Справа № 2-548
2011 рік
21 січня 2011 року Солом”янський районний суд м.Києві в складі:
головуючого- судді- ОСОБА_1
при секретарі- Мар”єву М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа: Орган опіки та піклування Солом”янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей;
та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-я особа: Орган опіки та піклування Солом”янської районної в м. Києві державної адміністрації про зобов”язання не чинити перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні та встановлення порядку участі у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом і просить визначити місце проживання дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки Кіри, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним.
Посилається в позові на те, що з серпня 2004 року до січня 2008 року проживав однією сім”єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу.
01.09.2005 року у них народився син ОСОБА_4, а 24.01.2007 року донька Кіра.
До січня 2008 року вони проживали однією сім”єю, доки відповідачка не залишила сім”ю та не поїхала на заробітки до Росії.
За весь цей час відповідачка не цікавилася дітьми,не приймала участі в їх вихованні та утриманні, не цікавилася як вони ростуть, розвиваються та виховуються.
Весь цей час діти проживають разом з ним, знаходяться на його повному утриманні, забули відповідачку, як матір.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечувала.
Вважає, що дітям буде краще з нею, як матір”ю, а не в новій сім”ї позивача, який на даний час одружився і дружина якого має доньку від першого шлюбу.
Пред”явила зустрічний позов, яким просить зобов'язати відповідача не чинити їй перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні та встановити порядок її участі в спілкуванні та вихованні малолітніх дітей в порядку, встановленому Розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2016 від 28.07.2010 року.
Посилається на те, що даним Розпорядженням визначено такі способи її участі у вихованні та спілкуванні з дітьми: кожного вівторка та четверга з 14.00 години до 16.00 години, кожної п'ятниці та неділі з 14.00 години до 18.00 години, а також 1 тиждень влітку для сумісного відпочинку з малолітніми дітьми.
Всупереч даному розпорядженню відповідач чинить їй перешкоди в спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні, а тому просить задовольнити позов.
Представник позивача проти зустрічного позову заперечував з підстав, викладених в первісному позові.
Виходячи з того, що на даний момент відсутній висновок психолога про емоційно-психологічний контакт відповідачки з дітьми, вважає, що позивач не порушує прав відповідачки щодо порядку і способу її участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Крім того, відповідачка недбало ставилася до виконання своїх батьківських обов'язків. В минулому, мешкаючи спільно з дітьми, вона не проявляла до дітей турботи, не опікувалася їхнім здоров'ям, не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Застосовувала неприпустимі методи виховання - била дітей, кричала на них та ображала.
Часто залишала дітей без нагляду.
Просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представник 3-ї особи первісний позов підтримав.
Не заперечувала проти задоволення зустрічного позову при умові, викладеній у висновку, а саме: у разі встановлення емоційно-психологічного контакту матері з дітьми у присутності психолога.
Заслухавши пояснення сторін, свідків,дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.
Ст.157 СК України встановлено, що питання вихання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Такі ж гарантії для батьків, що проживають окремо від дітей, та для самих дітей, встановлені ст.15 Закону України ”Про охорону дитинства ”.
Відповідно до ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення питання щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Встановлено, що сторони з 2004 року по січень 2008 року проживали однією сім”єю без реєстрації шлюбу.
01.09.2005 року у сторін народився син ОСОБА_4, а 24.01.2007 року донька Кіра.
При народженні дітей в Свідоцтві про їх народження відомості про батька були записані відповідно до ст.135 СК України, як ОСОБА_5, тобто прізвище матері, а ім ”я та по батькові відповідача.
Судом встановлено, що в січні 2008 року відповідачка залишила сім”ю та дітей і виїхала на заробітки до Росії, де перебувала на протязі року.
Після повернення до м. Києва відповідачка в сім”ю не повернулася, з дітьми не зустрічалася і не спілкувалася, участі в їх вихованні та матеріальному утриманні не приймала.
Суд при цьому зважає на те, що діти залишалися проживати з позивачем, який, відповідно до Свідоцтв про їх народження, навіть не був записаний їх батьком.
Лише після звернення позивача до суду з позовом про встановлення батьківства та визначення місця проживання дітей з ним, відповідачка звернулася до суду з позовом про їх відібрання у позивача.
Рішенням Солом”янського районного суду м. Києва від 04.06.2010 року визнано батьківство позивача щодо дітей та зобов”язано відповідні відділи РАЦС внести зміни в актові записи про народження дітей.
На виконання рішення суду позивачу були видано нові Свідоцтва про народження дітей, де він вказаний їх батьком.
Рішенням суду від 02.06.2010 року було відмовлено в позові позивачці про відібрання дітей у позивача.
Рішення суду сторонами не оскаржувалися і набрали законної сили.
/ а.с. 49-52;54-55;83-84 /
Судом встановлено, що відповідачка після рішень судів з дітьми не спілкувалася і приводів для такого спілкування не шукала до 25.12.2010 року.
Як роз'яснено в ст. 161 СК України, суд при вирішенні спору про місце проживання дитини має враховувати те, хто із батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов до виховання дитини.
Відповідно до Актів обстеження матеріально-побутового стану сім'ї за місцем проживання позивача створені належні умови для проживання та виховання дітей.
Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації своїм висновком від 13.12.2010 року вважає за доцільне визначити місце проживання дітей сторін з батьком.
/ а.с.41-42;77; 96/
Ч.2 ст.161 СК України встановлено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Судом встановлено, що відповідачка на протязі всього часу розгляду судом спорів між сторонами з приводу дітей постійно змінювала місця проживання та місця роботи.
17.11.2010 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і на даний час проживає в квартирі,що перебуває у власності чоловіка по б. Лепсе, 71 кв.14, не зареєстрована в ній.
Лише в грудні 2010 року працевлаштована в редакції газети”Вечірній Київ”з заробітком в сумі 1 600гр.
До цього часу працювала в ТОВ”Зоряний носоріг” адміністратором з заробітком в 900гр.
/а.с. 97-99 /
В свою чергу позивач працює на двох роботах і має пристойний заробіток, який дає йому можливість належним чином утримувати дітей.
/ а.с.45;115-116 /
З соціально-психологічного висновку Центру соціальних служб для сім”ї, дітей та молоді Солом”янської районної в м. Києві державної адміністрації від 05.10.2010 року вбачається, що рівень інтелектуального розвитку дітей відповідає їх віковим нормам.
До члені своєї родини діти відносять батька, маму Майю/дружину позивача/, Варю/доньку дружини позивача від першого шлюбу/ та одне одного.
Свою біологічну матір діти не згадували, не малювали її і не вводили до кола сім”ї.
/ а.с. 82/
Крім того, при вирішенні даного питання суд також враховує тривалість часу, з якого діти сторін проживають з батьком окремо від матері, їх вік, в якому мати залишила їх з батьком, спосіб та уклад життя, який у них склався за час проживання в новій сім”ї.
Відповідно до Конвенції ООН про права дитини, діти мають право на належне спілкування та допомогу.
Дані гарантії закріплені і в інших нормативних документах щодо охорони дитинства.
Так, відповідно до ч.4 ст.150 СК України батьки повинні поважати дитину. Ст.155 цього ж кодексу встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
З викладеного випливає, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама тягнулася до них.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що зміна місця проживання малолітніх дітей, їх оточення, буде суперечити найкращим інтересам дітей та може бути серйозною душевною травмою для них.
Оцінюючи докази в справі, зважаючи на вік дітей, суд вважає доведеними вимоги позивача за первісним позовом та їх задоволення.
Відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Висновком Органу опіки та піклування Солом”янської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.12.2010 року були визначені зустрічі відповідачки з дітьми щомісяця кожної п”ятниці та неділі з 14.00 до 16.00 та 1 тиждень влітку для сумісного відпочинку за умови встановлення емоційно-психологічного контакту з дітьми в присутності психолога.
/ а.с.11-12 /
Судом встановлено, що 25.12.2010 року відповідачка намагалася зустрітися з дітьми за їх місцем проживання, однак позивач такої можливості їй не надав.
Представник позивача суду пояснив, що це було викликано тим, що діти забули матір, не знають її, з 2008 року і до цього часу вони з матір”ю не зустрічалися, враховуючи їх він позивач не міг допустити їх травмування.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина,чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод.
Ч. 2 ст. 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного із батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов”язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров”я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров”я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Як встановлено вище, відповідачка залишила дітей на батька в січні 2008 року. На той час сину сторін Богуславу було 2,4 роки, а доньці Кірі 1 рік.
До виникнення спору в суді і до 25.12.2010 року відповідачка не намагалася зустрітися з дітьми та приймати участь у їх вихованні та матеріальному забезпеченні.
Представник позивача суду пояснив і цього не спростовувала відповідачка, діти забули її, виховуються в новій сім”ї батька і вважають матір”ю його дружину.
Судом також встановлено і не спростовується представником позивача, позивач самостійно визначає спосіб життя своїх дітей, всупереч вимогам закону не вважає за доцільне допускати контакти матері з дітьми.
Висновком Органу опіки та піклування Солом”янської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.12.2010 року визначено час зустрічей відповідачки з дітьми.
Представник 3-ї особи в судовому засіданні пояснив, що 28.07.2010 року Розпорядження №2016 Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією з приводу встановлення зустрічей відповідачки з дітьми не приймалося.
Це був внутрішній документ -Висновок Служби в справах дітей Солом”янської районної в м. Києві державної адміністрації на засідання Органу опіки та піклування, який прийнятий не був і покладається на розсуд суду при вирішенні даного питання.
/ а.с.75 /
При вирішенні даного питання суд враховує наступне.
Відповідачка суду пояснила, що змушена була поїхати на заробітки в Росію, т.я. позивач на той період часу мав малу заробітну плату і не міг утримувати сім”ю.
Представник позивача даних обставин не спростовував, а дані про заробіток позивача станом на сьогоднішній день тверджень позивачки не спростовують.
Будь-яких доказів тому, що відповідачка не може приймати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми і що таке спілкування може зашкодити дітям, представником позивача не надано.
Ст.157 СК України встановлено, що питання вихання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Нормою ст.141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд визнає при цьому, що відсутність у відповідачки рівних з позивачем матеріальних можливостей на даний час для створення дітям умов для проживання, відпочинку та розвитку не є визначальним та не дає підстав вважати відповідачку матір”ю, спілкування з якою може суперечити інтересам дітей.
Ст.3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.1 СК України одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Виходячи з викладеного вище, сімейних обставин, що склалися у сторін, неправомірну, з точки зору суду, позицію позивача щодо намірів відповідачки приймати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, суд приходить до висновку про задоволення вимог відповідачки в частині її участі у вихованні та спілкуванні з дітьми у запропонованому нею вигляді.
В той же час, з висновку Органу опіки та піклування вбачається, що така участь відповідачки у вихованні та спілкуванні з дітьми можлива лише за умови встановлення її емоційно-психологічного контакту з дітьми в присутності психолога.
Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає таку позицію обґрунтованою та вирішення питання про участь відповідачки у вихованні та спілкуванні з дітьми з врахуванням цієї точки зору спеціалістів.
Керуючись ст.ст.141, 150, 155,157, 159, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 57-60,209, 212-215 ЦПК України,суд,-
Первісний позов задовольнити.
Визначити місце проживання дітей - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки Кіри, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком, ОСОБА_2.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Зобов”язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні з дітьми - сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донькою Кірою, ІНФОРМАЦІЯ_2, та їх вихованні у разі встановлення її емоційно-психологічного контакту з дітьми в присутності психолога.
В разі встановлення емоційно-психологічного контакту ОСОБА_3 з дітьми визначити спосіб її участі у спілкуванні та вихованні дітей шляхом встановлення зустрічей з дітьми кожного вівторка та четверга з 14 години до 16 години, кожної п”ятниці та неділі з 14 години до 18 години, 1 тиждень влітку для сумісного відпочинку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя