04.01.2016 Справа № 907/1130/15
За позовом Державного підприємства Радгосп-завод «Мужіївський» с.Мужієво, Берегівського району
До відповідача ОСОБА_1 районна рада м.Берегово
За участі 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору:
Міністерство аграрної політики та продовольства м.Київ
За участі 3-ї особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору:
ТОВ «Берегово» с.Мужієво, Берегівського району
Про визнання незаконним та скасування Рішення ОСОБА_1 районної ради від 21.05.1993р. «Про відміну рішення 15 сесії районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. «Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна» в частині п.3 Додатку №1 до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу «Мужіївський» (код ЄДРПУО 04412240) до комунальної власності району (місцева промисловість)
Головуючий Суддя Йосипчук О. С.
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_3 - ліквідатор
Від відповідача - ОСОБА_4 - представник
Від 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: представник не з'явився
Від 3-ї особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 - керівник, ОСОБА_6 - адвокат
СУТЬ СПОРУ: позивачем заявлено позов про визнання незаконним та скасування Рішення 16 сесії 21 скликання ОСОБА_1 районної ради від 21.05.1993р. «Про відміну рішення 14 сесії 21 скликання районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. «Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна» в частині п.3 Додатку №1 до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу «Мужіївський» (код ЄДРПУО 04412240) до комунальної власності району (місцева промисловість).
Обгрунтовуючи власні вимоги, позивач посилається на те, що приєднання ДП «Мужіївський» до комунальної власності Берегівського району, згідно Рішення ОСОБА_1 районної ради від 21.05.1993р. «Про відміну рішення 15 сесії районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. «Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна», відбулося без погодження із власником в особі Міністерства аграрної політики України, що є порушенням Постанови КМ України №311 від 05.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» та кореспондуючою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 28.04.1980р., які у сукупності регламентують весь процес розподілу державного майна.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема посилається на законність переведення спірного майна у комунальну власність Берегівського району без узгодження із профільним міністерством з огляду на правила Постанови КМ України від 13.10.1992р. №577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальною власності областей та м.Севастополя» та Розпорядження представника Президента України в Закарпатській області №488 від 02.12.1992р.
Міністерство аграрної політики та продовольства України, залучене до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог, Листом від 18.12.2015р. №31-4/1205 підтримало позиції позивача та заявило про незаконність оскаржуваного акту, оскільки його винесено з порушенням унормованої процедури розмежування.
У свою чергу, ТОВ «Берегово», залучене до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору, проти позову заперечило з підстав, що тотожні обставинам заперечення відповідача та заявило суду клопотання про застосування наслідків сплину позовної давності, водночас не визнаючи факту протиправності оскаржуваного акту та не обґрунтовуючи моменти розпочатку та закінчення перебігу строку позовної давності - обов'язкових, для застосування ст.267 ЦК України, чинників.
Заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,
Суд констатує наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, Рішенням 14 сесії 21 скликання ОСОБА_1 районної ради від 10.11.1992р. вирішено затвердити перелік підприємств, установ та організацій майно яких, згідно з Постановою КМ України від 05.11.1991р. №311, передано в комунальну власність. Пунктом 2 цього рішення вирішено рахувати в комунальній власності району підприємства, установи та організації, згідно з Додатком №2 в складі якого розміщено і спірний Радгосп-завод «Мужіївський».
Надалі, 21.05.1993р., на 16 сесії 21 скликання ОСОБА_1 районної ради було прийнято оспорюване рішення, яким відмінено Рішення 14 сесії 21 скликання ОСОБА_1 районної ради від 10.11.1992р. та затверджено новий перелік об'єктів комунальної власності району (Додаток 1), включаючи і спірний радгосп-завод «Мужіївський», який віднесено до місцевої промисловості.
Наведене вище рішення відповідача нормативно обґрунтоване змінами в законодавстві (без уточнення змін) та із урахуванням Рішення 11 сесії обласної ОСОБА_2 народних депутатів «Про комунальну власність області та програму її приватизації» від 23.12.1992р., а також із урахуванням Законів України «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), які не регламентують процедуру розмежування державної власності на державну та комунальну (ст.1 Закону України «Про приватизацію державного майна» та преамбула Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)»).
Позивач стверджує, що перебуваючи в регістрах державного майна у господарському віданні Міністерства аграрної політики та продовольства України (яке є правонаступником Міністерства аграрної політики України згідно Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010), компетентним органом було прийнято рішення припинення шляхом ліквідації діяльність радгосп-заводу «Мужіївський (код ЄДРПОУ 00412240, що знаходиться в Закарпатській області, Берегівському районі, с.Мужієво, вул..Леніна, 109 (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства №239 від 27.04.2012р.).
Внаслідок проведення ліквідаційних дій було з'ясовано, що активи ДП «Радгосп-заводу «Мужіївський» на підставі оскаржуваного рішення прийнято до комунальної власності Берегівського району і проведено ряд юридично-значимих дій направлених на зміну їх власника.
Таким, виник спір, оскільки на підставі оскаржуваного позивачем рішення було допущене протиправне розпорядження майном державного підприємства, що перебуває у державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики та продовольства.
Поряд з цим, судовим розглядом справи встановлено, що радгосп-завод «Мужіївський», як цілісний майновий комплекс (сукупні валові активи), засновано на державній власності і підпорядковано Міністерству аграрної політики України.
Надалі, 21.05.1993р., на 16 сесії 21 скликання ОСОБА_1 районної ради відповідачем було прийнято рішення, яким було затверджено перелік об'єктів комунальної власності району (Додаток 1), включаючи і спірний радгосп-завод «Мужіївський», який віднесено до місцевої промисловості. Таким чином, спірне ДП радгосп-завод «Мужіївський» було прийнято до комунальної власності Берегівського району з посиланням на законодавство про приватизацію та на рішення 11 сесії Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992р. «Про комунальну власність області та програму її приватизації».
Водночас, п.3 Постанови КМ України №311 від 05.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» передбачено механізм передачі державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном до складу комунальної власності а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої, згідно з яким передача здійснюється безоплатно, в порядку передбаченому ОСОБА_2 ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. №285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків та споруд».
Підпунктом «а» п.2 ОСОБА_2 Міністрів України УРСР від 28ю04ю1980р. унормовано принцип,згідно з яким передача державних підприємств одним державним органам іншим державним органам провадиться зокрема з республіканського підпорядкування у місцеве підпорядкування за пропозиціями виконавчих комітетів обласних ОСОБА_2 народних депутатів, погодженим з відповідним міністерством, державним комітетом і відомством, а також Держпланом УРСР і Міністерством фінансів УРСР.
Доказів погодження Міністерством аграрної промисловості України передачу/прийняття ДП радгосп-завод «Мужіївський» до комунальної власності Берегівського району матеріали справи не містять, відсутність такого погодження не спростовано сторонами та учасниками спору і упродовж судового розгляду спору.
Зважаючи на вище приведене, суд критично відноситься до заперечень відповідача, які ґрунтуються на дії Постанови КМ України від 13.10.1992р. №577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності областей та м.Севастополь» та Розпорядження представника президента України у Закарпатській області від 02.12.1992р. №448 «Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування».
Як вбачається зі змісту самого Розпорядження представника президента України у Закарпатській області від 02.12.1992р. №448 «Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування» його було винесено на підставі як на підставі Постанови КМ України від 13.10.1992р. №577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності областей та м.Севастополь» так і на підставі Постанови КМ України №311 від 05.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» у сукупності, та із урахуванням правил обох цих актів.
При цьому, Постанова КМ України від 13.10.1992р. №577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності областей та м.Севастополь» носить похідний характер і прийнята у зв'язку із прийняттям пропозиції обласних і Севастопольської міської державних адміністрацій, погоджені з Фондом державного майна та Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва, про передачу до комунальної власності областей та м. Севастополя майна, яке перебуває у загальнодержавній власності та зобов'язує профільні міністерства проведення передачі цього майна, в той час, як Постанова КМ України №311 від 05.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» прийнята відповідно до постанов Верховної ОСОБА_2 УРСР від 8 грудня 1990 р. "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві ОСОБА_2 народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26 березня 1991 р. "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" та приписує передачу державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснювати безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою ОСОБА_2 Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. N 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.
Таким чином, Постанова КМ України від 13.10.1992р. №577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності областей та м.Севастополь» не спростовує і не скасовує механізми розмежування державного майна на загальнодержавне та комунальне, які прописані Постановою КМ України №311 від 05.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», згідно з якою прийняття державного майна у комунальну власність є наслідком фактичної передачі цього майна профільним підприємством(погодження), а не навпаки; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України (ст.19 Конституції України). Саме тому, акти (у тому числі і нормативні) залишаються поза увагою суду при вирішенні спору по суті (ст.4 ГПК України).
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач порушив причино-наслідковий зв'язок, який закладено в основу розмежування державної власності і цим самим порушив права та охоронювані законом інтереси ДП радгосп-завод «Мужіївський», як власника державних активів та Міністерства аграрної політики і продовольства, як державного органу, у віданні якого ці активи знаходяться.
Надаючи пояснення з приводу предмета спору, ТОВ «Берегово», як третя особа на стороні відповідача, заявив суду клопотання про застосування наслідків сплину позовної давності. Як встановлено у ході судового розгляду справи, ТОВ «Берегово» було створено за рахунок майна ДП радгосп-завод «Мужіївський», який в 1996 році це майно передав до статутного фонду ТОВ «Берегово». Цим і обгрунтовані клопотання цього товариства про залучення його до участі у справі в якості третьої особи та про застосування наслідків сплину позовної давності. Поряд з цим, обгрунтованих пояснень про те, який економічний ефект мали на меті і досягли засновники товариства, позбавляючи державне підприємство його активів, ТОВ «Берегово» не навів, як і не навів відомостей про розмір дивідендів, які сплатило товариство державному підприємству, використовуючи державне майно у власній господарській діяльності безоплатно.
Водночас, відповідно до п.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яким ТОВ «Берегово» не являється ні по суті спору, на процесуально, відповідно ст.ст.18,21,27 ГПК України. За таких обставин, клопотання ТОВ «Берегово» про застосування наслідків сплину позовної давності залишені поза увагою суду.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати незаконним та скасувати Рішення 16 сесії 21 скликання ОСОБА_1 районної ради від 21.05.1993р. «Про відміну рішення 15 сесії районної ОСОБА_2 народних депутатів від 10.11.1992р. «Про передачу із загальнодержавної і обласної комунальної власності в комунальну власність району підприємств, організацій і установ, їх підрозділів та інших об'єктів в комунальну власність району, затвердження об'єктів комунальної власності району та створення фонду комунального майна» в частині п.3 Додатку №1 до означеного рішення, щодо віднесення радгосп-заводу «Мужіївський» (код ЄДРПУО 04412240) до комунальної власності району (місцева промисловість).
3.Стягнути з ОСОБА_1 районної ради (м.Берегово, вул..Мукачівська, 6 код 22094295) на користь Державного підприємства радгосп-завод «Мужіївський» (Берегівський район, с.Мужієво, вул..Леніна, 109 код 00412240) суму 1218 грн. витрат на сплату судового збору.
Наказ видати.
Повний текст рішення складено 05.01.2016р.
Суддя Йосипчук О. С.