04.01.16р. Справа № 904/9223/15
За позовом Державного підприємства "38 відділ інженерно-технічних частин", м.Дніпродзержинськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛЕУСТРІЙ", м.Дніпродзержинськ
про стягнення 99 630,18 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Шевцова В.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Державне підприємство "38 відділ інженерно-технічних частин" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛЕУСТРІЙ" (далі - відповідач) про стягнення 99 630,18 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 19/11/0005 від 25.11.13р., в частині виконання робіт.
Ухвалою господарського суду від 22.10.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 10.12.15р.
Ухвалою господарського суду від 10.12.15р. продовжено строк розгляду спору до 05.01.16р. включно та відкладено розгляд справи на 28.12.15р.
28.12.15р. повноважний представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про залишення позову без розгляду, про що також зазначено в заяві, яку долучено до матеріалів справи.
В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, 28.12.15р. в судовому засіданні оголошено перерву до 04.01.16р.
04.01.16р. повноважні представники сторін у судове засідання не з'явилися. Жодних пояснень або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважні представники сторін повідомлені належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 28.12.15р.
Враховуючи зазначене, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 04.01.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -
25.11.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 19/11/0005 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства послуги по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - послуги) за адресою: м.Дніпродзержинськ, пр-т Аношкіна, а позивач - прийняти та оплатити виконані послуги.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що технічні, економічні та інші вимоги щодо проекту надані в завданні на виконання послуг.
За приписами п. 2.1. Договору загальна вартість послуг по цьому договору складає 99630,18грн. без ПДВ. Загальна вартість послуг визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни на виконання послуг.
Порядок сплати визначений у п. 2.2. Договору, сплата проводиться після підписання акта виконаних послуг.
Згідно з п. 3.1. Договору прийом виконаних послуг по цьому договору оформлюється актом прийому-передачі послуг (далі - акт).
У разі відмови від підписання акту позивач складає упродовж 3-х днів з моменту отримання акту мотивований протокол розбіжностей (п. 3.2. Договору).
Як зазначено у п. 4.1. Договору, початок виконання послуг з 25.11.13р., закінчення виконання послуг - 27.11.13р.
Відповідач має право виконати послуги достроково. Оплата в цьому випадку проводиться в узгоджений сторонами термін (п. 4.2. Договору).
У п. 5.1. Договору зазначено про те, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства і цього договору.
Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п. 5.3. Договору).
Положеннями п. 9.1. Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань.
Як зазначає позивач, останній перерахував на рахунок відповідача узгоджену протоколом ціну вартості робіт у розмірі 99 630,18 грн., що підтверджує платіжне доручення № 592 від 27.11.13р.
Відповідач в Акті здачі - приймання робіт вказав документи, які передаються, а саме: технічна документація, яка позивачем передана відповідачу на доопрацювання та приведення її до вимог чинного законодавства, та магнітних файлах у форматі ХМL, зміст яких формується на основі відомостей, що містяться на паперових документах, які відсутні.
Позивач зауважує, що технічна документація для розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розміщення огорож периметру об'єкта по проспекту Аношкіна надана з порушеннями вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій», наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 02.11.09р. № 573 «Про затвердження вимог до структури, змісту та формату оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному Державного вигляді». Позивач направив технічну документацію на доопрацювання, а відповідач прийняв без заперечень вказані документи чим погодився з вчиненими ним порушеннями, а саме з неналежним виконанням Договору.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (від 30.12.13р. № 1498, від 17.02.15р. № 143, 10.04.15р. № 314) щодо доопрацювання технічної документації, чим підтверджено неналежне виконання своїх зобов'язань (робіт) з боку відповідача відповідно до умов Договору та законодавства України.
Вказаний факт порушень з боку відповідача, як зазначає позивач, підтверджено також перевіркою Дніпродзержинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією (акт позапланової перевірки від 07.08.15р. № 830-21/10, довідка зустрічної перевірки від 30.07.15 р. № 830-21/69з), які призначені за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 42015040160000011 від 05.03.15р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
В порядку досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію про виконання грошових зобов'язань від 25.08.15р. № 654, у якій просив до 10.09.15р. перерахувати кошти в сумі 99 630,18 грн. за оплачену роботу, яка фактично не виконана, проте ані коштів, ані жодної відповіді на дану претензію позивач не отримав, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 99 630,18 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як вказує відповідач, відповідно до умов п. 4.1. Договору закінчення строку виконання робіт - 27.11.13р. Саме в цей день позивачеві технічна документація була передана, про що свідчить підписаний сторонами Договору акт здачі-прийняття робіт від 27.11.13р. Таким чином, відповідач зробив все можливе для виконання умов Договору в межах тих вихідних даних, що надавалися позивачем та претензій щодо цього факту з боку позивача не існувало.
Згодом в зв'язку з прийняттям Дніпродзержинською міською радою рішення № 967-44/VІ від 27.12.13р. позивач повторно звернувся до відповідача з проханням доопрацювати технічну документацію. Отже, як зазначає відповідач, сам позивач погодився, що технічна документація була виконана вірно, проте з огляду на дію рішення органу місцевого самоврядування її слід доопрацювати.
В зв'язку з тим, що на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради № 967-44/VІ від 27.12.13р. для відведення території, розташованої під замкнутим периметром огорожі Придніпровського проммайданчика колишнього уранового виробництва виробничого об'єднання «Придніпровський хімічний завод» землекористувачам-суміжникам слід було погодити вилучення вказаних земельних ділянок, подібне вилучення на підставі п. 5.6. Договору проводилось позивачем. Після того, як погодження було надано, відповідач на підставі п.п. 5.4., 9.7. Договору видав позивачеві доопрацьовану технічну документацію, що підтверджується листом № 03/07-2 від 03.07.15р. Таким чином, відповідачем попри всі проблеми зі зміною чинного законодавства щодо відведення земельних ділянок (зміни до порядку формування XML-файлів та ст. 79-1 Земельного кодексу України) та затягування позивачем строків узгодження меж землевідведення надавав технічну документацію в необхідних межах.
Відповідач зауважує, що згідно з п. 3.2. Договору в разі незгоди позивача з результатами виконаних робіт, він мав право надати мотивований протокол розбіжностей до акту прийому-передачі робіт, що ним не було здійснено. Більш того, в зв'язку зі зміною вихідної документації, строків її виконання та обсягів виконання робіт, відповідач направляв позивачеві відповідну додаткову угоду разом з супровідним листом № 07/08-1 від 07.08.15р. Таким чином, затримки в узгодженні технічної документації існували поза діяльністю відповідача.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 891 та на ст. 888 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає про те, що позивач сам двічі просив зробити доопрацьовану технічну документацію з врахуванням нових норм і вимог законодавства та органів місцевого самоврядування, а також надав новий дозвіл на розробку без вказівки площі земельної ділянки. Таким чином, відповідач діяв обґрунтовано та вірно в межах виконання своїх договірних обов'язків.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд не прийняв їх як належні докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали акт приймання - передачі документації від 27.11.13р., який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками обох сторін, згідно якого відповідач передав, а позивач без будь-яких зауважень прийняв у повному обсязі технічну документацію із розробки проекту землеустрою (а.с.59).
Платіжним дорученням № 592 від 27.11.13р. позивачем перераховано відповідачу вартість виконаних робіт у розмірі 99 630,18 грн. (а.с.14).
Позивач не надав суду мотивований протокол розбіжностей щодо виконаних робіт, який передбачений умовами п. 3.2. Договору. Таким чином суд вважає, що станом на день здачі-прийняття робіт (27.11.13р.) позивач не мав жодних зауважень або претензій до відповідача стосовно виконаної роботи по вищевказаному Договору. Тобто відповідачем було належним чином оформлено технічну документацію, яку позивач прийняв без будь-яких заперечень.
Листом № 1498 від 30.12.13р. (а.с.15) позивач повернув відповідачу технічну документацію для доопрацювання відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради №967-44/VI від 27.12.13р. Таким чином суд вважає, що у зв'язку зі прийнятим Дніпродзержинською міською радою рішенням позивач звернувся до відповідача з проханням доопрацювати технічну документацію. Тобто доопрацювання необхідно було у зв'язку з прийнятими змінами, а не у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх обов'язків.
Листами за № 143 від 17.02.15р. (а.с.16) та за № 314 від 10.04.15р. (а.с.17) позивач просив відповідача повідомити про стадію доопрацювання технічної документації по землевідведенню.
У відповіді на лист за № 314 від 10.04.15р. відповідач зазначив, що листом від 23.02.15р. за № 23.02.2015р. було ініційовано проведення наради з метою подальшого вирішення питання оформлення документів на землекористування під огорожі хвостосховищ відходів переробки уранових руд колишнього ВО "ПХЗ" "Центральний яр", "Західне, "Південно-східне", "Дніпровське". Нарада за участю представника позивача під головуванням заступника міського голови ОСОБА_1 відбулась 27.03.15р., у ході проведення якої було визначено основні етапи проведення робіт із розробки документації із землеустрою та визначено необхідний перелік документів, який потрібно надати для поновлення роботи із розробки технічної документації із землеустрою. Крім того, у листі відповідач зазначив, що у зв'язку із ненаданням позивачем всієї необхідної документації, роботи із розробки документації були призупинені (а.с.60).
Разом з тим, відповідач направив позивачу для погодження проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (лист № 03/07-2 від 03.07.15р.), які позивач не повернув (а.с.61).
28.08.15р. позивач направив відповідачу претензію за № 654 від 25.08.15р. (а.с.32), в якій просив перерахувати кошти у сумі 99 630,18 грн. до 10.09.15р.
Господарський суд звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи наявний протокол наради з приводу оформлення проектів землеустрою, розробник ТОВ "Землеустрій", замовник ДП "38 ВІТЧ", від 15.12.15р. (а.с.70), за результатами якої вирішено рекомендувати позивачу надати пояснення щодо ухилення від погодження меж земельних ділянок та матеріалів проектів землеустрою, виконати зобов'язання щодо підписання проектів землеустрою та погодження меж земельних ділянок суміжними землекористувачами, розроблених відповідачем на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 28.08.15р. № 1362-65/VI, або надати мотивовану відповідь у разі відмови у їх погодженні.
З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи те, що позивачем, станом на час розгляду спору, не узгоджені межі земельної ділянки, позовні вимоги є недоведеними, а відтак задоволенню не підлягають.
При цьому господарський суд вважає безпідставним посилання позивача на Акт позапланової ревізії Державної фінансової інспекції № 830-21/10 від 07.08.15р., як на беззаперечний доказ, оскільки встановлені органами державної контрольно-ревізійної служби при проведенні контрольних заходів факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України, тобто сам лише акт перевірки не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення та не звільняє сторону від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.
Крім того, Акт позапланової ревізії від 07.08.15р. складений Головним державним фінансовим інспектором Дніпродзержинської ОДФІ, який не є експертом або фахівцем у галузі розроблення проектів землеустрою (технічної документації).
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що виявлення державною фінансовою інспекцією порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно із п. 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.06р. №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Статтею 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 15.12.15р. по справі №910/14898/15 та від 02.12.15р. по справі № 910/5793/15-г та у постанові Верховного Суду України від 22.01.13р. по справі №5006/18/13/2012.
Клопотання позивача про залишення позову без розгляду відхиляється судом з огляду на те, що положеннями статті 81 ГПК України не передбачено залишення позову без розгляду з підстав, наведених позивачем у заяві, а в матеріалах справи наявні усі необхідні докази для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.
Клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дніпродзержинської об'єднаної державної інспекції ДФІ в Дніпропетровській області відхиляється судом з огляду на те, що виходячи з практики розгляду подібних спорів вбачається, що вказана особа надає пояснення посилаючись лише на Акт позапланової перевірки, жодних додаткових доказів які б мали суттєве значення для розгляду спору суду не надаються.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 837, 843, 846, 853, 854, 857, 858 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 32-34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 05.01.16 р.
Суддя ОСОБА_2