Справа №2-а-1866
2011рік
18 квітня 2011 року Солом»янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді - Шереметьєвої Л.А.
при секретарі - Мар»єву М.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов»язання нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації щодо нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення, як евакуйованому внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії, в розмірі, який суперечить ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Просить зобов"язати його здійснити нарахування, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ст.48 даного Закону в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Посилається в позові на те, що він є особою, евакуйованою із зони відлучення внаслідок аварій на Чорнобильській АЕС 2 групи.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, евакуйованим із зони відчуження внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 3/трьох / мінімальних заробітних плати.
В 2010 році ця допомога була виплачена йому в розмірі 75гр., що суперечить даному закону.
Враховуючи наведене, вважає, що щорічна допомога на оздоровлення в 2010 році була нарахована та виплачена йому всупереч вимогам закону, а тому просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 29.03.2011 року в справі було відкрито скорочене провадження.
13.04.2011 року до суду надійшли заперечення відповідачів на позов, якими останні вважають свої дії при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, правомірними.
Управління праці посилається на те, що ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надає право особам, евакуйованим із зони відчуження внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 групи, на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 3/трьох / мінімальних заробітних плати.
В той же час, ст. 62 Закону регламентує, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого, відповідно ст. 117 Конституції України, є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст. 63 Закону фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Ст.70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надала право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Постанова КМУ від 12.07.2005 року №562, якою керується Управління при нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення, не визнана неконституційною чи протиправною, не скасована у встановленому законом порядку. Вона є чинною і була прийнята у відповідності до ст.ст. 95,116,117 Конституції України, ст.ст. 4,7 Бюджетного кодексу України та ст.ст. 62,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Управління не має права діяти всупереч чинному рішенню Уряду України.
Відповідачі також зазначають, що Конституція України не встановлює пріорітету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Оскільки чинним законодавством України не передбачено розмежування нормативно-правових актів на загальні та спеціальні, вважають, що застосуванню підлягає той закон, який прийнятий пізніше.
Виходячи з цього, відповідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року, позивачу в жовтні 2010 року була нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 75гр.
Вважаючи свої дії правомірними, просить позові відмовити.
Представник відповідача - Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат проти позову заперечував з цих же підстав.
Дослідивши матеріали справи,суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є особою, евакуйованою внаслідок аварії на Чорнобилькій АЕС 2 категорії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.48 даного Закону одноразова щорічна допомога на оздоровлення особам, евакуйованим із зони відчуження внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Постановою КМУ №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»був встановлений розмір такої допомоги в сумі 75гр.
Тобто, розмір щорічної допомоги на оздоровлення особам, евакуйованим із зони відчуження внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, в 2010 році одночасно було врегульовано по різному і різними нормативно-правовими актами.
За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають положення нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, в даному випадку - норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що в 2010 році позивачу при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідачем було застосовано нормативний акт, який має нижчу юридичну силу -Постанову КМУ №562 від 12.07.2005 року.
Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації щодо нарахування до виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою КМУ.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті /вчинені/ вони: 1/ на підставі, у межах повноважень та способу, що передбачені Конституцією та законами України; 2/ з використанням повноваження з метою, якою це повноваження надано; 3/обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення /вчинення дії/; 4/безсторонньо/неупереджено/; 5/ добросовісно; 6/ розсудливо; 7/з дотриманням принципу рівності перед законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо позивача.
Виходячи з викладеного вище, суд не приймає до уваги позицію відповідачів, викладену в запереченнях на позов,т.я. вони суперечать закону та принципам теорії держави та права, на які посилаються відповідачі в обґрунтування своєї позиції.
З точки зору даної норми права постанови КМУ є підзаконними нормативними актами та забезпечують виконання законів шляхом їх конкретизованого нормативного регулювання.
Вони приймаються на основі і на виконання законів і не повинні суперечити їм.
Виходячи з цього, а також того, що постанова КМУ №№562 від 12.07.2005 року суперечить ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає, що права позивача з боку Управління праці при нарахуванні допомоги на оздоровлення були порушені, а тому підлягають захисту судом.
Керуючись ст.ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.2,7,17,69-71,86,94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації при нарахуванні ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в порядку, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 3 /трьох / мінімальних заробітних плат за вирахуванням здійсненої виплати.
Зобов»язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в порядку, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 3 /трьох /мінімальних заробітних плат за вирахуванням здійсненої виплати.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.
Суддя