15 грудня 2015 р. Справа № 79275/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,
представника позивача Єжова О.Ю.,
представника відповідача Боднар Л.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства «Архітектура і сервіс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ПП «Архітектура і сервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.05.2011 року № 0001362301/0/16806, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 50781,25 грн., в тому числі 40625,00 грн. за основним платежем та 10156,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року позов задоволено.
Постанова мотивована тим, що реальне виконання сторонами договору оренди нерухомо майна від 01.10.2009 року, укладеного ПП «Архітектура і сервіс» (орендар) та ТзОВ «Втордеревпром» (орендодавець) підтверджується належними первинними документами, а саме актом приймання-передачі орендованого об'єкту, протоколом погодження орендної плати, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями про сплату орендної плати. Також податковий орган не надав суду жодних належних доказів нікчемності зазначеного правочину. За таких обставин, на думку суду, позивачем правомірно включено до складу валових витрат суму 162500,00 грн. за результатами вказаної господарської операції, оскільки ним доведено використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки ТзОВ «Втордеревпром» було встановлено, що у даного підприємства відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності цим підприємством, в тому числі діяльності, пов'язаної з наданням земельної ділянки в оренду. Також апелянт зазначає, що позивач не надав належних доказів того, що земельна ділянка, яка була предметом договору оренди, перебувала у власності ТзОВ «Втордеревпром» (орендодавця).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
13-19.04.2011 року працівники Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова провели позапланову документальну перевірку ПП «Архітектура і сервіс» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Втордеревпром» та ПП «Фірма «Юкос» за період з 01.11.2009 року до 28.02.2010 року, за результатами якої складено акт від 27.04.2011 року № 974/23-2/25554567.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством завищено валові витрати у рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) по одержаних послугах від ТзОВ «Втордеревпром» на суму 162500,00 грн.
На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція в Залізничному районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.05.2011 року № 0001362301/0/16806, яким ПП «Архітектура і сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 50781,25 грн., в тому числі 40625,00 грн. за основним платежем та 10156,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
А згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
А згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановив суд, 01.10.2009 року ПП «Архітектура і сервіс» (орендар) та ТзОВ «Втордеревпром» (орендодавець) уклали договір оренди нерухомо майна № 1/10, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у володіння та користування територію, що знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Верхня Рожанка, призначену для розташування, випробування та проведення презентацій обладнання.
Як правильно та обґрунтовано встановив суд першої інстанції, фактичне виконання сторонами умов даного договору підтверджується наданими позивачем копіями акту від 01.10.2009 року приймання-передачі орендованого об'єкту, протоколу від 01.10.2009 року погодження орендної плати, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-1/10-01 та платіжних доручень про сплату орендної плати відповідно до зазначеного договору від 22.01.2010 року № 18, від 24.12.2009 року № 2804 і від 17.12.2009 року № 2777.
Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим даним Законом, та надавались відповідачу при проведенні перевірки.
Також колегія суддів враховує, що, як було встановлено з пояснень представника позивача, зазначений вище договір оренди ПП «Архітектура і сервіс» уклало для здійснення випробовувань, показу та подальшого продажу снігових гармат, підйомників та інших товарів гірськолижного призначення.
Як вбачається з наданої позивачем копії договору купівлі-продажу від 08.09.2009 року № 7 КП-09, укладеного між ПП «Архітектура і сервіс» (покупець) та ВАТ «Винниківське управління механізації» (продавець), позивач придбав снігові гармати, гідравлічні підйомники та рукави. Виконання цього договору, тобто реальне отримання позивачем зазначеного товару підтверджується наданими ним копіями видаткової накладної і довіреності на отримання матеріальних цінностей та не заперечується і не спростовано відповідачем.
Крім того, позивач надав суду копії вантажних митних декларацій з відмітками Львівської митниці про митне оформлення товарів, які підтверджують факт придання ПП «Архітектура і сервіс», зокрема, снігових гармат і гідравлічних підйомників, які в подальшому були використані у господарській діяльності, а саме реалізовані іншим підприємствам.
А згідно з договором купівлі-продажу від 04.12.2009 року № 14КП-09, укладеного між ПП «Архітектура і сервіс» (продавець) і ПВП «Сіріус» (покупець), останнє придбало в позивача снігову гармату і рукав, що підтверджується відповідними видатковою накладною, довіреністю на отримання матеріальних цінностей та специфікацією до договору, а також не заперечується відповідачем.
Також 10.12.2010 року ПП «Архітектура і сервіс» (орендодавець) і ПП «Боржавська Ялина» (орендар) уклали договір оренди обладнання № 1/10, відповідно до умов якого позивач надав в оренду останньому снігову гармату, що підтверджується відповідним актом здачі-прийняття робіт і не спростовано відповідачем.
Крім того, у грудні 2009 року ПП «Архітектура і сервіс» на підставі усних домовленостей продало ТзОВ «Форс-С» та ТзОВ «Родничок» снігову гармату і підйомник гідравлічний, що підтверджується відповідними видатковими накладними і довіреностями на отримання матеріальних цінностей, виданими працівникам зазначених контрагентів позивача.
Наведені вище обставини справи, встановлені судом, і надані позивачем письмові докази, на думку колегії суддів, повністю підтверджують доводи останнього про те, що орендування ним земельної ділянки у ТзОВ «Втордеревпром» безпосередньо пов'язане із здійсненням господарської діяльності ПП «Архітектура і сервіс», а також факт реального виконання сторонами умов цього договору є підтвердженим належними і достатніми доказами.
В свою чергу, податковий орган не спростував наявності у позивача ділової мети під час виконання спірних операцій, а також не довів умислу у позивача на укладення зазначених договорів виключно з метою податкової економії.
Щодо посилання відповідача на відомості, наведені в акті від 21.10.2009 року № 760/23-2/25560778 «Про результати планової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Втордеревпром», складеному працівниками Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова, в якому зазначено, що у ТзОВ «Втордеревпром» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між вказаними підприємствами, колегія судів зазначає наступне.
Норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містили такої підстави для відмови у формуванні валових витрат платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
Крім того, працівники Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова дійшли висновків, наведених в даному акті, за результатами невиїзної перевірки ТзОВ «Втордеревпром», тобто без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку цього підприємства, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, відомості, зафіксовані у вказаному акті, не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.
А відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Втордеревпром» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ та перебувало на обліку в органах державної податкової служби.
Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання податкового органу на лист Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова від 28.02.2012 року № 3161/15-321, в якому зазначено, що у ТзОВ «Втордеревпром» відсутні земельні ділянки на території м. Львова, так як останнє не подавало розрахунку земельного податку за 2009 рік, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, предметом вказаного вище договору оренди, укладеного ПП «Архітектура і сервіс» з ТзОВ «Втордеревпром», була земельна ділянка, розташована в с. Верхня Рожанка Сколівського району Львівської області, тобто не на території м. Львова.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на ту обставину, що позивач не надав належних доказів того, що земельна ділянка, яка була предметом договору оренди, перебувала у власності ТзОВ «Втордеревпром», а також, що суд першої інстанції витребував відповідну інформацію в Управління Держкомзему у Львівській області, однак вирішив справу не отримавши дану інформацію, оскільки відповідач не надав жодних доказів протилежного, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на нього як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок надати суду всі докази на підтвердження своїх заперечень проти позову і, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до Управління Держкомзему у Львівській області із запитом від 20.02.12012 року № 5685/9/10-008 про наявність у 2009 року земельних ділянок у власності чи користуванні ТзОВ «Втордеревпром», однак не надав суду відповіді на цей запит.
Враховуючи наведені вище обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ПП «Архітектура і сервіс» правомірно включило до складу валових витрат 162500,00 грн. за результатами спірних господарських взаємовідносин з ТзОВ «Втордеревпром», оскільки позивачем доведено використання придбаних послуг (оренди земельної ділянки) у власній господарській діяльності та фактичне здійснення зазначеної господарської операції.
Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.
Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом, а також докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.
Одночасно колегія суддів зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі № 2а-11082/11/1370 за позовом Приватного підприємства «Архітектура і сервіс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький
Ухвала складена в повному обсязі 21.12.2015 року