79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.01.2016р. Справа№ 914/3874/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні, м. Львів
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок», м. Львів
про стягнення заборгованості
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2- представник
від відповідача: не з'явився
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Комунальної 3-ої міської клінічної лікарні, м. Львів до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок», м. Львів, 1773,52грн. інфляційних втрат та 809,30грн. 3% річних за період з 01.08.2015р.по 30.09.15р., 30328,87грн. пені за період з 11.05.15р. по 10.11.15р. за несвоєчасну сплату орендної плати в період з 07.07.11р. по 06.09.11р.
Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач зазначає, що відповідно до п. 1.1. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2001 р. № 0740-В (надалі - Договір) і акту прийому-передачі будівлі від 07.09.2001 р., копії яких додаються до позовної заяви, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” прийняв від Комунальної 3-тьої міської клінічної лікарні в орендне користування терміном на десять років (з 01.05.2001 р. по 01.05.2011 р.) окремо стоячу двоповерхову будівлю колишнього гінекологічного відділення лікарні (літера "Б-2") загальною площею 933,9 кв. м. по вул. Раппопорта, буд. № 6 у м. Львові (надалі - об'єкт оренди). Позивач звертає увагу на те, що у зазначеному Договорі оренди (п. п. 3.3.3. п. п. 3 3.6. п. 3.) сторони погодили, що після закінчення строку його дії відповідач зобов'язується повернути позивачеві об'єкт оренди за актом прийому-передачі у стані, в якому він буде знаходитись на момент припинення договору оренди.
Позивач стверджує, що, у зв'язку з неповерненням об'єкта оренди, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з відповідача орендної плати, заборгованої за період з 07.07.2011 р. до 07.09.2011 р. у розмірі 119702,70 грн. без урахування індексу інфляції та 3% річних. Господарський суд Львівської області рішенням від 11.03.2015 р., яке залишено без змін постановою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 18.05.2015 р., копії яких додаються до позовної заяви, позовні вимоги задоволив повністю, стягнув з відповідача на користь позивача 119702,70 грн. орендної плати та 2394,04 грн. судового збору. На час розгляду справи судове рішення відповідачем не виконано. Враховуючи дані обставини, позивач просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою суду від 11.11.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.12.2015р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, розгляд справи ухвалами суду від 09.12.2015р. та 14.12.15р. відкладався.
В судове засідання 05.01.2016р. повноважний представник позивача явку забезпечив, подав заяву вх. №29/16 від 05.01.16р. про зменшення розміру позовної вимоги, щодо стягнення пені та просить суд стягнути пеню в розмірі 15 164,43грн., позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовної вимоги.
Дана заява вх. №29/16 від 05.01.16р. прийнята судом та позовні вимоги розглядаються із врахуванням вимог зазначених у даній заяві.
14.12.15р. в канцелярію суду поступив відзив (вх..№54170/15) у якому відповідач заперечив позовні вимоги, щодо стягнення пені враховуючи те, що рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 року у справі № 5015/2286/12 визнано право спільної часткової власності ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” на приміщення в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2 та визнано за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” право власності на частку в розмірі 77/100 приміщень в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2 Відповідач стверджує, що відповідно до вимог ст. 291 ГК України, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припинився. Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 778, 358, 361 ЦК України співвласники при праві спільної часткової власності наділяються правами володіння, користування та розпорядження майном. Кожен співвласник наділений правом самостійного розпорядження часткою у праві спільної часткової власності і здійснює свої права на засадах загальної згоди. У зв'язку із даними обставинами просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 05.01.16р. не забезпечив. В канцелярію суду 05.01.16р. від відповідача поступило клопотання вх. №483/16 в якому представник відповідача просить відкласти розгляд справи у зв'язку із хворобою головного бухгалтера.
Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання та відкладення розгляду справи.
Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Судом розглянуто заявлене клопотання №483/16 від 05.01.16р. про відкладення розгляду справи та відмовлено у його задоволенні враховуючи таке. Ухвалами суду від 09.12.15р. та від 14.12.15р., розгляд справи відкладався, у зв'язку із чим сторонам надано достатні можливості для подання доказів. У поданому клопотанні представником відповідача не наведено жодних поважних причин неможливості розгляду даного спору, хвороба бухгалтера не є тією поважною причиною з-за якої неможливий розгляд спору по суті.
З врахуванням того, що відповідачем не наведено жодних поважних причин які б унеможливили подання/надіслання на адресу суду доказів, унеможливили б забезпечення явки повноважного представника у судове засідання, враховуючи те, що судом було двічі відкладено розгляд справи, та зважаючи на те, що задоволення чергового клопотання призводить до затягування судового процесу та зловживання відповідачем своїми правами в процесі, суд прийшов до висновку про відхилення заявленого клопотання.
За умовами ст. 22 ГПК України , сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Згідно із умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України.
Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,
01.05.2001 року між Комунальною 3-ю міською клінічною лікарнею (орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 0740-В, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в орендне користування окремо стоячу будівлю бувшого гінекологічного відділення лікарні за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 6, загальною площею 962,1 м. кв., з них підвал - 157,7 кв.м., 1-й поверх - 442.3 кв.м., 2-й поверх - 389,6 кв.м. (згідно поверхневого плану, що є невід'ємною частиною договору) для використання у господарській діяльності під складські приміщення.
Відповідно до п. 1.1. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2001 №0740-В і акту прийому - передачі будівлі від 07.09.2001 відповідач прийняв від позивача в орендне користування нежитлові приміщення на десять років загальною площею 962,1 кв.м. по вул. Раппопорта, 6 у м. Львові (надалі - об'єкт оренди) для використання у господарській діяльності під складські приміщення.
Відповідно до п. 2.1 договору приміщення, вказані в п. 1 договору, надаються орендарю в орендне користування на умовах цього договору терміном на 10 років з 01.05.2001 року по 01.05.2011 року.
Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата розраховується згідно постанови КМУ від 19.01.2000 року № 75.
Підпунктом 3.3.6 п. 3.3 сторони погодили, що після закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язується повернути Орендодавцю об'єкт оренди за актом прийому-передачі у стані, в якому він буде знаходитись на момент припинення договору оренди.
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.08.2012 року у справі № 5015/2286/12 визнано право спільної часткової власності ОСОБА_3 міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” на приміщення в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2 та визнано за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” право власності на частку в розмірі 77/100 приміщень в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 6 загальною площею - 933,9 м2
Рішення набрало законної сили 10.04.2013 року згідно постанови Вищого господарського суду України у справі № 5015/2286/12.
У зв'язку з неповерненням об'єкта оренди, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з відповідача орендної плати, заборгованої за період з 07.07.2011 р. до 07.09.2011 р. у розмірі 119702,70 грн. без урахування індексу інфляції та 3% річних.
11.03.2015 року господарським судом Львівської області винесено рішення у справі № 914/2366/14 за позовом Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні, м. Львів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок”, м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 міської ради, м. Львів про стягнення 119702,70 грн., відповідно до якого позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто із відповідача на користь позивача 119 702,70 грн. орендної плати та 2394,0 грн. судового збору.
Постановою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 18.05.15р. рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2015 року у справі № 914/2366/14 залишено без змін.
Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, факт заборгованості ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (79007, м. Львів, вул. Базарна, 11, ідентифікаційний код 25228715) на користь Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні (79016, м.Львів, вул. Раппопорта, 8, ідентифікаційний код 01996645) 119702,70 грн. орендної плати згідно Договору не потребує повторного доведення.
На час подання позову у даній справі судове рішення відповідачем не виконано.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, (Постанова Верховного суду України від 4 липня 2011 року, ОСОБА_4 ВГСУ від 24.11.2011 р. N 01-06/1642/2011).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. За таких обставин, перевіривши розрахунки, здійснені позивачем, позовні вимоги про стягнення за період з 01.08.2015р.по 30.09.15р. з відповідача 1773,52грн. інфляційних втрат та 809,30грн. 3% річних є підставними та такими, що підлягають до задоволення .
Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати за період 07.07.11р. по 06.09.11р. на підставі договору оренди № 0740-В від 01.05.2001р. яка нарахована за період з 11.05.15р. по 10.11.15р. належить зазначити таке.
Статтею 611 ЦК України та статтею 230 ГК України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.
Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Як вбачається із умов договору п.3.3.3 договору передбачено, що орендар зобов'язується регулярно, один раз на місяць не пізніше 10 числа наступного місяця сплачувати орендну плату, комунальні послуги, ПДВ, податок на землю згідно виставлених рахунків. Із змісту зазначеного пункту договору (п.3.3.3) випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо плати орендних платежів встановлюється, щодо кожного місяця окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу, щодо кожного періоду в якому належало провести платіж.
За умовами п.4.3 договору оренди за порушення термінів оплати з оренди будівлі орендар виплачує орендодавцю пеню в порядку та розмірі встановленому чинним законодавством України.
Як вбачається із умов даного пункту (п.4.3) договору сторони не погодили ні розміру пені ні іншого ніж зазначений у ч.6 ст.232 ГК України порядку нарахування пені. Тому враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасну плату орендної плати за періоди з 07.07.11р. по 06.09.11р., на підставі договору оренди № 0740-В від 01.05.2001р. яка нарахована за період з 11.05.15р. по 10.11.15р. заявлені безпідставно, тому задоволенню не підлягають. Дана позиція суду узгоджується із правовою позицією викладеною у Постановах Верховного суду від 11.12.13р у справі 10/065-11 та від 15.04.15р. у справі №910/6379/14.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Краківський ринок” (79007, м. Львів, вул. Базарна, 11, ідентифікаційний код 25228715) на користь Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні (79016, м. Львів, вул. Раппопорта, 8, ідентифікаційний код 01996645) 1773,52грн. інфляційних втрат та 809,30грн. 3%річних, 95,59грн. судового збору. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Суддя Іванчук С.В.
Повне рішення складено 05.01.2016р..