14 грудня 2015 року Житомир справа № 806/4292/14
категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Романченка Є.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального Штабу Збройних Сил України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України про визнання незаконними та скасування наказів № 218 від 27.08.2014, № 434 від 04.09.2014, поновлення у званні - капітан та на займаній посаді,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 218 від 27.08.2014 тимчасово виконуючого обов'язки начальника Генерального штабу - головнокомандуючого Збройних Сил України генерал - полковника ОСОБА_2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 і накладання дисциплінарного стягнення - позбавлення військового звання та поновити у званні - капітан; визнати незаконним та скасувати наказ № 434 від 04.09.2014 командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал - полковника ОСОБА_3 про звільнення у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку колишнього капітана ОСОБА_1 , начальника технічно - експлуатаційної частини авіаційної ланки 39 окремої авіаційної ескадрильї 40 бригади тактичної авіації, та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України з 27.08.2014, поновити на займаній посаді із включенням в списки особового складу Збройних Сил України з оплатою часу вимушеного прогулу.
При цьому зазначав, що вимог Дисциплінарного статуту та Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України не порушував. Наказ № 218 від 27.08.2014 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а він поновленню у військовому званні, оскільки під час його прийняття відповідачем не виконано вимоги Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Вважає, що посилання в оспорюваному наказі на порушення вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 30.03.2004 № 385/8984, є безпідставними. Свої дії щодо вивозу некондиційного палива за межі військової частини НОМЕР_2 пов'язує з об'єктивною необхідністю, а саме закупівлею ліків та продуктів харчування. Також указував на те, що мав намір повернутися до частини та здати належним чином паливо. Наполягав на тому, що як військовослужбовець не скоював дій кримінального характеру направлених на незаконне заволодіння військовим майном у вигляді некондиційного палива, яке зливалось з літаків. Відтак притягнення капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення - "позбавлення військового звання" та подальше звільнення за п. "ж" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є протиправними.
Позивач до суду не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений. Надіслав заяву про відкладення судового засідання на термін закінчення касаційного суду, у зв'язку з його перебуванням у Полтавському СІЗО-23 та подальшої подачі ним касаційної скарги на вирок суду. При цьому доказів відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого до заяви приєднано не було.
Представники відповідачів прибули до суду. Позовні вимоги не визнали. Подали заяви з проханням розглядати справу в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Також зазначили, що вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області на даний час набрав законної сили.
Зважаючи на те, що вказані позивачем у заяві обставини не є підставами для відкладення розгляду справи, передбаченими ч. 1 ст. 128 КАС України, та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.
В силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з таких підстав.
Установлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах з 01.08.1988. У 2014 році обіймав посаду начальника технічно - експлуатаційної частини авіаційної техніки авіаційної ланки військової частини НОМЕР_1 . Позивачу за час проходження військової служби присвоєно військове звання - капітан.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) від 25 червня 2014 року № 136 до військової частини НОМЕР_2 направлено передову команду для виконання завдань по забезпеченню несення бойового чергування. До складу передової команди входив начальник ТЕЧ ланки військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 , на якого покладалося завдання організації обліку пально - мастильних матеріалів при експлуатації літаків.
27 серпня 2014 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України генерал - полковником ОСОБА_2 винесено наказ № 218 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_1 " Вказаним наказом, за грубе порушення вимог абз. 2, 5, 6 ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз. 1 та 6 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог п. 10.23 та 11.59 Інструкції з контролю якості пально - мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 16.12.2011 № 777, щодо ведення Журналу зливання відстою і перевірки пального на відсутність води та механічних домішок, неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 , щодо ведення встановленого обліку і звітності, контролювання правильності та своєчасності заповнення документації технічним складом ланки і виконання робіт за бюлетенями, накладено на начальника технічно - експлуатаційної частини авіаційної техніки авіаційної ланки військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - "позбавлення військового звання".
04 вересня 2014 року командувач Повітряних Сил Збройних Сил України генерал полковник ОСОБА_4 , відповідно до пункту "в" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" колишнього капітана ОСОБА_1 , начальника технічно - експлуатаційної частини авіаційної техніки авіаційної ланки 39 окремої авіаційної ескадрильї 40 бригади тактичної авіації, звільнено з військової служби у запас за пунктом "ж" (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) частини 6 цієї ж статті та виключено зі списків особового складу Збройних Сил з 27 серпня 2014 року. Підставою для прийняття вказаного наказу визначено наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.08.2014 № 218.
У судовому засіданні з'ясовано, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом позбавлення військового звання та як наслідок звільнення позивача слугували висновки службового розслідування по факту затримання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 13 липня 2014 року при вивозі з адміністративно - господарської території військової частини НОМЕР_2 пального, розпочатого 15.07.2014 та закінченого 30.07.2014.
Вказане службове розслідування проведено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.07.2014.
Із матеріалів розслідування, зокрема акту службового розслідування, складеного 30.07.14 та витягу з наказу № 528 від 30.07.2014, видно, що 13.07.2014 представниками військової служби контррозвідки з представниками Служби безпеки України приблизно о 12:25 було здійснено зупинку автомобіля Мерседес VITO державний номер НОМЕР_4 (власник капітан ОСОБА_1 ), який виїхав з адміністративно - господарської території військової частини НОМЕР_2 . В автомобілі перебували військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 та старший лейтенант ОСОБА_5 . При огляді було виявлено ємкості з паливно - мастильними матеріалами (за попередньою оцінкою близько 500 л авіаційного гасу).
В ході проведення розслідування на підставі, наданих пояснень та документів встановлено, що капітан ОСОБА_1 , використавши своє службове становище, 13 липня 2014 року, попередньо завантаживши ємкості з некондиційним відстоєм палива у кількості приблизно 470 літрів у свій власний транспортний засіб, який знаходився на господарсько - адміністративній території військової частини НОМЕР_2 (стоянка літаків підрозділу 2 авіаційної ескаррильї), спільно з старшим лейтенантом ОСОБА_5 вибув за межі стоянки 2 авіаційної ескадрильї. У зв'язку з цим комісія дійшла висновку, що начальник техніко - експлуатаційної частини ланки військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 здійснив незаконний вивіз некондиційного відстою палива з території військової частини НОМЕР_2 , чим грубо порушив вимоги статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, а саме умисно порушив встановлений порядок здійснення права власності щодо військового майна, використавши своє службове становище та здійснив викрадення військового майна. На думку комісії були наявні всі підстави для притягнення даного військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Також комісія вказала на те, що в діях військовослужбовця попередньо вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідно до чого відкрито кримінальне провадження за даним фактом.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV (у редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, далі - Статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст. 2 Статуту).
У статті 4 Статуту закріплено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
В силу приписів статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Згідно зі ст. 16 вказаного Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 45 Статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За змістом ст. 68 Статуту на молодших та старших офіцерів може бути накладено дисциплінарне стягнення позбавлення військового звання (п. "ж" цієї статті).
Статтею 83 Статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст. 84 Статуту).
Відповідно до ст. 87 Статуту, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
У пункті 77 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Положення), закріплено, що військовослужбовці можуть бути позбавлені військового звання у зв'язку із засудженням за вчинення злочину, а також у порядку дисциплінарного стягнення. Про позбавлення військовослужбовців військового звання у порядку дисциплінарного стягнення посадові особи, яким надано таке право Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, видають відповідний наказ.
У свою чергу, ОСОБА_1 військового звання позбавлено у порядку дисциплінарного стягнення шляхом прийняття одного із оскаржуваних наказів.
Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по строковій частині) № 165 від 26.06.2014 видно, що з 25 червня 2014 року капітан ОСОБА_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що прибув у відрядження для несення бойового чергування.
Згідно зі ст. 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Такими обов'язками, зокрема, є виконання дій щодо збереження, вивезення чи знищення військового майна та документації з метою недопущення заволодіння ними сторонніми особами.
Відповідно до п.п. 10.22, 10.23 наказу Міністра оборони України №777 від 16.12.2011 "Про затвердження Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України", пальне тривалого зберігання, яке знаходиться в системах ОВТ, лабораторному випробуванню не підлягає, за винятком візуальної перевірки його чистоти (на відсутність механічних домішок і води). Для вилучення механічних домішок і води із баків і систем ОВТ періодично зливається відстій. З ОВТ навчально - бойових (навчальних) і транспортних груп відстій зливається з баків (груп баків), фільтрів та інших місць зливу відстою під час переводу ОВТ на сезонну експлуатацію і проведення технічних обслуговувань. З баків і систем живлення ОВТ короткострокового та довгострокового зберігання відстій зливається з кожного бака (групи баків), фільтрів та інших місць зберігання відстою після заправки пальним під час постановки ОВТ на зберігання і щорічно в період переводу на зимовий режим експлуатації. Зливання відстою проводитися в кількості не менше 3-5 л і обов'язкового до повного вилучення води і механічних домішок із наступною заправкою баків. Пальне, злите з баків і систем ОВТ під час перевірки на відсутність механічних домішок і води, здається на склад пального частини в установленому порядку. Збір некондиційного пального на складі пального військової частини організовується в окремі ємності по марках пального. Після цього проводяться роботи з видалення механічних домішок і води. Рішення на застосування за прямим призначенням даного пального приймає начальник служби пального військової частини після узгодження з заступником командира з озброєння (начальника служби, що відповідає за експлуатацію ОВТ) за результатами контрольного або повного випробування.
У пункті 11.59 наведеної Інструкції з контролю якості пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин та компонентів ракетного палива у Збройних Силах України визначено, що після заправки старший технік (технік) проводить зливання відстою з баків ЛА, якщо це передбачено вимогами інструкції з експлуатації конкретного типу ЛА, перевіряє його на відсутність води та механічних домішок. При відсутності забруднень проводить відбирання проб із баків ЛА у кількості не менше 1 л. Проби опечатуються печатками старшого техніка (техніка) і зберігаються в ІАС до закінчення польотів або чергової заправки баків (групи баків).
За наведених обставин, а також ураховуючи заборону на вивезення з території військової частини матеріальних цінностей, що належать військовій частині, пересування на території військової частини, в тому числі і до складу пального, власного транспорту, суд приходить до висновку, що матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, доведено факт незаконного вивозу позивачем некондиційного відстою палива з території військової частини НОМЕР_2 .
Відтак твердження щодо порушення капітаном ОСОБА_1 вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та доводи про негативне ставлення офіцера до виконання службових обов'язків є обґрунтованими.
Разом з цим, суд ураховує, що вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2015 року, який ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року залишено без змін, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, призначивши покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права протягом 3-х (трьох) років займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків та з позбавленням на підставі ст. 54 КК України військового звання "капітан". Вироком, зокрема, встановлено, що висновком експерта № 165 від 30.09.2014 та фото до нього підтверджено, що рідини в 16 каністрах являються нафтопродуктом, а саме паливом для ракетних двигунів марки "РТ" (ГСТУ 320.00149943.007-97). Також судом указано про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 та кваліфіковано його дії за ч. 2 ст. 410 КК України як вчинення викрадення іншого військового майна військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем.
З огляду на викладене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України генерал - полковника Воробйова Г.П. від 27.08.2014 № 218 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_1 ", поновлення позивача у званні - капітан та, відповідно, задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо тверджень позивача про нібито порушення строків накладення дисциплінарного стягнення, то суд їх до уваги не приймає, оскільки матеріалами справи підтверджено, що службове розслідування по факту затримання військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 13 липня 2014 року при вивозі з адміністративно - господарської території військової частини НОМЕР_2 пального закінчено 30 липня 2014 року. Спірний наказ прийнято 27 серпня 2014 року, тобто з дотриманням місячного строку, визначеного у ст. 87 Статуту.
Стосовно наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал полковника Байдак Ю.А. № 434 від 04.09.2014.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби.
Частиною 6 статті 26 Закону передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку (п. "ж").
Згідно зі п. "в" ч. 8 ст. 26 Закону, під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 9 ст. 26 Закону).
У пункті 229 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008 (у редакції, чинній на день прийняття оспорюваного наказу), закріплено, що за наявності підстав, передбачених частинами шостою і сьомою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового чи судового слідства, якщо до нього не вжито запобіжних заходів у вигляді взяття під варту, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового слідства чи суду.
Як видно із вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2015 року, який ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року залишено без змін, відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою було обрано лише після судового розгляду кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42014170690000015 від 14.07.2014 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 410 ч. 2 КК України, шляхом взяття його під варті із зали суду негайно.
Зазначене свідчить про хибність посилань позивача в позові на те, що наказ № 434 від 04.09.2014 є протиправним, оскільки не міг бути винесений до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні.
При цьому оцінюючи позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу № 434 від 04.09.2014 та поновлення його на займаній посаді суд ураховує, що вказані вимоги є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.08.2014 № 218 підстав для задоволення яких суд не встановив, а тому у задоволенні вимог щодо визнання незаконним і скасування наказу № 434 від 04.09.2014 та поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді з оплатою часу вимушеного прогулу також необхідно відмовити.
Окремо суд відмічає, що відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (зі змінами та доповненнями), особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі та відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" було оголошено та проведено часткову мобілізацію (далі - мобілізація) протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Також проведення часткової мобілізації було оголошено указами Президента України "Про часткову мобілізацію" від 06.05.2014 № 454/2014 та від 21.07.2014 607/2014.
За наведених обставин, суд вважає, що звільнення позивача з військової служби відбулося під час дії особливого періоду, який розпочався в Державі з моменту видання Президентом України першого указу "Про часткову мобілізацію".
Підсумовуючи викладене, суд прийшов переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Керуючись статтями 86, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Є.Ю. Романченко