Справа №2-а-1371
2011 рік
25 березня 2011 року Солом»янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді - Шереметьєвої Л.А
при секретарі- Мар»єву М.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському районі міста Києва про зобов'язання нарахувати та виплатити надбавку до пенсії,суд,-
Позивачка в лютому 2011 року звернулася до суду з позовом і просила зобов'язати відповідача нарахувати їй, як дитині війни, надбавку до пенсії у встановленого законом розмірі 30% замість нарахованих відповідачем 10% за період часу з 22.05.2008 року по 26.02.2011 року.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона народилася 13.12.1943 року, пенсіонерка за віком та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, а тому має право на пільги, передбачені цим Законом.
Зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Не дивлячись на це, відповідач цю надбавку виплачує їй в розмірі 10% замість встановлених законом 30%, а тому вважає дії відповідача протиправними, такими,що порушують її права, а тому просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 03.03.2011 року в справі було відкрито скорочене провадження.
В цей же день, ухвалою від 03.03.2011 року позов в частині вимог про перерахунок та виплату доплати до пенсії строком до 25.08.2010 року залишено без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки в межах встановленого законом 6-ти місячного строку з моменту звернення до суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Солом»янського р-ну м. Києва і отримує пенсію за віком.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка народилася 13.12.1943 року, тобто станом на день закінчення війни не мала 18 років.
Таким чином, позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 цього Закону.
Встановлено і не заперечується відповідачем, що доплата до пенсії позичці, як дитині війни, виплачується з січня 2008 року в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які, відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Судом встановлено і підтверджується запереченнями відповідача на позов, доплата до пенсії позиваці виплачується в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року, якими були внесені зміни до ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" щодо розміру цієї доплати.
Обгрунтовуючи правомірність нарахування позивачці доплати до пенсії в такому розмірі, відповідач посилається на те, що даний розмір встановлено КМУ України і після рішення Конституційного Суду України щодо її неконституційності нових джерел фінансування на ці види доплат встановлено не було.
Законом «Про Державний бюджет України на 2010 рік»також не передбачено додаткових витрат на виплату соціальної допомоги особам, яким встановлено статус дитини війни.
Крім того, органи Пенсійного фонду в своїй діяльності керуються Положенням про Пенсійний фонд України, основним завданням якого є ефективне використання коштів Пенсійного фонду.
Суд не може прийняти таку позицію відповідача до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Виходячи з цього, суд вважає безпідставними посилання відповідача в своєму запереченні на приведені в ньому нормативні акти в обґрунтування своєї позиції з цього питання, т.я. реалізація особою, в т.ч. позивачкою, свого права на отримання допомоги не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
При вирішенні даного спору суд також враховує наступне.
З 01.01.2008 року була прийнята нова редакція Закону України»Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується до пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
З 01.01.2008 року виплата складає 10% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним п.41 р.П Закону України від 28.12.2007 року «Про Державний Бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни до ст.6 Закону.
У п.п. 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визначено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч.2 ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст. 38 Бюджетного кодексу України.
Встановлений ч.2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Як визначено ст.48 Конституції України, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі адміністративного судочинства України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення №1-29/2007 від 09.07.2007 року знову почали діяти положення ст.6 України «Про соціальний захист дітей війни», а тому вимоги позивачки суд вважає обґрунтованими.
За таких обставин, суд приходить до висновку,що позивачка має право на отримання доплати до пенсії, як дитина війни, в межах встановленого законом строку для звернення до суду, а саме з 25.08.2010 року та в межах встановленого Законом розміру 30%.
Конституційний Суд України своїм рішенням №26-рп/08 від 27.11.2008 року дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Частинами 2, 3 ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії у встановленому законом розмірі.
Ч.3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
За таких обставин суд вважає за необхідне застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму. В такому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з викладеного вище, суд вважає вимоги позивачки обґрунтованими.
Керуючись ст.ст.22, 46 Конституції України, Рішеннями Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005,від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 99, 183-2 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському р-ні м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 25.08.2010 року до 25.02.2011 року за вирахуванням виплат, здійснених на протязі цього періоду часу.
Постанову піддати негайному виконанню.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Суддя