач просить суд розглянути справу в межах строку позовної давності (три роки) звернення до суду у відсутність його представника.
Вислухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії - інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, про що свідчить видане йому посвідчення серії А № 400792 (а. с. 10).
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач не заперечує стосовно статусу позивача, який дійсно має право на отримання державної (основної) та додаткової пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону № 796-XII, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», його визнано інвалідом II групи з 11.04.2002 року безстроково. Він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положеннями статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказані норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком саме .
Наявність такого права у позивача з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року, є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.
За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникненню
права на деревну пенсію.
Частиною 1 ст. 33 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, для позивача, як інваліда II групи, з моменту призначення пенсії йому Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен був розраховуватися, виходячи з наведених розмірів.
Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва керувався розміром, визначеним постановами КМУ, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України має встановлювати порядок виплат, не порушуючи при цьому положень Закону.
Таким чином, доводи Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про призначення та виплату позивачеві пенсії виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки спірні правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір державної та додаткової пенсій.
При розгляді даної справи, встановлюючи час, з якого потрібно зробити перерахунок пенсії та заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем, суд враховує положення частини 2 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, тому вимогу відповідача застосувати ст. ст. 257, 261 ЦК України (строки позовної давності), суд вважає необґрунтованою.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року, з урахуванням проведених позивачеві за цей період виплат.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. (а. с.1).
Враховуючи викладене, керуючись Конституцією України, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, починаючи з 22.05.2008 року, державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відповідний період, з урахуванням проведених позивачеві виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні решти заявлених вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцять днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: