Справа № 743/835/15-к
Провадження №1-кп/743/4/16
05 січня 2016 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
з участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
представника потерпілої-юридичної особи ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
адвоката ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки кримінальне провадження № 42014270220000021, про обвинувачення
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області, з базовою вищою освітою, одруженого, пенсіонера, не військовозобов”язаного, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , інваліда війни ІІ групи, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.125 КК України;
21.10.2014 року близько 11 години, поза адміністративними межами населеного пункту, неподалік від домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_12 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_8 декілька ударів дерев”яною палицею в область руки і тулуба, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров”я.
Крім того, ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що 07.07.2006 року рішенням Неданчицької сільської ради було засноване КП “Дніпро” на базі комунальної власності територіальної громади села Неданчичі.
Відповідно до статуту КП, затвердженого рішенням ІІ сесії V скликання Неданчицької сільської ради від 07.07.2006 року, зареєстрованого Державним реєстратором Ріпкинської районної державної адміністрації за № 105510200000000279, основною метою діяльності КП, є надання допомоги та посередницьких послуг селянам, фермерам та іншим сільгоспвиробникам і переробним підприємствам сільськогосподарської продукції.
18.10.2006 року ОСОБА_12 , рішенням Неданчицької сільської ради ІV сесії V скликання призначено на посаду директора КП "Дніпро". У зв'язку з цим, у той же день між головою Неданчицької сільської ради ОСОБА_9 та ОСОБА_13 укладено контракт, строком дії з 18.10.2006 року по 17.09.2011 року, проте 31.05.2010 року рішенням ХХХХ сесії V скликання строк дії контракту продовжено безстроково.
Згідно рішення ХVІІ сесії V скликання Неданчицької сільської ради від 10.06.2008 року "Про визнання права власності на безгосподарне майно та передачу його до КП "Дніпро", комунальним підприємством здійснено реалізацію піску в 2008 році на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2008 року, укладеного з ПП "Поліський вепр", у кількості 1 393 053,56 т. по ціні 0,10 грн. за тону, на загальну суму 139305,35 грн.
За кошти отримані від реалізації піску підприємством були придбані в 2009 році основні засоби, на загальну суму 51600 грн., а саме:
- згідно платіжного доручення № 112 від 09.11.2009 року перераховано ФОП ОСОБА_14 за фрезу 125, в сумі 6900,00 грн.
- згідно платіжного доручення № 120 від 06.11.2009 року перераховано ФОП ОСОБА_14 за міні-трактор БР-244, плуг 3-х корпусний, відповідно в сумі 42300,00 грн., та 2400,00 грн., на загальну суму 44700,00 грн.).
Решта коштів використана на виплату заробітної плати директору і головному бухгалтеру КП "Дніпро", відрахування до фондів та сплату податків.
Крім того, 25.05.2011 року за готівку, відповідно видаткової накладної № РН-0000548 від 25.05.2011 року, було придбано косарку роторну 1,35 м., вартістю 8600,00 грн.
Після придбання, вищевказана сільськогосподарська техніка перебувала на зберіганні та використовувалася ОСОБА_12 , шляхом надання сільськогосподарських послуг жителям с.Неданчичі від імені КП "Дніпро".
У період часу з 2009 року по 22.07.2014 року, ОСОБА_12 , перебуваючи на посаді директора КП "Дніпро", зловживаючи своїм службовим становищем, використовував міні-трактор DF 244 та інше сільськогосподарське обладнання комунального підприємства, яке перебувало на балансі Неданчицької сільської ради "Дніпро", для надання сільськогосподарських послуг від імені комунального підприємства, за що отримував грошові кошти, які не оприбутковував на рахунок підприємства, не сплатив відповідні податки, а привласнив на свою користь.
Так, у невстановлений час протягом 2012 року ОСОБА_12 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи сільськогосподарську техніку КП "Дніпро", надав сільськогосподарські послуги в с.Неданчичі ОСОБА_15 , за що отримав грошові кошти на суму 400 грн., які не зарахував на рахунок КП "Дніпро" та привласнив на свою користь.
У невстановлений час протягом 2013 року ОСОБА_12 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи сільськогосподарську техніку КП "Дніпро", надав сільськогосподарські послуги в с.Неданчичі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , за що отримав грошові кошти на загальну суму 840 грн., які не зарахував на рахунок КП "Дніпро" та привласнив на свою користь.
У невстановлений час протягом 2014 року ОСОБА_12 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи сільськогосподарську техніку КП "Дніпро", надав сільськогосподарські послуги в с.Неданчичі ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , за що отримав грошові кошти на загальну суму 1400 грн., які не зарахував на рахунок КП "Дніпро" та привласнив на свою користь.
Крім цього, ОСОБА_12 , за результатом постійного самовільного використання сільськогосподарської техніки КП "Дніпро", привів у непридатний до експлуатації стан косарку роторну, вартістю 8600 грн., чим заподіяв територіальній громаді Неданчицької сільської ради збитки на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_12 своїми умисними діями завдав матеріальну шкоду територіальній громаді Неданчицької сільської ради на загальну суму 11240 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою винність у вчиненні злочинів не визнав та показав, що КП “Дніпро” створювалось з метою передачі у комунальну власність підсобного господарства ВО “Чорнобильська атомна електростанція” та подальшого використання цього майна, в тому числі і сільськогосподарської техніки, в інтересах територіальної громади, а також з метою отримання прибутку. Депутати сільської ради призначили директором підприємства ОСОБА_21 , однак майно підсобного господарства, на суму понад 3 млн. грн., у комунальну власність передано не було і його списали та розікрали. Через відсутність основних фондів та коштів на рахунку, попередній директор КП склав свої повноваження і сесією ради керівником було обрано ОСОБА_12 .
Вподальшому, сесією сільської ради було принято рішення про оприбуткування і реалізацію безгосподарного піску, намитого на березі р.Дніпро, з метою придбання основних засобів для комунального підприємства.
За реалізований пісок було виручено 139 тис. грн., з яких близько 40 тис. грн. було витрачено на виготовлення технічної і землевпорядної документації щодо його продажу. Частина цих коштів була також витрачена на виплату заробітної плати ОСОБА_12 та головному бухгалтеру підприємства.
Інших працівників у комунальному підприємстві не було, за виключенням тракториста, трудові відносини з яким не оформлялись.
Залишок отриманих коштів був витрачений на придбання трактора, плуга і фрези.
Згодом, у травні 2011 року, за кошти в сумі 7000 грн., виручені від реалізації металобрухту з котельні, яка перебувала на балансі КП “Дніпро”, з додаванням власних коштів ОСОБА_12 , в сумі близько 1500 грн., для підприємства придбали косарку, яку обвинувачений використовував, надаючи послуги населенню.
За 10 років керівництва КП “Дніпро”, ОСОБА_22 отримав заробітну плату на загальну суму близько 10 тис. грн. і останні виплати йому були здійснені в 2009-2010 роках. Тривалий час трактор підприєства не використовувася і, через відсутність місця для його зберігання, перебував під наглядом до осені 2013 року, в домоволодінні жительки с.Неданчичі - ОСОБА_23 та її чоловіка. За послуги з охорони трактора, ОСОБА_12 безоплатно обробляв земельні ділянки ОСОБА_23 . Після смерті чоловіка, ОСОБА_23 запропонувала ОСОБА_12 забрати техніку, що він і зробив, залишивши її на зберіганні у свого батька, який проживає в с.Неданчичі. У батька ОСОБА_12 техніка КП “Дніпро” зберігалася до літа 2014 року, після чого була передана сільській раді.
Послуги з оранки, косіння та обробки городів ОСОБА_12 надавав безоплатно, отримуючи від населення лише кошти на придбання дизельного пального для трактора. Навесні 2014 року ОСОБА_12 фрезував земельну ділянку подружжя ОСОБА_8 , площею 0,20 га., за що отримав від них кошти за використане дизельне пальне, в сумі 200 грн.
Крім того ОСОБА_12 , використовуючи техніку комунального підприємства, безоплатно обкошував узбіччя доріг в с.Неданчичі та прилеглу до сільської ради територію.
На той час ОСОБА_12 мав постійну роботу у ВО “Чорнобильська АЕС”, працюючи вахтовим методом, отже його діяльність як директора КП, не носила постіного характеру. Функції директора підприємства ОСОБА_12 перестав виконувати з квітня 2010 року.
Період трудової діяльності в КП “Дніпро” не відображений у трудовій книжці ОСОБА_12 .
Одночасно ОСОБА_12 , у період з 2000 по 2014 рік, був зареєстрований як суб”єкт підприємницької діяльності, мав свідоцтво про сплату єдиного податку і надавав сільськогосподарські послуги населенню. В 2002-2003 роках обвинувачений придбав у власність трактор ЮМЗ-6, комплект навісного обладнання до нього, косарку і комбайн “Нива”.
В 2010 році ОСОБА_12 подав до сільської ради заяву про звільнення з посади директора КП “Дніпро”, але ця заява задоволена не була і сесія ради проголосувала за залишення його на посаді.
На момент передачі сільськогосподарської техніки до сільської ради, вся вона перебувала в робочому стані, за виключенням косарки, котра потребувала ремонту, а саме заміни 4 шестерен, вартість яких становить 350 грн.
ОСОБА_12 невідомо, чи експлуатувалася техніка комунального підприємства після передачі її на баланс сільської ради.
Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах Неданчицької сільської ради, ОСОБА_12 не визнає.
По факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 обвинувачений показав, що між його сім”єю та сім”єю потерпілого існують неприязні відносини, котрі виникли на побутовому грунті, в тому числі з приводу користування земельними ділянками та утримання домашніх тварин і птиці. Зокрема, ОСОБА_12 тривалий час користувався земельною ділянкою, площею 0,20 га., розташованою неподалік домоволодіння ОСОБА_8 , засіяв цю ділянку травою і виготовив технічну документацію щодо отримання її в користування, передавши на розгляд сільської ради.
В той же час, сім”я потерпілого використовувала цю ділянку для власних потреб, зокрема для випасу птиці.
У жовтні 2014 року ОСОБА_12 побачив, що гусі, як належать потерпілому, пасуться на іншій земельній ділянці, яка належала дружині ОСОБА_12 і обвинувачений, використовуючи палицю довжиною близько 1,5 м. та діаметром 2 см., став проганяти птицю. У цей час між ним та дружиною потерпілого - ОСОБА_24 , котра тримала в руках граблі, виникла сварка, в ході якої вони, перебуваючи в безпосередній близькості один від одного, голосно висловлювали взаємні претензії.
Під час конфлікту до ОСОБА_25 і ОСОБА_12 зі свого домоволодіння прибіг потерпілий, який, тримаючи в руках штикову лопату, став замахуватися нею на обвинуваченого. В свою чергу ОСОБА_12 , захищаючись від ударів потерпілого, відбивав лопату палицею. В той же час ОСОБА_12 не наносив ударів ОСОБА_8 , а тілесні ушкодження у потерпілого могли виникнути внаслідок сковзання палиці, якою обвинувачений відбивався від ударів потерпілого.
ОСОБА_12 не страждає психічними розладами, не проходив психіатричного лікування, здатен в повній мірі усвідомлювати свої дії, однак перебуває на обліку у лікаря-психіатра.
Органом досудового слідства захисник ОСОБА_12 не призначався, а договір про надання правової допомоги обвинувачений уклав самостійно, перед направленням кримінальної справи до суду.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, винність ОСОБА_12 у заподіянні ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров”я потерпілого, підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що неприязні відносини між його сім”єю та ОСОБА_12 , виникли влітку 2014 року на побутовому грунті, так як обвинувачений, користуючись земельною ділянкою, яка належала територіальній громаді, випасав на ній свою худобу, перешкоджаючи ОСОБА_8 випасати птицю.
ОСОБА_12 раніше застосовував фізичну силу до членів сім”ї потерпілого, спочатку побивши дружину і доньку ОСОБА_8 .
Близько 11 години 21.10.2014 року ОСОБА_8 почув і побачив, як на спірній земельній ділянці, котра знаходиться за межами населеного пункту, обвинувачений проганяв і бив гусей потерпілого, а його дружину штовхав. Обгрунтовано побоюючись за життя і здоров”я дружини, ОСОБА_8 схопив перший предмет, який попався йому під руку, а саме старий держак від лопати, на якому залишалася половина металевого обломаного вістря та прибув на місце події. Коли ОСОБА_8 опинився в безпосередній близькості від ОСОБА_12 , обвинувачений перший почав махати палицею, довжиною близько 2 метрів, яку тримав в обох руках, а потерпілий захищався від ударів.
Всього ОСОБА_12 наніс три удари ОСОБА_8 , два з яких прийшлось в область тулуба, але куртка потерпілого зменшила силу цих ударів і тілесні ушкодження від них не виникли. Третій удар палицею прийшовся на руку потерпілого, якою він намагався прикрити голову, внаслідок чого ОСОБА_8 відчув сильний біль.
Того ж дня ОСОБА_8 зателефонував дільничному інспектору міліції, а через день пройшов судово-медичне освідування, за результатами якого у нього виявлено забій. Стаціонарного чи амбулаторного лікування ОСОБА_8 не проходив. Пізніше ОСОБА_8 , у встановленому законом порядку, отримав спірну земельну ділянку в користування.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показала, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з потерпілим ОСОБА_8 та з 2010 року вони постійно проживають в АДРЕСА_2 . Неподалік від домоволодіння свідка, на землях сільської ради знаходиться громадське пасовище, площею 2,0 га., на якому подружжя ОСОБА_26 випасало гусей. В першій половині одного з днів жовтня 2014 року, гусі подружжя ОСОБА_26 перелетіли з пасовища на іншу земельну ділянку, яка на той час перебувала у власності територіальної громади і яку в особистих цілях використовував обвинувачений. Через деякий час на вказану ділянку прибіг ОСОБА_12 , який, тримаючи дерев”яну палицю в руках, не менше 5 разів штовхнув нею в груди ОСОБА_24 , проганяв і бив належних їй гусей, стверджуючи, що земельна ділянка належить йому особисто. Згодом на крик ОСОБА_24 , прибіг її чоловік, який тримав у руці тонку і коротку лозину та вступився за дружину, однак ударів ОСОБА_12 він не наносив. В свою чергу ОСОБА_12 , довгою сирою обрізною осиковою палицею, діаметром 3-4 см., тримаючи її обома руками, став наносити ОСОБА_8 удари в різні частини тіла, в тому числі в область плеча і голови. Під час конфлікту відстань між ОСОБА_12 і ОСОБА_8 становила приблизно 2-3 м. По закінченню конфлікту потерпілий звернувся до міліції, їздив на освідування, а свідок цого не зробила, незважаючи на те, що у неї на тілі малися синці від поштовхів ОСОБА_12 . Вказані синці на тілі ОСОБА_24 були сфотографовані, а знімки передані слідчому міліції. Раніше ОСОБА_12 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_24 та її доньці, однак з даного приводу до правоохоронних органів вони не звертались.
З протоколу слідчого експеримента від 18.11.2014 року, вбачається, що ОСОБА_8 , в присутності понятих, розповів та показав, яким чином ОСОБА_12 наносив йому удари палицею 21.10.2014 року, в тому числі по піднятій руці потерпілого, якою останній захищався.
З висновку судово-медичної експертизи № 1019 від 23.10.2014 року, вбачається, що у ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження у виді садна правої верхньої кінцівки, а саме по ліктьовому краю правого передпліччя у вертикальному напрямку, котре виникло від дії тупого предмету по механізму тертя і по давності утворення могло відповідати 21.10.2014 року.
Вказане тілесне ушкодження могло утворитися одномоментно і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, яке не спричинило короткочасного розладу здоров”я та незначної стійкої втрати працездатності.
Виходячи з кількості зовнішніх ушкоджень, виявлених у ОСОБА_8 , їх характеру та розташування, потерпілий міг піддаватися впливу, як мінімум, однієї травмуючої дії.
Не виключена можливість, що тілесне ушкодження, виявлене у ОСОБА_8 , утворилося внаслідок удару дерев”яною палицею.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_12 в цій частині обвинуваченя, а його дії, які виразились в умисному заподіянні ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.
Суд критично ставиться до показів обвинуваченого про відсутність умислу на завдання шкоди здоров”ю потерпілого і розцінює такі покази як захисну версію, спрямовану на уникнення передбаченої законом відповідальності.
Винність ОСОБА_12 у вчиненні злочину підтверджується показами як самого обвинуваченого щодо часу, місця, способу нанесення ударів ОСОБА_8 , так і сукупністю інших доказів, які суд вважає належними і допустимими.
В той же час, в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено винності ОСОБА_12 в привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Суд вважає, що обвинувачення, пред”явлене ОСОБА_12 в цій частині, є неконкретним, грунтується на припущеннях та позбавляє особу, якій воно пред”явлено, здійснювати свій ефективний захист і, всупереч ч.2 ст.17 КПК України, покладає тягар доведення своєї невинуватості на самого ОСОБА_12 .
З повідомлення про підозру, пред”явленого ОСОБА_12 26.05.2015 року, вбачається, що між Неданчицькою сільською радою та ОСОБА_13 , тобто іншою особою ніж обвинувачений, було укладено контракт по виконанню роботи директора КП “Дніпро”.
За версією органу досудового розслідування, в невстановлений час упродовж 2012 року ОСОБА_12 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи сільськогосподарську техніку комунального підприємства, надав в с.Неданчичі послуги ОСОБА_15 , за що отримав грошові кошти в сумі 400 грн., які не зарахував на рахунок КП "Дніпро" та привласнив.
У невстановлений час упродовж 2013 року ОСОБА_12 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи сільськогосподарську техніку КП "Дніпро", надав сільськогосподарські послуги в с.Неданчичі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , за що отримав грошові кошти на загальну суму 840 грн., які не зарахував на рахунок КП "Дніпро" та привласнив на свою користь.
У невстановлений час протягом 2014 року ОСОБА_12 , зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи сільськогосподарську техніку КП "Дніпро", надав сільськогосподарські послуги в с.Неданчичі ОСОБА_20 та ОСОБА_15 , за що отримав грошові кошти на загальну суму 1400 грн., які не зарахував на рахунок КП "Дніпро" та привласнив на свою користь.
Крім цього, ОСОБА_12 обвинувачується в тому, що за результатом постійного самовільного використання сільськогосподарської техніки КП "Дніпро", він привів у непридатний до експлуатації стан косарку роторну, вартістю 8600 грн., чим заподіяв територіальній громаді Неданчицької сільської ради збитки на вказану вище суму.
Таким чином, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_12 , упродовж 2012-2014 років, своїми умисними діями завдав матеріальну шкоду територіальній громаді, в загальному розмірі 11240 грн.
Частиною 2 ст.191 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_12 , кримінальну відповідальність встановлено за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
В той же час, органом досудового слідства ОСОБА_12 обвинувачується в приведення у непридатний до експлуатації стан косарки роторної, вартістю 8600 грн., тобто в псуванні цього майна.
Відповідальність за псування будь-якого майна, частиною 2 ст.191 КК України, не передбачена.
Крім того, слідством не встановлено, з яких причин косарка перебуває у непридатному до експлуатації стані і чи пов”язані такі наслідки з умисними або необережними діями обвинуваченого.
Суд вважає, що ОСОБА_12 не може нести відповідальність, в межах пред”явленого йому обвинувачення, за майнову шкоду в розмірі 8600 грн., завдану псуванням майна.
В судовому засіданні представник потерпілої-юридичної особи ОСОБА_9 показала, що шляхом голосування на сесії сільської ради, депутати прийняли рішення про підтримання обвинувачення, пред”явленого ОСОБА_12 за ч.2 ст.191 КК України та цивільного позову, заявленого прокурором в інтересах територіальної громади. Представник сільської ради показала, що після створення КП “Дніпро” та укладення контракту з ОСОБА_12 , який на той час мав основне місце роботи, працюючи вахтовим методом в м.Славутичі, придбана сільськогосподарська техніка зберігалась у ОСОБА_27 , яка зі своїм чоловіком забезпечували належне збереження і охорону цього майна. В свою чергу ОСОБА_12 , безоплатно надавав сільськогосподарські послуги ОСОБА_27 , а саме здійснював оранку, сівбу, косіння на її присадибній ділянці. Використовуючи техніку комунального підприємства, ОСОБА_12 здійснював обкошування узбічь доріг та земель територіальної громади, які заросли самовисіяними деревами.
За наслідками перевірки діяльності КП “Дніпро”, яка була проведена працівниками КРУ у березні 2010 року, 22.03.2010 року ОСОБА_12 звітував на сесійному засіданні сільської ради, на якому було прийнято рішення виплачувати йому заробітну плату за рахунок прибутку, отриманого від використання техніки комунального підприємства. Крім того, ОСОБА_12 звітував перед сільською радою після подання ним заяви про розірвання контракту.
31.05.2010 року сесією ради заява ОСОБА_12 від 01.04.2010 року, про розірвання контракту і звільнення його з посади директора КП “Дніпро”, задоволена не була. Депутати, за відсутності ОСОБА_12 , прийняли рішення про продовження дії раніше укладеного з ним контракту на невизначений термін.
Всі документи, які підтверджують ці обставини, зберігаються у сільській раді, але орган досудового розслідування їх не витребовував і не проводив виїмку протоколів засідань сесій, рішень сільської ради та інших документів, які мають значення для справи.
Крім того, документи на сільськогосподарську техніку, в тому числі і технічні паспорти, також маються в сільській раді, але органом досудового розслідування вони не оглядались і не вилучались.
Після ліквідації КП, за наслідками приймання-передачі техніки, було встановлено, що вся вона перебуває в робочому стані за виключенням косарки, яка потребує ремонту.
Про нецільове використання техніки КП “Дніпро” до сільської ради надходили лише повідомлення від ОСОБА_24 , у якої з ОСОБА_12 склалися неприязні відносини, через спір про користування земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункту і розпорядження якою було віднесено до компетенції райдержадміністрації. У травні 2014 року від ОСОБА_24 до сільської ради надходила заява про конфлікти, які виникають між нею та ОСОБА_12 з приводу користування земельними ділянками. За наслідками розгляду звернення ОСОБА_24 сільською радою створювалась комісія з метою врегулювання спору. Про факти привласнення ОСОБА_12 грошових коштів, належних КП “Дніпро”, ОСОБА_9 нічого невідомо.
На той час обвинувачений був зареєстрований як суб”єкт підприємницької діяльності, мав у власності свою сільськогосподарську техніку і навісне обладнання для неї та надавав відповідні послуги місцевим жителям. Юридична адреса КП “Дніпро” співпадала з адресою сільської ради і там же було визначено робоче місце директора підприємства, а головний бухгалтер виконувала свою роботу за місцем проживання в м.Славутичі.
Після 01.04.2010 року, ні директор, ні головний бухгалтер підприємства, своїх трудових обов”язків у сільській раді не виконували. В сільській раді було розміщено оголошення про надання КП “Дніпро” сільськогосподарських послуг, де було зазначено номер телефона ОСОБА_12 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показала, що вона займає посаду головного бухгалтера Неданчицької сільської ради і їй відомо, що сільськогосподарська техніка КП “Дніпро” була закуплена за кошти самого комунального підприємства, а коли розпочався процес його ліквідації, техніка була передана на баланс органу місцевого самоврядування. Сільська рада не перераховувала коштів комунальному підприємству і не виплачувала заробітну плату його працівникам. ОСОБА_28 не вела бухгалтерію КП “Дніпро”. Свідок не була присутньою під час приймання-передачі техніки, але їй відомо, що косарка сільській раді була передана в неробочому стані. ОСОБА_28 невідомо, хто саме користувався технікою комунального підприємства, однак податки від КП “Дніпро” в місцевий бюджет надходили. Свідку відомо, що ОСОБА_12 виконував функції директора комунального підприємства до моменту його ліквідації в 2014 році. Юридична адреса КП визначена в с.Неданчичі, однак ОСОБА_12 постійно там не перебував. Кошти за послуги, які надавало комунальне підприємство, не повинні були надходити до сільської ради.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показала, що до березня 2010 року вона займала посаду головного бухгалтера КП “Дніпро”, а з березня 2010 року підприємство господарської діяльності не вело. Засоби виробництва для підприємства були придбані за рахунок коштів, отриманих від реалізації безхазяйного піску. За ці кошти в 2009 році були придбані трактор, фреза, плуги. Косарка була придбана в 2010 році. ОСОБА_29 нараховувала заробітну плату директору та собі особисто, а робота радіолога на підприємстві оплачувалась за рахунок коштів Міністерства з надзвичайних ситуацій. Працівникам комунального підприємства заробітна плата нараховувалась за рахунок коштів, отриманих від реалізації піску. Податки за реалізований пісок були перераховані в повному обсязі, а кошти за продаж надходили частково. ОСОБА_29 отримувала заробітну плату з 2008 по 2010 рік. Після перевірки КРВ в 2010 троці підприємство роботу припинило, а кошти перестали надходити. В 2011 році за реалізований металобрухт КП отримано кошти в сумі близько 5000 грн., за рахунок яких було придбано косарку. Все придбане підприємством майно перебувало на його балансі. За час роботи на підприємстві, ОСОБА_29 не виписувала квитанцій про надання послуг і коштів також не отримувала. Про обставини використання техніки підприємства, свідку нічого не відомо. Майно ліквідованого підсобного господарства ДСП “ЧАЕС” у власність комунального підприємства не передавалось. Печатка КП “Дніпро” з 2010 року знаходиться на зберіганні у свідка. Табель обліку робочого часу на підприємстві ОСОБА_29 вела до 2010 року, тобто до дня припинення трудових відносин з підприємством. Наказу про закріплення техніки по підприємству не було. Контракт директора КП укладався один раз і його дія не продовжувалась. Свідку відомо, що в 2010 році ОСОБА_12 писав заяву про звільнення з посади директора підприємства. Юридична адреса підприємства була в с.Неданчичі по вул.Тітова, 69.
Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_30 показав, що близько 4-5 років тому він звертався до ОСОБА_12 , як до директора КП “Дніпро”, з проханням обробити город, однак після того, як обвинувачений повідомив про розмір плати за цю роботу, ОСОБА_30 відмовився від послуг комунального підприємства. Свідку точно не відомо, який трактор був на балансі комунального підприємства, однак ОСОБА_30 бачив, що ОСОБА_12 обробляв городи як великим так і малим трактором китайського виробництва. ОСОБА_12 надавав послуги з косіння трави сусідам ОСОБА_31 , взявши за це плату на 2 грн. більше, ніж інші особи. В той же час ОСОБА_32 невідомо, з використанням якого саме трактора викошував траву ОСОБА_12 . Свідку відомо, що обвинувачений косив траву ОСОБА_18 та ОСОБА_33 малим і великим трактором, однак він не бачив, яким чином здійснювався розрахунок з ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні показав, що він був засновником КП “Дніпро”, яке було зареєстровано в 2006 році, однак тривалий час не працювало. Підприємство створювалось з метою надання послуг населенню, але не мало основних засобів. 15.06.2006 року відбулася нарада з питань ліквідації підсобного господарства ДСП ЧАЕС, однак будь-яке майно до комунального підприємства передане не було. Графік роботи директора КП був вільний, робоче місце визначене не було, а заробітна плата повинна була виплачуватись за рахунок отриманого прибутку. Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 показав, що він упродовж чотирьох останніх скликань обирається депутатом Неданчицької сільської ради і тривалий час знає ОСОБА_12 . Свідок обізнаний про факт створення КП “Дніпро”, мету його створення та перелік майна, яке перебувало у власності підприємства. ОСОБА_36 відомо, що ОСОБА_12 надавав сільськогосподарські послуги в с.Неданчичі як власним трактором, так і китайським трактором, що належав КП “Дніпро”. Кому конкретно надавав послуги ОСОБА_12 , свідок не пам”ятає. Сесією сільської ради приймалися рішення як про залишення на посаді директора комунального підприємства ОСОБА_12 , так і про його звільнення. Обвинувачений особисто надавав свідкові сільськогосподарські послуги до 2010 року.
Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що 2-3 роки тому він звертався до ОСОБА_12 з проханням продискувати город, що останній і зробив, використовуючи власний великий трактор. Ще раніше обвинувачений фрезував ОСОБА_19 город власним трактором. За виконану роботу свідок грошових коштів ОСОБА_12 не платив, а допомагав останньому привозити солому, дрова, садити картоплю та ін. Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показала, що з дня придбання і упродовж декількох років, у неї в домоволодінні зберігався невеликий трактор, належний комунальному підприємству. За охорону цього трактора ОСОБА_12 грошей не платив, а обробляв належні їй дві земельні ділянки як власним трактором, так і трактором КП “Дніпро”. З метою зберігання трактора, чоловік ОСОБА_27 зробив навіс, а після смерті чоловіка, свідок запропонувала ОСОБА_12 забрати комунальне майно, так як особисто не могла забезпечити його схоронність.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_37 показала, що вона від свого народження проживає в с.Неданчичі, та знає обвинуваченого як односельця, батьки якого проживають через один двір від неї. Свідку відомо, що обвинувачений надавав сільськогосподарські послуги населенню, так як мав трактор і обладнання для нього, в тому числі косарку, копалку, грібалку, трусилку, сівалку. Власний город ОСОБА_37 обробляє конем, але від односельців чула, що ОСОБА_12 за виконану ним роботу брав вищу плату, ніж інші особи. ОСОБА_37 знає, що ОСОБА_12 був директором комунального підприємства, техніка якого згодом була передана до сільської ради. Де знаходилось робоче місце обвинуваченого, ОСОБА_37 невідомо. У свідка склалися напружені відносини як із сім”єю обвинуваченого, так і з сім”єю потерпілого ОСОБА_8 . Свідку також відомо про неприязні відносини між сім”єю ОСОБА_12 та сім”єю ОСОБА_8 і одного разу ОСОБА_37 чула зі сторони лугу крики ОСОБА_24 , яка ймовірно сварилася з обвинуваченим. Допитана в судовому засіданні ОСОБА_16 показала, що ОСОБА_12 систематично не надавав їй сільськогосподарських послуг, однак ймовірно в 2011, 2012 або в 2013 році, він один раз на малому тракторі викосив їй 0,05 га. трави на городі. ОСОБА_12 відмовився брати гроші за роботу і ОСОБА_16 сама поклала до його кишені 40 грн. на придбання дизельного пального, вартість якого на той час була 8 грн. за 1 літр. Свідку відомо, що при сільській раді існувало комунальне підприємство, але з якою метою воно створювалось, ОСОБА_16 не знає.
Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 показала, що в 2012 та 2013 роках обвинувачений косив їй на городі траву малим і великим трактром. Площа городу свідка становить 0,30 га. і ОСОБА_20 платила з розрахунку 8 чи 10 грн. за одну соту гектара. Яку саме суму грошей свідок сплатила обвинуваченому, вона не пам”ятає, однак ОСОБА_12 давав їй папірець, схожий на квитанцію.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 позитивно охарактеризувала обвинуваченого та показала, що з його допомогою три роки підряд обробляла власну земельну ділянку, замовляючи послуги через сільську раду та вносячи плату по 8-10 грн. за 0,01 га. обробленої землі. Загальна площа земельної ділянки свідка становить 0,30 га., однак ОСОБА_18 обробляла її частинами. В перший рік землю обробляв на малому тракторі особисто ОСОБА_12 , спахавши 0,05 чи 0,10 га. і отримавши плату по 8 грн. за сотку. Вподальшому землю свідка обробляв тракторист, житель с.Неданчичі, прізвища якого ОСОБА_18 не пам”ятає. Вдруге свідок заплатила цьому трактористу за косіння найбільшу суму коштів, розмір якої становив 160 грн. За отримані кошти тракторист квитанції не видавав. Востанній раз ОСОБА_12 обробляв землю ОСОБА_38 під овес фрезою, а оброблена площа становила 0,03 га. Яку суму коштів свідок сплатила обвинуваченому за фрезування, вона не пам”ятає.
Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні пояснив, що свою земельну ділянку він обробляє власним конем, а косіння трави здійснює використовуючи тример. ОСОБА_40 3-4 роки тому косив траву ОСОБА_41 власним трактором, а трактором комунального підприємства будь-яких робіт на городі свідка обвинувачений не виконував.
Допитаний в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_42 показав, що бачив, як ОСОБА_12 їздив на малому тракторі китайського виробництва, однак будь-яких послуг обвинувачений ні цим, ні власним трактором свідку не надавав. В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показала, що в її користуванні та користуванні її чоловіка ОСОБА_8 перебувають дві земельні ділянки, одна з яких площею 0,25 га. - рілля, а інша, площею 0, 25 га. - сінокіс. Близько 5 років ОСОБА_12 обробляв земельні ділянки свідка, зокрема орав, косив, фрезував, використовуючи техніку, яка перебувала у власності КП “Дніпро”. В той же час обвинувачений, отримуючи плату за виконану роботу, будь-яких фінансових документів свідкові не надавав. Так, в 2010 році ОСОБА_24 сплатила ОСОБА_12 за оранку городу близько 200 грн. і таку ж приблизно суму за його фрезування. В 2011 році свідок сплатила обвинуваченому близько 250 грн. за оранку та 250-300 грн. за фрезування. В 2012 році ОСОБА_24 двічі сплатила ОСОБА_12 по 250-300 грн. за оранку та 250 грн. за косіння трави. В 2013 році обвинуваченому було сплачено відповідно по 300 грн. за оранку і викошування трави. У 2014 році ОСОБА_12 отримав від свідка 400 грн. за садіння картоплі і близько 300 грн. за оранку. Власним трактором ОСОБА_12 будь-яких робіт для ОСОБА_24 не виконував. Про це свідку відомо достовірно, так як вона проживає поряд з обвинуваченим і бачила, що трактор комунального підприємства і особистий трактор ОСОБА_12 , всі 5 років знаходились у нього на подвір”ї. Починаючи з літа 2014 року, між сім”єю свідка та сім”єю ОСОБА_12 поновилися конфлікти, які тривали з 1955 року, і ОСОБА_24 зверталася зі скаргами на обвинуваченого до органу місцевого самоврядування та прокуратури. Суд критично ставиться до показів ОСОБА_24 в тій їх частині, що всю роботу на її користь обвинувачений упродовж тривалого часу виконував технікою, яка належить комунальному господарству, виходячи з наступного.
Упродовж тривалого часу між сім”ями ОСОБА_26 і ОСОБА_43 існують неприязні відносини, а свідок доводиться дружиною потерпілому ОСОБА_8 , отже вона являється особою, заінтересованою в результатах розгляду справи.
В 2009-2011 роках ОСОБА_12 не міг виконувати роботу з косіння трави для ОСОБА_24 технікою, яка належала КП “Дніпро”, оскільки з матеріалів справи вбачається, що роторна косарка комунальним підприємством була придбана лише в листопаді 2011 року. Трактор комунального підприємства, від дня його придбання і до кінця 2013 року, перебував на зберіганні у домоволодінні ОСОБА_27 , що підтверджується як показами останньої, так і показами Неданчицького сільського голови, які не є особами, заінтересованими в результатах розгляду справи. Крім того, покази ОСОБА_24 відрізняються від показань інших свідків, допитаних в судовому засіданні. З матеріалів справи також вбачається, що під час досудового розслідування слідчим не оглядалося майно, яке перебувало у власності КП “Дніпро” і зберігається в Неданчицькій сільській раді. Мінітрактор і навісне обладнання до нього не були визнані речовими доказами і не приєднані до матеріалів справи.
Органом розслідування не визначено, яку кількість мотогодин відпрацював трактор, який його пробіг та ступінь зносу. Слідством не призначалися технічні експертизи, з метою визначення причин несправності роторної косарки, можливості проведення її ремонту, а також залишкової вартості, станом на момент ліквідації КП “Дніпро”. В ході досудового розслідування не були з”ясовані питання собівартості виконання тих чи інших робіт технікою, яка належала комунальному підприємству та чистого прибутку, який можна було отримати від виконання цих робіт.
В матеріалах справи відсутні дані про те, за чий рахунок та яким чином придбавалися паливно-мастильні матеріали для техніки і хто займався її технічним обслуговуванням.
Поза увагою органу досудового розслідування залишилося рішення сесії Неданчицької селищної ради про оплату праці ОСОБА_12 за рахунок коштів, отриманих від надання послуг населенню. Вказані питання взагалі не з”ясовувались у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку, що підтверджується відсутністю відповідних процесуальних рішень по справі. В основу обвинувачення ОСОБА_12 було покладено лише акт позапланової виїзної ревізії Чернігівської міжрайонної Державної фінансової інспекції № 7-24/1 від 14.01.2014 року, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_12 має нести матеріальну відповідальність згідно Статуту КП “Дніпро”; контракту, укладеного з обвинуваченим 18.10.2006 року та положеннями ст.ст.21, 130, 134, 135-3 КЗпП України. Крім того, згідно листа Чернігівської МДФІ № 7-19/67 від 16.01.2015 року, факт корисливого використання техніки комунального підприємства не підтверджено, а підстави для нарахування амортизації та відображення їх у складі витрат підприємства відсутні, в тому числі через невиконання Ріпкинським РВ УМВС вимог про проведення відповідних судових експертиз. Таким чином, стороною обвинувачення доведено лише сам факт використання ОСОБА_12 техніки, яка перебувала у власності КП “Дніпро”. Сторона обвинувачення під час судового розгляду не заявляла клопотань щодо перевірки або уточнення фактичних обставин справи, з метою усунення неповноти досудового розслідування, шляхом надання судових доручень, в порядку, визначеному ч.3 ст.333 КПК України.
Крім того, маючи в своєму розпорядженні довідку Спеціалізованої медико-санітарної частини № 5 МОЗ України від 11.11.2014 року, про перебування ОСОБА_12 на обліку у лікаря психіатра, орган досудового розслідування не залучив до участі у справі захисника, пред”явивши ОСОБА_12 підозру 16.06.2015 року, чим грубо порушив гарантоване Конституцією України та ст.ст.20, 52 КПК України, право на захист.
У відповідності до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З урахуванням викладеного, по вказаному епізоду обвинувачення ОСОБА_12 підлягає виправданню, за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_12 діяння, а також відомості про особу винного.
Обставин пом”якшуючих покарання ОСОБА_12 , по справі не встановлено. Обставинами обтяжуючими покарання обвинуваченого, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується формально-позитивно, являється учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи.
ОСОБА_12 з 2009 року перебуває на консультативному обліку у психіатра з діагнозом: емоційно-лабільний посттравматичний стресовий розлад. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_12 необхідно визначити у виді штрафу, ближче до максимального розміру, передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України.
В задоволенні цивільного позову, заявленого прокурором в інтересах Неданчицької сільської ради Ріпкинського району, необхідно відмовити у зв”язку з недоведеністю факту завдання діями ОСОБА_12 майнової шкоди територіальній громаді, тобто факту вчинення злочину,передбаченого ч.2 ст.191 КК України. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази - 3 фотокартки, оптичний носій з відеозаписом повідомлення ОСОБА_12 про підозру, необхідно залишити в матеріалах справи. Керуючись ч.6 ст.284, ст.ст.373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України - виправдати, за недоведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
ОСОБА_12 - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу, в розмірі 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 765 грн.
Речові докази - 3 фотокартки, оптичний носій з відеозаписом повідомлення ОСОБА_12 про підозру, залишити в матеріалах справи (т.2 а/п 33-34, 44.-45).
На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів, з дня його проголошення, а засудженим - у цей же строк, з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1