справа № 815/7234/15
31 грудня 2015 року місто Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стеценко О.О., вивчивши адміністративний позов Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся Одеський міський центр зайнятості (далі - ОМЦЗ) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по виплаченій їй допомозі по безробіттю в розмірі 2389,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що спеціалістами ОМЦЗ було виявлено, що під час перебування на обліку як безробітний та отримання допомоги по безробіттю відповідач працював на ТОВ «Атом фільм студія», чим, в свою чергу, порушив вимоги ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон №1533). Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року (далі - Порядок №307), передбачено: якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. 21.09.2015 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію щодо повернення коштів в розмірі 2389,51 грн., проте, кошти відповідачем не сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в розмірі 2389,51 грн.
Згідно п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 КАС України; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
Вивчивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суддя встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження за вказаним адміністративним позовом з огляду на те, що вказаний спір є приватно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем ? орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
Відповідно до статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Правовий аналіз пунктів 1?4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.
Логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС України дозволяє дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.
За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.
Як вбачається з тексту адміністративного позову, позов заявлений про стягнення грошових коштів, що стали власністю ОСОБА_1, а відтак не підпадає під дію п. 4 ч. 4 с. 50 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у висновках мотивувальних частин постанов Верховного Суду України від 22.09.2015 року по справах № 21-2209а15 та № 21-1884а15.
За таких обставин суддя приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в межах адміністративного судочинства та як наслідок про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 17, 105-107, 109 КАС України, суддя,-
У відкритті провадження по справі за адміністративним Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Роз'яснити позивачеві право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали разом із позовною заявою та всіма додатками до неї надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Стеценко О.О.