Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "22" вересня 2015 р. Справа № 906/1206/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
за участю представника позивача: ОСОБА_1- дов. б/н від 22.01.2015р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак"
про стягнення 15117,95 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 15117,95грн. заборгованості, з яких: 15000,00 грн. основний борг, 57,95 грн. 3% річних та 60,00грн. інфляційні.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.09.2015р.
Представник позивача позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 30.07.2015р. не виконав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20).
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на викладене, спір вирішується за наявними в справі документами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
Як зазначає позивач між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" було досягнуто усної домовленості щодо поставки товару, а саме тари (відро біле м/р біла кришка 10л.)
21.01.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" (відповідач) виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (позивач) рахунок на оплату по замовленню № 21 від 23.01.2015р. за поставку відра білого в кількості 550 шт. на загальну суму 15000,00грн.
26.01.2015р. згідно вищезазначеного рахунку, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 15000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5260 (а.с.10).
Відповідач в порушення досягнутої домовленості з позивачем товар, а саме відра в кількості 550 штук на загальну суму 15000,00грн. не поставив.
У зв'язку з тим, що в обумовлений сторонами строк товар відповідачем не був поставлений, позивач 30.03.2015р. та 27.05.2015р. звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 15000,00грн., перерахованих згідно платіжного доручення № 5260 від 26.01.2015р. у зв'язку з невиконанням замовлення (а.с.11,12).
Проте відповідач вимоги претензії не виконав, коштів в сумі 15000,00грн. не повернув, товару не поставив, що стало підставою звернення позивача до суду з метою захисту свого порушеного права.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Так, згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей щодо поставки товару - тари, відповідачем було виставлено рахунок на оплату № 21 від 23.01.2015 на суму 15000 грн. 00 коп. (а.с.9).
На виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем вказаний рахунок було оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 5260 від 26.01.2015 (а.с.10).
При цьому, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Обставина, яка пов'язана із виставленням відповідачем рахунку на оплату та фактом оплати його позивачем, свідчить про укладення між сторонами спору договору у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, матеріалами справи підтверджено факт виконання покупцем (позивачем ) свого зобов'язання щодо оплати товару. Отже, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок щодо поставки останнього.
Проте відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав. Доказів виконання такого обов'язку останнім матеріали справи не містять.
Враховуючи, що попередня оплата позивачем проведена, а товар відповідачем не поставлений, відповідно до положень частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його.
Позивач скористався своїм правом та звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених за платіжним дорученням № 5260 від 26.01.2015р. коштів в сумі 15000,00грн. Вказані вимоги позивача щодо повернення передоплати задоволені відповідачем не були, грошові кошти в сумі 15000,00грн. не повернуто.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару на оплачену позивачем суму, вимоги позивача щодо стягнення 15000,00грн. вартості непоставленого товару є обгрутованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 57,95грн. 3% річних та 60,00грн. інфляційних втрат, то суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.
За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. у справі № 3-90гс14.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 57,95грн. 3% річних та 60,00грн. є необґрунтованими та заявленими без достатньої правової підстави, тому суд відмовляє в цій частині позову.
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 15000,00грн.
В частині стягнення 57,95грн. 3% річних та 60,00грн. інфляційних відмовити.
В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стиль-Пак" (12504, Житомирська область, м.Коростишів, вул. Горького,2, код ЄДРПОУ 37808743)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (48100, Тернопільська область, Теребовлянський р-н, м. Теребовля, вул. Шевченка, буд.171, код ЄДРПОУ 37961273)
15000,00 грн. основного боргу;
- 1812,75грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 28.09.15
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2- відповідачу (рек. з повід.)