м. Вінниця
21 грудня 2015 р. Справа № 802/3889/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Поліщук І.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Рябцуна С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про: визнання незаконним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05.10.2015 року № 233, зобов'язання вчинити дії, за матеріалами якого, ухвалою суду від 18.11.2015 року відкрито провадження у адміністративній справі № 802/3889/15-а.
Крім того, 18.11.2015 року судом відкрито провадження і в адміністративній справі № 802/3890/15-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання незаконним та скасування Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05.10.2015 року № 233, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 14.12.2013 року згадані адміністративні справи з ініціативи суду об'єднані в одне провадження під спільним номером 802/3889/15-а.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі зазначили, що 05 жовтня 2015 року, за результатами розгляду проектів землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області сформовано Висновок державної експертизи землевпорядної документації № 233.
Згідно п. 10 даного висновку (зауваження та пропозиції до землевпорядної документації) у проектах землеустрої позивачів відсутні підстави розробки документації, що порушує вимоги ст. 22 Закону України «Про землеустрій»; кадастрові плани земельних ділянок не приведені у відповідність до вимог ст. 34 Закону України «Про земельний кадастр»; необґрунтовано доцільність надання у власність земельних ділянок зайнятих кормовими угіддями (пасовище); у висновку органу земельних ресурсів про погодження документації із землеустрою не уточнено якість грунтового покриву на земельних ділянках . В зв'язку з чим, проекти землеустрою повернуті позивачам на доопрацювання.
Не погодившись із таким Висновком відповідача, позивачі звернулися до суду з адміністративними позовами, у яких просять:
- визнати Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 05 жовтня 2015 року № 233 в частині відсутності підстави розробки документації - незаконним;
- скасувати Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 05 жовтня 2015 року № 233;
- зобов'язати Головне управління Держеокадастру у Вінницькій області повторно провести Державну експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у власність для ведення особистих селянських господарств, які знаходяться на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області з урахуванням висновків суду.
В подальшому, під час судового розгляду справи позивачі подали письмові заяви про збільшення позовних вимог, в яких просили пункт перший прохальної частини позовної заяви викласти в наступній редакції: визнати п. 10 (зауваження та пропозиції до землевпорядної документації) Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05 жовтня 2015 року № 233 - незаконним
Суд, керуючись ст. 137 КАС України, прийняв вказані заяви до розгляду.
Представник позивачів в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням їх збільшення, просив задовольнити адміністративний позов, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та пояснення, надані під час судового розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов від 08.12.2015 року, які містяться в матеріалах справи. Крім того, зазначив, що відповідач діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 29 грудня 2012 року Головою Немирівської районної державної адміністрації видано Розпорядження № 770 ««Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким надано дозволів гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га кожному за рахунок земель запасу (пасовище) для ведення особистого селянського господарства на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.
Пунктом 4 вказаного Розпорядження передбачено, що строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок та вимог щодо їх відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельних ділянок не подано на затвердження, дозвіл на розроблення проекту відведення земельних ділянок та вимог щодо їх відведення вважається анульованим.
В подальшому, 16 жовтня 2014 року заступником голови Немирівської РДА видано Розпорядження № 292 яким визнано таким, що втратив чинність пункт 4 Розпорядження Голови районної державної адміністрації від 29 грудня 2012 року № 770 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
З метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачі звернулись до приватного підприємства «Земельно-кадастрове бюро» з відповідними документами.
19 лютого 2015 року ПП «Земельно-кадастрове бюро» розробило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4 у власність для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області Інв. № 02-00817.
З метою проведення державної експертизи вказаного проекту землеустрою та отримання за її результатами позитивного висновку, ПП «Земельно-кадастрове бюро» звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
05 жовтня 2015 року, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області сформовано Висновок державної експертизи землевпорядної документації № 233.
Згідно п. 10 даного висновку (зауваження та пропозиції до землевпорядної документації) у проекті землеустрою, розробленого ПП «Земельно-кадастрове бюро», відсутні підстави розробки документації, що порушує вимоги ст. 22 Закону України «Про землеустрій»; кадастрові плани земельних ділянок не приведені у відповідність до вимог ст. 34 Закону України «Про земельний кадастр»; необґрунтовано доцільність надання у власність земельних ділянок зайнятих кормовими угіддями (пасовище); у висновку органу земельних ресурсів про погодження документації із землеустрою не уточнено якість грунтового покриву на земельних ділянках.
В зв'язку з чим, Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області проект землеустрою Інв. № 02-00817 від 19.02.2015 року щодо відведення ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області повернутий на доопрацювання.
Надаючи правову оцінку вказаному висновку, суд зважає на наступне.
Так, правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Стаття 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначає, що державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.
Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", основними завданнями державної експертизи є: організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів експертизи; перевірка відповідності об'єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам; впровадження передових методів та підвищення якості розробки об'єктів державної експертизи; підготовка об'єктивних та обґрунтованих висновків державної експертизи.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
В той же час, стаття 33 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначає процедуру проведення державної експертизи.
Так, згідно норм даної статті, проведення державної експертизи передбачає експертне дослідження, перевірку, аналіз і оцінку об'єкта державної експертизи та підготовку обґрунтованого та об'єктивного експертного висновку (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").
Для проведення державної експертизи замовником подаються оригінали відповідної документації та матеріалів (ч. 2 ст. 33 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").
Процедура проведення державної експертизи включає: перевірку наявності та повноти необхідних документів і матеріалів щодо об'єктів державної експертизи та їх реєстрацію (підготовча стадія); аналітичне опрацювання документів чи матеріалів щодо об'єктів державної експертизи, а в разі необхідності - проведення обстежень у натурі (на місцевості) та проведення на їх основі аналізу їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам (основна стадія); узагальнення окремих експертних досліджень, одержаної інформації, підготовку висновку державної експертизи та видачу його замовникам об'єктів державної експертизи (заключна стадія) (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").
В свою чергу, нормами статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" встановлено, що результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.
Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки (ч. 2 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").
Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок (ч. 3 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").
В той же час, у разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи (ч. 6 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації").
Як слідує з Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05.10.2015р. № 233, підставою для повернення проекту землеустрою Інв. № 02-00817 від 19.02.2015 року на доопрацювання стало, зокрема, відсутність підстав розробки документації, що порушує вимоги ст. 22 Закону України «Про землеустрій» (дозвіл наданий розпорядженням № 770 від 29.12.2012 року Немирівською районною державною адміністрацією, відповідно до п. 4 даного розпорядження втратив чинність 29.12.2013 року).
Відповідно до п. а ч. 1 ст. 22 Закону України «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.
В даному випадку, відповідачем зроблено висновок, що на момент звернення позивачів до приватного підприємства «Земельно-кадастрове бюро» з метою розроблення проекту землеустрою, останні не мали відповідного дозвільного документу на таке розроблення.
В той же час, Розпорядженням заступника голови Немирівської РДА № 292 від 16.10.2014 року, пункт 4 Розпорядження Голови районної державної адміністрації від 29 грудня 2012 року № 770 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», визнано таким, що втратив чинність.
Тобто, на момент звернення позивачів до приватного підприємства «Земельно-кадастрове бюро» діяло Розпорядження № 770 від 29.12.2012 року, із змінами внесеними Розпорядженням заступником голови Немирівської РДА № 292 від 16.10.2014 року, яке не обмежувало дію дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність жодними часовими рамками.
В судовому засіданні представником відповідача не заперечував щодо вказаної обставини.
За вказаних обставин, на думку суду, позивачі мали достатні підстави для розробки проекту землеустрою, що в свою чергу спростовує Висновок Головного управління Держгеокадастру в цій частині.
Крім того, як зазначено у Висновку відповідача, підставою для повернення проекту землеустрою Інв. № 02-00817 від 19.02.2015 року на доопрацювання стало також те, що кадастрові плани земельних ділянок не приведені у відповідність до вимог ст. 34 Закону України «Про земельний кадастр».
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.
З письмових заперечень представника відповідача та пояснень наданих під час судового розгляду справи слідує, що невідповідність проекту землеустрою Інв. № 02-00817 від 19.02.2015 року полягає у відсутності на кадастровому плані проекту землеустрою кадастрових номерів земельних ділянок.
В той же час, пунктом 9 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що кадастровий номер присвоюється земельній ділянки при здійсненні її державної реєстрації.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.
З аналізу вказаних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» слідує, що присвоєнню кадастрового номеру земельній ділянці передує прийняття рішення про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.
В свою чергу, ч. 5 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.
Отже, з вищевикладеного слідує, що кадастровий номер присвоюється земельній ділянці після прийняття рішення про її передачу у власність на підставі, у тому числі, позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.
Тобто, в даному випадку, на стадії погодження проекту землеустрою присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці є неможливим.
Окрім цього, у пункті 10 (зауваження та пропозиції до землевпорядної документації) Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05 жовтня 2015 року № 233 вказано що, підставою для повернення проекту землеустрою Інв. № 02-00817 від 19.02.2015 року на доопрацювання стало те, що у останньому необґрунтовано доцільність надання у власність земельних ділянок зайнятих кормовими угіддями (пасовище), а також те, що у висновку органу земельних ресурсів про погодження документації із землеустрою не уточнено якість грунтового покриву на земельних ділянках.
В той же час, в матеріалах проекту землеустрою Інв. № 02-00817 від 19.02.2015 року міститься письмове обгрунтування доцільності надання земельних ділянок, в якому позивачі зазначити, що маючи в наявності велику рогату худобу (корови) на відведеній земельній ділянці планують проводити випас тварин та заготівлю сухого корму (сіна) для зимової годівлі тварин. При цьому, вказали, що з обмеженнями щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням - ознайомлені.
Що стосується посилань відповідача у пункті 10 (зауваження та пропозиції до землевпорядної документації) Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05 жовтня 2015 року № 233 на не уточнення в висновку органу земельних ресурсів про погодження документації із землеустрою якості грунтового покриву на земельних ділянках, то вони не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки в матеріалах проекту землеустрою Інв. № 02-00817 від 19.02.2015 року, долучених до матеріалів справи, міститься довідка Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про грунтовий покрив земельних ділянок земель запасу, на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, які відводяться для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3, з визначенням його якості.
Отже, з встановлених під час судового розгляду справи обставин слідує, що Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 05.10.2015р. № 233 прийнято Головним управлінням Держгеокадасту у Вінницькій області не обґрунтованого. При цьому, він є не об'єктивним з урахуванням зазначених у ньому зауважень та пропозицій щодо доопрацювання проекту землеустрою.
Частиною першої статті 162 КАС України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При цьому, норми частини другої даної статті КАС України передбачають, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, а також про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05 жовтня 2015 року № 233 та, з метою захисту порушених прав позивачів, зобов'язання Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області повторно провести Державну експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у власність для ведення особистих селянських господарств, які знаходяться на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного висновку, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Надаючи оцінку оскаржуваному висновку відповідача, суд виходив із того, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 05 жовтня 2015 року № 233.
Зобов'язати Головне управління Держеокадастру у Вінницькій області повторно провести Державну експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у власність для ведення особистих селянських господарств, які знаходяться на території Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547).
Стягнути на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна