30 вересня 2015 р. Справа № 804/12386/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Ломідзе Д.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
31.08.15 року ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 4009,55 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування. Станом на 31.08.2015 року відповідач має заборгованість зі сплати вказаного податку у розмірі 4009,55 грн., яка у добровільному порядку не сплачена, тому податковий орган звернувся до суду із позовом про стягнення боргу.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач про день розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали від 02.09.2015 року, яка повернута на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно з відомостями, що містяться в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є адреса: 49000, АДРЕСА_1, на цю ж адресу була направлена ухвала про відкриття провадження.
Відповідно до ч.4 ст. 33 КАС України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. В судове засідання відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавала. За таких обставин, з урахуванням вимог ч.4, 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків і зборів.
Статтею 36 Податкового кодексу України від 02.10.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України), визначено поняття податкового обов'язку, зокрема, це обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самостійно обрано спрощену систему оподаткування за другою групою платника єдиного податку у відповідності із п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України з 01.01.2012 року.
Пунктом 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено сім груп, на які в залежності від кількості найманих працівників, виду діяльності та обсягу доходу за календарний рік поділяються суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до п.291.4. ст. 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності II групи - це фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
Доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця, відповідно до п. 292.1. ст. 292 ПК України, є - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (п. 293.1 ст. 293 ПК України).
Фіксовані ставки єдиного податку відповідно до п. 293.2 ст. 293 ПКУ встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб- підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
ФОП ОСОБА_1 обрано ставку єдиного податку на 2014 рік у розмірі 243,60 грн. щомісяця, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 3099/10 від 18.01.2012 року. Заборгованість ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб з урахуванням часткової сплати складає 1695,80 грн.
Крім того, ФОП ОСОБА_1 до ДПІ подано декларацію про майновий стан та доходи, в якій сума грошового зобов'язання за 2014 рік складає 2313,15 грн.
З матеріалів справи вбачається, що в установлений термін грошове зобов'язання в сумі 2313,15 грн. не сплачено, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків.
Податковий борг Відповідача складає 4009,55 грн., із них по єдиному податку з фізичних осіб -1695,80 грн., з податку на доходи, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 2313,75 грн.
Відповідно до п. 296.2 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої групи та другої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Згідно із п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал,рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Пунктом 300.1 ст. 300 передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Доказів оплати відповідачем сум грошових зобов'язань у розмірі 4009,55 грн. не надано.
Суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать матеріли справи, 14.02.2015 року на адресу відповідача направлена вимога форми «Ф» № 260-25 від 14.02.2015 року на суму 477,80 грн., яка повернута на адресу відправника (а.с. 7).
Судом встановлено, що за змістом, формою та підставами винесення податкова вимога узгоджується з компетенцією органів державної податкової служби України, встановленою Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міндоходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576 (далі - Порядок).
Відповідно до п.4.6 вказаного Порядку, податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представнику чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.
Доказів оскарження податкової вимоги заявника відповідачем до суду не надано, а судом в порядку ст. 11 КАС України, не встановлено.
В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків на користь держави заходи щодо погашенням податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податку у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.п.95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податків вимоги (п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
В силу пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
З огляду на те, що заборгованість платника податку не погашена у встановленому законом порядку, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 1 695,80 грн. на користь бюджету та перерахувати на р/р № 33212866700008, код платежу 18050400, отримувач: УДКС у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 39621406, МФО 805012;
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь бюджету податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 2 313,75 грн., отримувач УДКС України у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська код ЄДРПОУ 37989253 на рахунок №33113341700008, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева