Справа № 757/44006/15-к
Провадження №760/ 1-кс/8086/15
25 грудня 2015 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань,-
Заявники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись зі скаргою на бездіяльність прокурора Генеральної прокуратури України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви-повідомлення про кримінальне правопорушення, та зобов'язання внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування поданої скарги зазначали, що 12.11.2015 року вони звернулись до Генеральної прокуратури України із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.396, ст..366, ч.2 ст.256, ч.1 ст. 365 КК України, яка була отримана 12.11.2015 року та зареєстрована за № 18. Однак, всупереч положенням ст. 214 КПК України відомості за вказаною заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.
Заявники в судовому засіданні скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Зацікавлена особа - представник Генеральної прокуратури України в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України ( ч.1 ст. 26 КПК України).
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність, зокрема, слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Судом встановлено, що 12.11.2015 року заявники звернулись до приймальні громадян Генеральної прокуратури України із заявою про вчинення, на їх думку, злочину, передбаченого ч.1 ст.396, ст..366, ч.2 ст.256, ч.1 ст. 365 КК України суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , яка процесуальним рішенням від 30.09.2015 року відмовила скасувати постанову слідчого про відмову у визнанні їх потерпілими в кримінальному провадженні, де їх статус закріплений.
Встановлено, що дана заява була прийнята 12.11.2015 року в приймальні громадян Генеральної прокуратури України за № 18.
Відповідно до ч.4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто така заява як передумова для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні має бути подана після створення ЄРДР та, по-друге, містити достатні дані про наявність в описаній заявником події ознак кримінально-караного діяння.
Аналізуючи норми ст.ст. 214, 218 КПК України слідчий суддя приходить висновку про обов'язок внесення до ЄРДР лише тих відомостей про кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту поданої скарги вбачається, що в заяві відсутні відомості щодо обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а також не наведено обставин, які можуть свідчити про вчинення зазначених в заяві дій.
Згідно з п.п. 2.3 2.16 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.08.2012 року, до Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення, тобто, при внесенні до Реєстру фабули кримінального правопорушення в обов'язковому порядку відображається дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), які є потерпілими, дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості.
Отже, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Чинним Кримінальним кодексом України визначено, які саме діяння є злочинами, в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючи ознаки та інше. У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать дійсно про ознаки того чи іншого злочину, то є підстави вважати таке звернення саме заявою чи повідомленням про злочин і лише за такими заявами та повідомленнями приймаються передбачені законом процесуальні рішення.
Проте, вивчивши подану заявниками заяву про злочин, вважаю, що вона не містить об'єктивних ознак, що вказують на склад кримінального правопорушення та вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.396, ст..366, ч.2 ст.256, ч.1 ст. 365 К КК України, а тому відсутні підстави для внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по поданій заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин, зважаючи на те, що скарга є необґрунтованою, слідчий суддя не вбачає підстав для її задоволення.
Отже, вивчивши подану заявником заяву про злочин, вважаю, що вона не містить об'єктивних ознак, що вказують на склад кримінального правопорушення та вчинення особою суспільно небезпечного діяння, а тому відсутні підстави для внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по поданій заяві. За таких обставин, зважаючи на те, що скарга є необґрунтованою, слідчий суддя не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 307, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчій суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1 .