копія
06 листопада 2015 р. Справа № 804/14056/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області до державного підприємства "Аграрний цех "Жовторічанський" про стягнення заборгованості, -
04 вересня 2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах звернулося до суду з позовом до державного підприємства «Аграрний цех «Жовторічанський», в якому просить стягнути з Державного підприємства «Аграрний цех «Жовторічанський» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за липень 2015 року на загальну суму 2 507 грн. 72 коп.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що державне підприємство «Аграрний цех «Жовторічанський» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах 21.09.2009 року за № 0420030835, має заборгованість зі сплати страхових внесків по відшкодуванню фактичних виплат та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за липень 2015 р. у сумі 2 507 грн. 72 коп.
Позивач посилається на положення Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та № 2.
Ухвалою суду від 07 вересня 2015 року відкрито скорочене провадження.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2015 року справу призначено до судового розгляду на 10 годину 30 хвилин 06 листопада 2015 року.
Представник позивача в судове засідання не прибув, звернувся із клопотанням про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом на адресу відповідача була направлена ухвала про відкриття провадження у справі та повістка. Однак, на адресу суду повернувся конверт з відміткою відділення Укрпошти "за зазначеною адресою не проживає".
Згідно зі ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомлений про розгляд справи.
В матеріалах справи містяться письмові заперечення представника відповідача.
У запереченнях зазначено, що 23.05.2011 р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №38/5005/6563/2011 про банкрутство Державного підприємства «Аграрний цех «Жовторічанський».
16.02.2012р. господарським судом Дніпропетровської області введено процедуру санації ДП «Аграрний цех «Жовторічанський», керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Сокола О.Ю.
На даний час щодо ДП «Аграрний цех «Жовторічанський» триває процедура санації.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. №4212-VI, який набрав чинності з 19.01.2013 р. та є чинним на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно із ст. ст. 2, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ч. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту порушення провадження у справі про банкрутство:
- пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство;
- пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом;
- арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;
- корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом;
- задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв'язку з виходом із складу його учасників забороняється;
- рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
З аналізу цих правових норм вбачається, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом; таким порядком є пред'явлення поточними кредиторами вимог після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, проте до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Провадження у справі про банкрутство є комплексною процедурою, яка має на меті задоволення вимог усіх кредиторів боржника, охоплює усе його майно і усіх кредиторів такого боржника. При цьому не допускається стягнення з боржника заборгованості за позовами окремих кредиторів поза межами провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, позивач є поточним кредитором за вимогами про стягнення з Державного підприємства «Аграрний цех «Жовторічанський» заборгованості з відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій у 2015 році які, в свою чергу, є грошовим зобов'язанням відповідача. При цьому даний спір не пов'язаний із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також не є спором про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Згідно ч. 9 ст.16 Господарського процесуального кодексу України справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст.12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Враховуючи викладені обставини та проаналізовані правові норми, слід дійти висновку, що з моменту порушення справи про банкрутство Державного підприємства «Аграрний цех «Жовторічанський» даний спір належить до юрисдикції господарського суду, оскільки абз. 4 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чітко визначено юрисдикцію спорів щодо вимог поточних кредиторів, відповідно до якої такі спори розглядаються у позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (в редакції згідно Закону України від 02.10.2012 року № 5405-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2011 року, тобто, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 №4212-VI, положення зазначеного закону не можуть застосовуватись господарськими судами у відношенні такого боржника, в тому числі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і положення ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що вступила в дію 19.01.2013 року.
Позивач, як кредитор, заявляв вимоги про стягнення на його користь коштів в сумі 2507,72 грн. з відповідача, як боржника, у встановленій законом процедурі банкрутства. Тобто за такими вимогами позивач є поточним кредитором згідно визначення термінів, наведених у ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідач не є особою, процедура банкрутства якого регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 №4212-VI (в редакції, що набрала законної сили 19.01.2013 року), а поточні вимоги до такого боржника не можуть розглядатися в порядку, що передбачений ч. 4 ст. 10, ч. 8 ст. 23 вказаного закону (в новій редакції), та згідно підвідомчості, визначеної п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України.
Зміни до Господарського процесуального кодексу України в частині доповнення п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України внесені саме згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 року №4212-VI, а відтак, підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 4 ст. 10 Закону у вказаній редакції саме у відношенні вимог до боржників, процедура банкрутства яких регулюється законом в новій редакції.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів" від 6.12.2012 року №5518-VI були внесені зміни до деяких законодавчих актів.
Так, частину 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011 року №4212-VI викладено в наступній редакції: Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Пункт 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України".
Цими ж змінами у Кодексі адміністративного судочинства України у пункті 1 частини першої статті 3 слова "крім випадків, встановлених законом" виключено, та пункт 5 частини третьої статті 17 виключено.
Внесення вказаних змін до процесуального закону, яким є Кодекс адміністративного судочинства України, обумовлює необхідність встановлення адміністративним судом обставин щодо належності розгляду в порядку адміністративного судочинства вимог до боржника у відношенні якого порушено провадження у справі про банкрутство з урахуванням положень спеціального закону (Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, а також забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення.
Отже, управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах виступає органом, уповноваженим державою виконувати відповідні функції у даних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, громадські та інші установи та організації.
Згідно абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ, а саме: чоловіки - після досягнення 60 років, жінки - після досягнення 55 років.
Відповідно до абзацу 2 п. 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Державне підприємство «Аграрний цех «Жовторічанський» - відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах 21.09.2009 року за № 0420030835.
Однак, станом на час звернення до суду відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків по відшкодуванню фактичних виплат та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за липень 2015 р. всього у сумі 2 507 грн.72 коп.
Відповідно до розрахунку управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах від 03.07.2015 р. №6627/02/10, відповідач зобов'язаний був відшкодувати суму витрат на виплату пенсій призначених відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за липень 2015 року у розмірі 2 507,72 грн.
Витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому пункту 6.1. Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі Інструкція № 21-1).
Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1 Інструкції № 21-1 страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно пункту 6.1. Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1. цієї Інструкції - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно пункту 6.2. Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно пункту 6.4. Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до п. 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно пункту 6.8. Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Враховуючи, що заборгованість відповідачем не сплачена, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Аграрний цех «Жовторічанський» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за липень 2015 року на загальну суму 2 507,72 грн. (дві тисячі п'ятсот сім гривень сімдесят дві копійки).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 06 листопада 2015 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник