Справа № 761/16426/15-а
Провадження №2-а/761/312/2015
Іменем України
08 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.
при секретарі Кріт І.М., Лазоришинець К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, третя особа: Київський міський військовий комісаріат, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та поновити виплату пенсії, -
В червні 2015р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (Позивач) від 04.06.2015р., поданий представником ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (Відповідач), третя особа: Київський міський військовий комісаріат, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання поновити виплату пенсії, здійснивши її перерахунок та індексацію з 07.10.2009р. Вказаний позов надійшов до суду через засоби поштового зв'язку, та як вбачається з відмітки на конверті, кореспонденцію було здано до поштового відділення Укрпошти 04.06.2015р., тобто саме ця дата є даною звернення позивача з позовом до суду - 04.06.2015р.(а.с.16).
Ухвалою суду від 11.06.2015р. адміністративний позов в частині позовних вимог з 07.10.2009р. по 03.12.2014р. з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, визначених КАС України, було залишено без розгляду, а в частині позовних вимог з 04.12.2014р. відкрито провадження у адміністративній справі і справу призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.18-19).
Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2015р. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу суду першої інстанції від 11.06.2015р. в частині залишення частини позовних вимог без розгляду - скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.39-40).
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовував тим, що 03.03.1983р. йому як громадянину України, підполковнику ( ОСОБА_1 ) призначено пенсію за вислугою років. ОСОБА_1 проживав у м.Києві та з 03.03.1983р. по 10.11.1993р. перебував на обліку в Київському міському військовому комісаріаті і отримував пенсію за вислугу років. 10.11.1993р. Позивач виїхав на постійне проживання до Держави Ізраїль, у зв'язку з чим йому була сплачена пенсія за шість місяців наперед перед від'їздом. З 01.05.1994р. на підставі ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплату пенсії було припинено. 31.03.2015р. представник ОСОБА_3 за довіреністю, намагалася подати до відділу пенсійного забезпечення військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Третя особа) документи для призначення та виплати пенсії колишньому військовослужбовцю, громадянину України ОСОБА_1 , однак працівники відділу пенсійного забезпечення військовослужбовців Київського міського комісаріату відмовилися приймати відповідні документи, аргументуючи свою відмову відсутністю правового механізму призначення та виплати пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном. Крім того, порадили звернутися з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві. 16.05.2015р. представник Позивача надіслала Відповідачеві та Третій особі заяву про поновлення виплати пенсії колишньому військовослужбовцю, громадянину України ОСОБА_1 , однак, даного поновлення проведено не було. Листом від 28.05.2015р. Відповідач повідомив, що з приводу поновлення виплати пенсії Позивачу слід звернутися до уповноваженого структурного підрозділу за місцем звільнення з військової служби. Вказана відповідь Відповідача з урахуванням положень чинного законодавства щодо призначення та поновлення виплати пенсії свідчить про його фактичну бездіяльність, у зв'язку із чим Позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні представники Позивача - Амірова Т.С. та Зеленська Ю.А. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідачем на адресу суду були подані письмові заперечення на позов, в яких відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав того, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (а.с.56-59).
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак надав письмові пояснення в яких зазначив, що позивач дійсно проходив військову службу в лавах Збройних сил СРСР та останньому було призначено пенсію за вислугу років. Міжнародних договорів між Україною та Державою Ізраїль стосовно призначення та виплати пенсії не укладалось, однак згідно з рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009р. від 07.10.2009р. положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсій пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не укладала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тобто ОСОБА_1 фактично має право на поновлення виплати пенсії в Україні з 07.10.2009р. (а.с.50-53).
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказує, що він до 10.11.1993р. отримував пенсію за вислугу років та, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до держави Ізраїль, його було знято з обліку, після чого з 01.05.1994р. виплату пенсії було припинено.
Згідно з посвідченням від 03.03.1983р. Позивач - ОСОБА_1 , 1936р.н., має звання підполковник-інженер, пенсія призначена за вислугу років - 31р. відповідно до Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей у розмірі 214руб. 20коп. щомісячно з 04.09.1983р.(а.с.8-9).
Копіями паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виданими відповідно 28.07.2005р. та 09.07.2015р. на ім'я ОСОБА_1 , 1936р.н., підтверджується, що вказана особа є громадянином України та постійно проживає в Ізраїлі (а.с. 6-7, 76).
16.05.2015р. уповноваженим представником Позивача - Шевченко Ю.Л., на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві було направлено заяву про поновлення виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, яка отримання згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Укрпошти адресатом - 21.05.2015. (а.с.12, 13, 74-75). В заяві зазначалось про те, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009р. у справі №25-рп/2009 громадяни України, які виїхали на постійне проживання до іншої держави, мають право на отримання пенсії, у зв'язку з чим ставилось питання про поновлення виплати раніше призначеної громадянину України ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01.05.1994р. (а.с.74-75).
Листом від 28.05.2015р. головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повідомило представника Позивача про положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1, та для вирішення питання щодо можливого поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порекомендувало звернутись до уповноваженого структурного підрозділу за місцем звільнення з військової служби. Тобто питання по суті заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії Відповідачем фактично вирішено не було(а.с.14).
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, позивач проживаючи в державі Ізраїль, як громадяни України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
У відповідності з ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
В ч. 3 ст. 22 Конституції України проголошено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009р. у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-ІV. Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже з дня прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення виключена така підстава для припинення пенсійних виплат як проживання пенсіонера за кордоном, що є підставою для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії, незалежно від місця його постійного проживання.
Після прийняття зазначеного рішення і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.
Частиною 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Частиною 2 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або уповноваженого ним органу особисто або через представника, що діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до положень п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005р. (далі по тексту - порядок), заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Згідно п. 2.8 порядку, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, як встановлено судом, підставою для припинення виплати пенсії був виїзд позивача на постійне місце проживання за межі України, а тому враховуючи, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право Пенсійного фонду автоматично здійснювати поновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера, при цьому, заяви про поновлення виплати пенсії позивачем починаючи з моменту припинення її виплати, а саме з 01.05.1994р. подано не було, а тому у відповідача не було підстав для поновлення виплати пенсії до дати звернення позивача (уповноваженої ним особи) з відповідною заявою, яка, як було встановлено судом, подана до відповідача 16.05.2015р. і отримана відповідачем 21.05.2015р.
Дана обставина само собою виключає можливість задоволення позовних вимог щодо поновлення виплати пенсії позивачу, здійснення її перерахунку та індексації, як з дати про яку вказувалось в заяві представника позивача про поновлення виплати пенсії - з 01.05.1994р., так і з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України - саме з 07.10.2009р.
Таким чином, поновлення виплати пенсій позивачу має бути здійснено саме з моменту звернення його представника з відповідною заявою до відповідача, а саме: з 16.05.2015р. (дата направлення заяви через відділення Укрпошти).
Враховуючи те, що відповідач у листі від 28.05.2015р. фактично не вирішив по суті порушене позивачем питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії і не задовольнив і не відмовив у задоволенні заяви, а рекомендував звернутись до іншого органу, то суд приходить до висновку, що фактично відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду заяви позивача, яка є протиправною.
Щодо посилання відповідача на те, що до 01.01.2007р. призначення пенсій співробітникам Київського міського військового комісаріату проводилось уповноваженими структурним підрозділом Міністерства оборони України - відділом пенсійного забезпечення, а позивач з 1993р. виїхав на постійне місце проживання в Державу Ізраїль і його пенсійна справа не передавалась Міністерством оборони України до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, що позбавляє можливості саме відповідача провести поновлення виплати пенсії з урахуванням документів, що є у пенсійній справі, суд вважає, що дана обставина не може бути беззаперечною підставою для відмови у задоволенні позову.
Так, відповідно до Інструкції по організації роботи по пенсійному забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей і соціальному обслуговуванню пенсіонерів у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 27.06.1995р. №161 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.1995р. №325/861), припинені пенсійні справи та справи з документами, за якими відмовлено у призначенні пенсії, зберігаються протягом певних строків, зокрема, пенсійні справи пенсіонерів з числа військовослужбовців зберігаються протягом 25 років після припинення виплати пенсії.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення, перерахунку та виплати пенсій деяким категоріям громадян» функції щодо призначення та виплати пенсій певним категоріям громадян, в тому числі військовослужбовцям передані до органів Пенсійного фонду України, у зв'язку з чим до управлінь Пенсійного фонду України були передані пенсійні справи колишніх співробітників. Пунктом 3 Постанови КМУ було визначено, що відповідні органи, що здійснювали призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( 2262-12 ), мали забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( 2262-12 ) (далі - призначення і виплата пенсій), передачу їх до 1 січня 2007 р. органам Пенсійного фонду України згідно з актами, складеними за формою, що затверджується органами, зазначеними у цьому пункті, за погодженням з Пенсійним фондом України, та виплату пенсій до визначеного строку.
Цей Порядок визначав механізм передачі органам Пенсійного фонду України від Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших органів, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( 2262-12 ), функцій з призначення і виплати пенсій (далі - передача функцій з призначення і виплати пенсій). Передача функцій з призначення і виплати пенсій здійснювалась у певній послідовності, визначеній у Порядку, зокрема: органи, що здійснювали призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ): проводили інвентаризацію пенсійних справ та виплатних документів на підставі контрольно-інвентаризаційних відомостей на момент передачі, складали списки одержувачів пенсій у двох примірниках, здійснювали за графіками, затвердженими органами Пенсійного фонду України, передачу пенсійних справ та виплатних документів, проводили у місячний строк після передачі пенсійних справ та виплатних документів роботу з відновлення пенсійних справ, відсутніх на момент передачі, після чого передають їх органам Пенсійного фонду України.
Крім того, підлягали передачі за формою, що затверджується Пенсійним фондом України: - інформаційно-довідкова база даних, систематизована база даних законодавчих, інших нормативно-правових актів та документація, необхідні для забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій; - закриті виплатні документи та відомості на виплату пенсії за останніх три роки; - архівні пенсійні справи, закриті протягом трьох останніх років; а також закриті на момент передачі: - документи про реєстрацію заяв; - документи про реєстрацію виплатних документів; - документи з обліку даних про переплату пенсій; дані про стан заповнення бази одержувачів пенсій.
Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011р. №384/2011, Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, одержувати у встановленому законом порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи і матеріали (пп.п.2,3 пункту6).
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 р. за № 41/26486, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань має право: отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань(пп.2 пункту 6).
Таким чином суд приходить до висновку, що з метою дотримання прав громадянина України ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві має достатньо повноважень для отримання пенсійної справи ОСОБА_1 від Київського міського комісаріату Міністерства оборони України, в якому позивач перебував на обліку і отримував пенсію, якщо така справа не передавалась, та отримання інших даних, необхідних для поновлення виплати пенсії, оскільки строк зберігання вказаної справи 25 років з дня припинення виплати пенсії не закінчився.
Як встановлено судом, в тому числі з письмових пояснень Київського міського комісаріату 10.11.1993р. позивач виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, йому відповідно до ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було виплачено пенсію за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон, і виплата пенсії була припинена з 01.05.1994р.
Більш того, у відповіді від 28.05.2015р. відповідач жодним чином не повідомив позивача щодо відсутності його пенсійної справи та неможливості її отримання від Міністерства оборони України.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві, третя особа: Київський міський військовий комісаріат, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання поновити виплату пенсії, здійснивши її перерахунок та індексацію з 07.10.2009р., підлягає частковому задоволенню з урахуванням дати звернення представника позивача до відповідача з заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії від 15.05.2015р., яка направлена 16.05.2015р. (тобто дата звернення 16.05.2015р.) та викладених в ній вимог, а саме: поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Питання щодо здійснення перерахунку пенсії та проведення її індексації з урахуванням всіх змін пенсійного законодавства представником позивача в заяві до відповідача, направленій 16.05.2015р., взагалі не ставилось, а тому на час звернення представника позивача до суду з позовом жодна бездіяльність відповідачем по даному питанню не допущена.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 128, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України; ст. ст. 22, 24, 46 Конституції України; ст. ст. 7, 44, 47, 49 Закону України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009р. у справі № 1-32/2009, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, третя особа: Київський міський військовий комісаріат, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та поновити виплату пенсії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо поновлення виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до заяви його представника ОСОБА_2 , поданої 16 травня 2015р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві поновити виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дня подання заяви про поновлення виплати пенсії, тобто з 16 травня 2015р.
В решті адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою суду за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: