"02" грудня 2015 р. справа № 804/4899/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
за участю:
представника позивача Хачікян М.П.,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі №804/4899/15
за позовом Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
до ОСОБА_3
про стягнення заборгованості, -
встановив:
У квітні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави кошти в рахунок погашення орендної плати за землю в розмірі 6 004,00 грн. за 2014 рік.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що вимога позивача є правомірною.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи; зазначає, що з 02.12.2014 року, домоволодіння, яке знаходиться на орендованій земельній ділянці відчужено, він не є землекористувачем зазначеної земельної ділянки. Також вказував, що суд при постановленні рішення виходив з того, що є декларація по сплаті за землю №5931-15 від 27.06.2014 року і відповідач має заборгованість перед бюджетом по орендній платі з фізичних осіб, що виникла в результаті часткової несплати узгоджених податкових зобов'язань, однак зазначеної декларації не існує, тому висновок про узгодженість податкового зобов'язання є передчасним. Крім того, позивач був повідомлений про адресу за якою зареєстрований відповідач, але вказав суду адресу, де знаходилася орендована земельна ділянка, тому відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи. А отримавши податкове повідомлення-рішення №5931-15 від 27.06.2014 року, звернувся до позивача з запитами про надання роз'яснень та оскаржив його в судовому порядку. Просив скасувати постанову суду і в позові відмовити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив визнати постанову суду першої інстанції нечинною та закрити провадження у справі.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у сумі 6004,00 грн. по орендній платі з фізичних осіб, що виник в результаті часткової несплати узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати з фізичних осіб, відповідно до поданої декларації по платі за землю № 5931-15 від 27 червня 2014 року.
Позивачем сформовано податкову вимогу від 17 жовтня 2014 року № 6242-25 та надіслано позивачу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що зазначені дії відповідача узгоджуються з вимогами розділу ХІІІ Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
З 01.01.2011 року Закон України "Про плату за землю" втратив чинність та набув чинності Податковий кодекс України.
Відповідно до ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є:
- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
- земельні частки (паї), які перебувають у власності.(ст.270 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За правилами п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік
Згідно п. 95.1 та 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
У абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не надав до суду підтвердження належної сплати своїх податкових зобов'язань з земельного податку за період 2014 року.
Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі №804/7290/15 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 27.06.2014 року №5931-15 в частині суми податкового зобов'язання за платежем - орендна плата з фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 88 грн.
Також, апеляційним судом в указаній справі встановлено відчуження позивачем домоволодіння, розташованого на земельній ділянці у другій половині 2014 року. Однак, доказів повідомлення податкового органу про перехід права власності на земельну ділянку, як того вимагає п.286.5 ст.286 ПК України, позивачем суду не надано, тому у відповідача не виник обов'язок нараховувати орендну плату новому власнику.
Крім того, відповідачем вже сплачено 88 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2014 року №5931-15 в іншій частині відмовлено.
Колегія суддів зазначає, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 27.06.2014 року №5931-15 за висновком суду є законним, то і стягнення коштів в рахунок погашення орендної плати за землю в розмірі 6 004,00 грн. за 2014 рік є правомірним.
Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки в ході судового розгляду справи були цілком спростовані.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі №804/4899/15 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: Л.П. Туркіна